Фінансова система України - Карлін M.I. -
Розділ 9. СТРАХУВАННЯ У ФІНАНСОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

9.1. Необхідність та напрями страхування

Підприємницька сфера та життєдіяльність людини пов 'язані з наявністю постійних ризиків — природних, підприємницьких, фінансових та ін. При цьому постає питання про джерело від­шкодування втрат. Можливі два варіанти. Перший полягає в тому, що ці збитки покриваються за рахунок фінансових ре­сурсів, що перебувають в обігу в суб'єкта. Однак це означає їх відволікання від основного призначення — забезпечення життє­діяльності й відтворення виробництва. Другий варіант полягає у створенні спеціальних цільових ресурсів, призначених для від­шкодування збитків — резервних страхових фондів.

Створення резервних страхових фондів, у свою чергу, мож­ливе у трьох формах;

- фонди самострахування;

- централізоване страхове забезпечення;

- колективні страхові фонди.

Самострахування ґрунтується на індивідуальній відпові­дальності й полягає в тому, що кожна юридична і фізична особа формує власні страхові (резервні) фонди за рахунок власних до­ходів. Це дорога і нераціональна форма.

Централізоване страхове забезпечення ґрунтується на дер­жавній відповідальності й передбачає відшкодування втрат за рахунок загальнодержавних коштів. При цьому частина цих коштів виділяється в окремі фонди, наприклад, резервний фонд Кабінету Міністрів. Водночас страхова відповідальність держа­ви обмежена надзвичайними подіями, адже державні фінанси призначені для забезпечення функцій держави, до яких стра­хування не належить.

Створення колективних страхових фондів, тобто страху­вання, ґрунтується на солідарній відповідальності учасників цих фондів. Суть відносин страхування полягає в тому, що стра­хові фонди формуються за рахунок внесків усіх учасників, а збитки з цих фондів відшкодовуються тим, хто їх зазнав унаслі­док певних подій і обставин.

Страхування є найбільш доцільною, економною, ефективною і раціональною формою створення страхових фондів. Основни­ми суб'єктами страхування є страховик, страхувальник і за­страхований. Відносини страхування є досить різноманітними. Як правило, вони дво- чи тристоронні.

9.2. Галузі, форми і види страхування

Страхування — це досить розгалужена система відносин. Воно структурується за галузями, формами і видами

Об'єктом майнового страхування є рухоме та нерухоме май­но юридичних і фізичних осіб. Нині в Україні найпоширенішим серед фізичних осіб є страхування будівель, домашнього май­на, транспортних засобів. Так, у 2005 р. в Україні почав діяти закон про обов'язкове страхування відповідальності власників транспортних засобів (скорочено "автоцивіл"). Прогнозувалося, що цей вид страхування не буде дуже рентабельним, але резуль­тати 2005 р. показали дуже високу його прибутковість (згідно з даними Асоціації страхувальників України).

Об'єктами особистого страхування є життя та здоров'я гро­мадян.

У системі соціального страхування об'єктом страхування є працездатність і працевлаштування.

У медичному страхуванні об'єктом страхування є здоров 'я громадян.

За страхування відповідальності об'єктом є зобов'язання застрахованої особи виплатити відшкодування за завдані збит­ки третім особам.

Об'єктом страхування ризиків є недоотриманий прибуток чи збитки під час здійснення певних господарських і фінансо­вих операцій, яким притаманний відчутний ризик.

Статтею Закону України "Про страхування" визначені такі види особистого страхування: страхування життя, страхуван­ня від нещасних випадків, медичне страхування.

Страхування життя — підгалузь особистого страхування, в якій об'єктом страхових відносин є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з життям застра­хованого, що здійснюється на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником. Як правило, дого­вори страхування життя є довгостроковими. Страхувальника­ми за цими договорами можуть бути виключно фізичні особи. Особливістю страхування життя є те, що всі види, які входять до цієї підгалузі страхування, провадяться тільки в добровільній формі.

Найбільш поширені ті види страхування життя, які мають зберігальну функцію; змішане страхування, страхування ді­тей, страхування до одруження, страхування додаткових пен­сій.

Змішаним страхуванням називають такий вид страхування життя, який об'єднує в одному договорі та на одну особу кілька самостійних видів страхування. Змішане страхування охоплює страхування на дожиття, страхування на випадок смерті за­страхованого, втрату страхувальником здоров'я від нещасного випадку. Страхувальниками в цьому виді страхування є тільки фізичні особи. Тому змішане страхування життя поєднує два ризики, які суперечать один одному: з одного боку — дожиття до певної дати або події, а з іншого — смерть.

