Фінансова система України - Карлін M.I. -
6.1. Суть і функції податків

6.1. Суть і функції податків

Система податків та зборів України — це сукупність пе­редбачених податковим законодавством України загальнодер­жавних та місцевих податків і зборів, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни, скасування, обчислення та сплати. Сис­тема податків та зборів в Україні встановлюється виключно за­конами України.

У законодавстві України не чітко розмежовуються категорії "податок" і "збір". Однак за своєю економічною суттю вони суттєво відрізняються.

Податок — це обов'язковий, індивідуальний, безвідплатний платіж, який сплачують до бюджету фізичні та юридичні особи у порядку, встановленому податковим законодавством України.

Збір — обов'язковий платіж, який сплачують юридичні та фізичні особи за вчинення державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами дій, які ма­ють юридичне значення, за надання певних прав, видачу до­зволів і ліцензій, а також для забезпечення функціонування си­стеми державного соціального страхування і державного соціального забезпечення.

Не є податком або збором платежі, що не встановлені подат­ковим законодавством України, а також платежі у вигляді штра­фів та інших майнових стягнень за порушення податкового за­конодавства.

Обов'язок щодо сплати податку (збору) — це обов'язок платника податку (збору) сплатити належну суму податку (збору) у порядку та у термін, встановлені податковим законодавством України. Податок (збір) сплачується тільки грошовими коштами, причому допускається проведення взаємозаліку сум податку (збору), що підлягають сплаті за наявності заборгованості бюджету перед таким платником.

Соціально-економічна сутність податків виявляється в їх функціях. Як вважає більшість економістів, податки викону­ють такі основні функції:

- фіскальну;

- розподільчу;

- регулюючу.

Фіскальна функція забезпечує необхідні умови для створення матеріальної бази функціонування суспільства. Тобто за до­помогою податків держава мобілізує кошти для утворення грошових фондів, які забезпечують виконання покладених на неї функцій.

Розподільча функція забезпечує розподіл вартісних пропорцій між платниками податків і державою. Тобто саме за допомогою податків держава встановлює вартісні пропорції такого перерозподілу.

Регулююча функція полягає у впливі податків на різні види діяльності та безпосередньо на платників податків. Через податки, власне, держава регулює процеси виробництва та споживання в суспільстві.

За формою взаємовідносин між платником і державою по­датки поділяють на прямі і непрямі.

Прямі податки — це податки, що встановлюються безпосе­редньо щодо платника, який сплачує їх до бюджету держави. Обсяги таких податків залежать від податкової бази.

Непрямі податки — це податки, які справляються до бю­джету за допомогою цінового механізму, причому конкретні платники податків не завжди є їхніми носіями. Непрямі податки встановлюють у цінах товарів, робіт та послуг, а їх обсяг для окремого платника (носія податку) визначається обсягом спо­живання і не залежить від його доходів.

Залежно від органу влади, який встановлює податки, тобто за рівнем запровадження, податки поділяють на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавні податки — це обов'язкові платежі, що встановлюються найвищими органами влади і є обов'язковими для справляння на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються.

Місцеві податки — це обов'язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади, а їх справляння є обов'язко­вим лише на певній території.

Ставки податків та зборів не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Однак на практиці в умовах активного рефор­мування податкової системи цього правила не завжди дотримуються.

В Україні існує дворівнева система оподаткування підприємств, організацій та фізичних осіб: перший рівень — загально­державні податки і збори (обов'язкові платежі), другий — місце­ві податки і збори (обов'язкові платежі). До основних загальнодержавних податків і зборів, які встановлюються Верховною Радою України та справляються на всій території України, належать:

  1. податок на додану вартість (ПДВ) (20 %);
  2. акцизний збір;
  3. податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються державними не корпоратизованими, казен­ними або комунальними підприємствами (25 %);
  4. податок із доходів фізичних осіб (13 %, з 1 січня 2007 р. — 15%);
  5. мито;
  6. державне мито;
  7. податок на нерухоме майно (нерухомість);
  8. плата (податок) за землю;
  9. рентні платежі;
  10. податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
  11. податок на промисел;
  12. збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
  13. збір за спеціальне використання природних ресурсів;
  14. збір за забруднення навколишнього природного середовища;
  15. збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
  16. плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;
  17. фіксований сільськогосподарський податок;
  18. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
  19. єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;
  20. збір за використання радіочастотного ресурсу України;
  21. збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (початковий, регулярний, спеціальний).

З наведених загальнодержавних податків та зборів найбільше фіскальне значення мають ПДВ, податок на прибуток під­приємств, податок із доходів фізичних осіб, акцизний збір. Частка їх у структурі податкових надходжень зведеного бюджету України впродовж 2000—2006 pp. становила близько 80 %.

До місцевих податків належать:

  1. податок з реклами;
  2. комунальний податок.

До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:

  1. збір за паркування автотранспорту;
  2. ринковий збір;
  3. збір за видачу ордера на квартиру;
  4. курортний збір;
  5. збір за участь у бігах на іподромі;
  6. збір за виграш у бігах на іподромі;
  7. збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
  8. збір за право використання місцевої символіки;
  9. збір за право проведення кіно- і телезйомок;
  10. збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного роз­продажу і лотерей;
  11. збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

Механізм справляння та порядок сплати місцевих податків і зборів встановлюються сільськими, селищними та міськими радами відповідно до переліку й у межах граничних ставок, визначених законами України. Найбільші надходження забезпечують два податки — з реклами і комунальний, а також ринковий збір. Решта 10 зборів забезпечують незначні надходження до місцевих бюджетів.

Ставки податків, податкові пільги та механізм стягнення кожного з податків і зборів, визначаються спеціальними податковими законами (окремими для кожного виду податків і зборів). У цілому перелік податків та зборів, визначених законами України, відповідає світовим стандартам, але їх адмініструван­ня вимагає реформування.

Обов'язковість сплати податків — це справжня проблема для нашої економіки, більше 50 % якої перебувають у тіні, що не сприяє розвитку фінансової системи України.

Обов'язковість сплати податків тісно пов'язана з організацією реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. У Верховній Раді нині розглядається низка відповідних законопроектів, з цього питання є укази президента і розпорядження прем'єр-міністра, певні зусилля робить Державний комітет підприємництва та регуляторної політики (Держкомпідприємництво), який несе безпосередню відповідальність за вирішення цього завдання.

Головне для ДПАУ — одержати від Держкомпідприємництва повну інформацію про нового суб'єкта господарської діяльності (цією інформацією користуються всі органи державної влади та управління, багато суб'єктів господарської діяльності й громадяни України) та місце його фактичного перебування (аби мати можливість перевірити правильність і повноту сплати податків). Проте деякі законопроекти цього зовсім не передбачають, а існуюча практика реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності поки далека від оптимальної, хоча з 1 липня 2004 р. таку реєстрацію здійснюють державні реєстратори.

6.2. Необхідність і напрями податкової реформи в Україні
6.3. Реформування системи податкових пільг
6.4. Проблема заміни ПДВ податком з обігу
6.5. Податки на майно підприємств і громадян: за і проти
Розділ 7. ДЕРЖАВНІ ЦІЛЬОВІ ФОНДИ УКРАЇНИ
7.1. Пенсійний фонд України
7.2. Державний фонд загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття
7.3. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
7.4. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності
7.5. Проблеми соціального страхування в Україні та шляхи їх вирішення