Страхування на дожиття означає, що особа, яка сплачува­ла страховий внесок і дожила до певного попередньо встановле­ного віку, отримує від страховика страхову суму; інакше в разі смерті застрахованого в період дії договору страховик виплачує 100 % страхової суми спадкоємцям. Тому страховик за табли­цею смертності визначає ймовірність того, що особа (страхуваль­ник) доживе до певного віку і на основі цього розраховує стра­хову премію так, щоб, беручи до уваги приріст капіталу, мати можливість видати страхову суму. Достовірно побудована таб­лиця смертності має важливе значення для кожної страхової компанії, оскільки саме від неї залежить розмір та резерви премії.

Страхування на випадок смерті передбачає, що за страхову премію, яка вноситься страхувальником протягом усього його життя або до якогось певного часу, страховик зобов'язується у разі настання смерті, коли б вона не сталася, виплатити вста­новлену попередньо страхову суму.

При страхуванні дітей страхувальниками є батьки та інші родичі дитини, які укладають договори страхування і сплачу­ють страхові внески, а застрахованим — дитина з дня народжен­ня до 15 років. Як правило, вік, стан здоров'я страхувальника не мають значення при укладанні договору страхування, але в окремих випадках страхові компанії можуть це обумовити. Крім того, договори страхування дітей можуть укладати юридичні особи — підприємства, установи, організації.

При страхуванні до одруження або весільному страхуван­ні. Страхувальниками є батьки, бабусі, дідусі та інші родичі дитини віком від 18 до 80 років, які уклали договір на користь дітей — застрахованих осіб. Договори страхування можуть укладатися стосовно дітей від дня народження до не більш ніж 18 років на момент закінчення дії договору страхування. На користь однієї дитини можна укласти кілька договорів стра­хування. Не укладаються договори страхування з інвалідами І групи.

Специфічною формою страхування на дожиття є страхуван­ня ренти і додаткової пенсії. Страхування ренти — це сукуп­ність видів страхування, за умовами яких страховик зобов'я­зується виплачувати застрахованій особі (особам) у разі дожит­тя до встановленого договором строку регулярне страхове забез­печення, довічно або тимчасово. У разі смерті застрахованої осо­би договір може передбачати повернення спадкоємцям застра­хованої частини сплачених страхових внесків або виплата пе­редбачених договором суми рент за мінусом вже отриманих за­страхованим.

Страхування ренти може передбачати виплату страхового забезпечення двом чи кільком особам (голові сім'ї та його утри­манцям), а може (у випадку смерті застрахованого), — овдові­лому чоловікові (дружині) або утриманцям.

Страхуванняренти передбачає, що страхувальник вносить до страхової компанії за один раз або розстроченими платежами певну суму, яку вона використовує для цілей інвестування. Після визначеного в договорі страхування часу (віку) страху­вальник одержує певні виплати сам (якщо живий) або їх одер­жує особа, на користь якої був укладений договір страхування, чи спадкоємці.

Страхування пенсій — це вид особистого страхування і вод­ночас різновид ренти, за якого страховик бере на себе зобов'я­зання виплачувати застрахованому в певному розмірі та певною періодичністю пенсію протягом життя або обумовленого стро­ку, а страхувальник — сплачувати страхові внески.

Страхування від нещасних випадків належить до ризикових видів страхування, метою якого є страховий захист грома­дян на випадок втрати здоров'я або смерті внаслідок нещасного випадку. На відміну від накопичувального довгострокового стра­хування життя, страхування від нещасних випадків передбачає виплату страхової суми лише у разі настання страхового випад­ку (у повному розмірі або певної ЇЇ частини).

Страхувальниками за цим видом страхування можуть бути юридичні особи або дієздатні громадяни, які уклали зі страхо­виком договір страхування. Договір страхування не укладаєть­ся з онкологічно хворими, хворими на тяжкі форми захворю­вання серцево-судинної системи, ВІЛ-інфікованими, які пере­бувають на обліку в наркологічних, психоневрологічних, тубер­кульозних, шкіряно-венерологічних диспансерах.

Передбачено кілька видів страхування від нещасних ви­падків: з оплатою внесків за рахунок як страхувальників (інди­відуальний вид страхування від нещасних випадків), так і під­приємств і організацій (колективний вид). Колективний вид страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок організацій (де є працівники, по в'язані з небезпечними для здо­ров'я і життя умовами праці — пожежники, пілоти, рятуваль­ники та ін., які застраховані на випадок смерті чи втрати здоро­в'я при виконанні службових обов'язків), з якими застраховані перебувають у трудових або інших, передбачених законом, відносинах.

Особливістю медичного страхування є наявність довго- і короткострокових видів страхування. До довгострокових видів належить безперервне страхування здоров'я, договір про яке страхувальник може укласти на невизначений період. Проте "довгостроковість" цього виду не дає підстав віднести його до підгалузі страхування життя, оскільки він не передбачає повер­нення страхувальникові внесених ним коштів після закінчен­ня терміну дії договору страхування (тобто при дожитті, що є характерною ознакою договорів страхування життя).

Основною особливістю медичного страхування є його адрес­ність, тобто фінансування медичних заходів не загалом, а спрямо­ваних на конкретного жителя. Крім того, страхова виплата може здійснюватися страховиком двома способами: по-перше, безпо­середньо страхувальникові (застрахованому) у вигляді повної страхової суми або її частки; по-друге, у вигляді оплати медичній установі вартості лікування застрахованого (в тому числі плата за перебування в стаціонарі, фізіотерапевтичні процедури, кон­сультації провідних фахівців, витрати на придбання ліків та ін.).

Медичне страхування об'єднує всі види страхування, пов'я­зані з відшкодуванням витрат страхувальника у зв'язку із за­хворюванням і необхідністю лікування. Так само, як за страху­вання від нещасних випадків, страхувальниками можуть бути фізичні та юридичні особи. Страхувальник і застрахований мо­жуть бути однією або двома різними особами.

Медичне страхування за формами здійснення поділяється на обов'язкове і добровільне. Провідна роль у зв'язці "страхова медицина" — "медичне страхування" належить обов'язковому медичному страхуванню. Його об'єктом є пов'язані зі здоров'ям і працездатністю майнові інтереси суспільства з відшкодуван­ня витрат на організацію, розвиток і здійснення медичної допо­моги населенню в обсягах, передбачених відповідними гаранто­ваними державою страховими програмами.

Обов'язкове медичне страхування базується на системі дого­ворів між суб'єктами страхування, які відображають права, обо­в'язки і відповідальність сторін. Кожному застрахованому чи страхувальнику страхова медична організація видає страховий медичний поліс обов'язкового медичного страхування.

Добровільне медичне страхування (ДМС) є доповненням до обов'язкового і поділяється на індивідуальне і колективне. За індивідуального ДМС страхувальниками є окремі громадяни, які уклали договір зі страховиком про страхування себе або третьої особи (дітей, батьків) за рахунок власних грошових коштів.

При колективному страхуванні страхувальником є підпри­ємство, організація, установа, що укладає договір зі страхови­ком про страхування своїх працівників або інших фізичних осіб (членів сімей працівників, пенсіонерів) за рахунок їхніх грошо­вих засобів.

Добровільне медичне страхування має на меті забезпечити страхувальникові (застрахованому) гарантії повної або частко­вої компенсації страховиком додаткових витрат, пов'язаних зі зверненням до лікувально-профілактичної установи за послу­гою, яка надається згідно з програмою добровільного медично­го страхування.

Прибутковість страхової діяльності в Україні дуже висока — 261 компанія має прибутковість більше ніж 50 %. Це поясню­ють низьким рівнем виплат, що становить основну статтю ви­трат у страхуванні.

Ринок страхування життя досить концентрований. Індекс Герфіндаля за перший квартал 2004 р. — 1388,9 %. Перші три компанії контролюють 58 % ринку. У 2003 р. 50 981 млн. грн. отримано за договорами з громадянами. Сума страхових премій зі страхування життя у 2003 р. порівняно з 2001 р. збільшилася в 4,6 раза. Темпи приросту суми страхових премій постійно зрос­тали: за 2001 р. порівняно з 2000 р. — 42 %, у 2002 р. порівняно з 2001 р. — 83,5, у 2003 р. порівняно з 2002 р. — 105,6 %.

У цілому в Україні застраховано лише до 10 % ризиків, тоді як у більшості розвинутих країн цей показник сягає 90—95 %.

Найбільша кількість страхових компаній зосереджена в еко­номічно розвинутих регіонах (Київ — 50,8 %, Харків — 6,8, Дніпропетровськ і Донецьк по 6,2 %). Водночас нерівномірність кількості страхових компаній компенсується наявністю їхніх відокремлених структурних підрозділів (філій) у всіх регіонах України, практично в усіх областях страховий захист надають через структурні підрозділи системних страховиків, зареєстро­ваних в основному в Києві.

Найбільший обсяг надходжень страхових премій припадає на страхові компанії у регіонах із розвинутою фінансово-економі­чною інфраструктурою, зокрема компанії Києва та області аку­мулюють 42,6 % від загального обсягу надходжень страхових премій по Україні, компанії Харківської області — 22,5, Донець­кої області — 14,1%.

9.1. Необхідність та напрями страхування
9.2. Галузі, форми і види страхування
9.3. Проблеми розвитку страхового ринку в Україні
Розділ 10. ФІНАНСОВИЙ РИНОК УКРАЇНИ, ПРОБЛЕМИ ЙОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ
10.1. Суть, структура та модель фінансового ринку України
10.2. Інвестиції в Україні: проблеми і шляхи їх вирішення
10.3. Недержавні пенсійні фонди в Україні
Розділ 11. ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ В УКРАЇНІ
11.1. Зміни у фінансах домогосподарств під час реформування економіки
11.2. Особливості фінансів домогосподарств у різних регіонах України