Фінансовий менеджмент - Шелудько В.М. -
2.5. Банківські кредити

Банківські кредити є одним із основних джерел фінансування для підприємницьких структур. Це кошти, що надаються банками підприємствам у позику на визначений строк для цільового використання та під процент.

Банківські кредити можуть бути класифіковані за різними ознаками. Залежно від строку погашення кредити поділяють на коротко-, середньо- та довгострокові.

Короткостроковими вважають кредити строком до одного року, які надаються для фінансування поточних короткострокових потреб у грошових коштах. Такими кредитами часто користуються промислові та сільськогосподарські підприємства для підтримки оборотного капіталу на належному рівні. Більшість короткострокових кредитів надається підприємствам для поповнення товарно-матеріальних запасів, покриття виробничих витрат, фінансування дебіторської заборгованості, сплати податків і процентних виплат за зобов'язаннями, виплати дивідендів тощо.

Середньостроковими називають кредити строком від одного до трьох — п'яти років, які надаються переважно для фінансування капітальних вкладень, а саме купівлі обладнання, будівництва споруд, реалізації інвестиційних проектів тощо. Погашення середньо-строкових кредитів здійснюється за рахунок чистих грошових потоків, що генеруються підприємством у результаті використання кредиту і забезпечуються різними видами активів позичальника.

Довгострокові кредити надаються на строк від трьох — п'яти до кількох десятків років. У багатьох випадках такі кредити використовуються для фінансування нерухомості та забезпечуються заставними на нерухомість.

Механізми погашення кредитів, які пропонують сучасні банки, досить різноманітні та визначаються на розвинених конкурентних ринках насамперед потребами клієнтів. Платежі в погашення кредиту можуть бути однаковими або різними за величиною і сплачуються як через однакові, так і через різні проміжки часу. Кредити погашають за рахунок періодичних виплат або одного платежу в кінці строку погашення. Сума процентів може сплачуватись окремо від основної суми боргу або разом із нею. Різні механізми погашення характеризуються різною структурою грошових потоків і відображують потреби різних типів позичальників.

За характером забезпечення кредити поділяють на забезпечені нерухомістю, забезпечені іншими активами, гарантовані та не забезпечені. Характер забезпечення залежить від кредитного рейтингу позичальника, його взаємовідносин із банком, політики банку та інших зовнішніх і внутрішніх чинників. Розмір забезпечення залежить як від специфіки кредиту, так і від характеру самого забезпечення. Часто на активи, які виступають як забезпечення, оформляють заставну.

Розмір кредиту, як правило, дорівнює ліквідаційній вартості застави (вартості термінової реалізації її на ринку). Оскільки ліквідаційна вартість в більшості випадків менша від оціночної, оціночна вартість застави має перевищувати суму кредиту. В цілому реалізація застави повинна компенсувати кредитору втрати від неповернення не тільки кредиту, а й процентів за ним.

Більш надійними активами в якості застави є нерухомість та акції, що перебувають в обороті на біржовому ринку. Менш надійними, тобто такими, які мають досить низьку ліквідаційну вартість, є товарно-матеріальні запаси, а також дебіторська заборгованість.

Для забезпечення максимальної вартості застави банки, як правило, встановлюють співвідношення між розміром кредиту та вартістю конкретного забезпечення. Так, для високоліквідних цінних паперів це співвідношення дорівнює 0,8—1, для високоякісної дебіторської заборгованості — 0,6—0,8, для товарно-матеріальних запасів — 0,5—0,6.

Кредити під гарантію, як і кредити під заставу, є одним із основних способів захисту кредитора від втрат при невиконанні зобов'язань з боку позичальника. Для підприємств-позичальників такі кредити розширюють доступ до ринку банківських позик, якщо є третя особа, що погоджується надати письмове зобов'язання сплатити борг у разі несплати його позичальником. Гарантії можуть надаватись на частину кредиту або на всю його суму. Гарантами при цьому виступають як фінансові інститути, так і корпорації.

За всієї різноманітності конкретних цілей кредитування перелік основних цілей обмежений. Це фінансування основного та оборотного капіталу, здійснення портфельних і прямих інвестицій в окремі проекти.

Кредити класифікують не тільки за строками, цілями та механізмом погашення, а й за видами діяльності позичальників, оскільки специфіка діяльності позичальника значною мірою впливає на строк і структуру кредиту. Пряма залежність характеру кредитних послуг від специфіки діяльності позичальника та значна частка окремих видів позичальників у загальній їх чисельності роблять доцільним виділення таких окремих видів діяльності: промислове та сільськогосподарське виробництво, будівництво, енергетика, транспорт, торгівля, послуги й операції з нерухомістю. Таким видам позичальників надаються, як правило, характерні кредитні послуги. Так, торговельним підприємствам частіше надаються короткострокові кредити для підтримки оборотного капіталу, а фірмам, що займаються будівництвом та нерухомістю, — довгострокові кредити під заставу нерухомості. Сільськогосподарські підприємства використовують короткострокові сезонні кредити.

Класифікацію кредитів залежно від цілі кредитування, строку, механізму погашення та забезпечення наведено в табл. 2.1.

Кредити, що надаються підприємствам, досить різноманітні за своїм характером. їх можна поділити на дві основні категорії: кредити для фінансування оборотного капіталу (оборотних активів) та кредити для

Таблиця 2.1. Класифікація кредитів

Мета позикиЗа строком погашенняЗа механізмом погашенняЗа видом забезпечення
Для фінансування оборотного капіталуКороткостроковіРівними періодамиЗабезпечені нерухомістю
Для фінансування основного капіталуСередньо-строковіНерівними періодамиЗабезпечені іншими активами
Для фінансування інвестиційних проектівДовгостроковіОдночасове погашенняГарантовані
ЛізингНезабезпечені

фінансування капітальних вкладень (необоротних активів). Прикладами фінансування оборотних активів є сезонні кредити, кредити під кругооборот активів та певні види кредитів під рух грошових коштів, а саме кредити, призначені для збільшення оборотного капіталу при розширенні виробництва. Прикладами фінансування капіталовкладень є кредити, забезпечені нерухомістю, іншими активами, будівельні, проектні кредити та кредити під окремо розміщені проекти.

Кредити під кругооборот активів (конверсію активів) становлять близько половини всіх кредитів, що надаються підприємствам. Такі кредити надають на короткий строк для покриття так званих "розривів у готівці". Останні виникають при несвоєчасному надходженні готівки за реалізовану продукцію, тобто при несвоєчасному погашенні дебіторської заборгованості. Якщо такий кредит часто поновлюється, це свідчить про неефективне управління дебіторською заборгованістю, або про проблеми менеджменту в цілому.

Сезонний кредит надається для забезпечення короткострокових сезонних потреб у додаткових фінансових ресурсах. Кредит має разовий характер, у міру реалізації продукції, виробленої із закупленої сировини, кредит погашається. Сезонним кредитуванням часто користуються підприємства, які займаються переробкою сільськогосподарської продукції та продажем товарів, що користуються сезонним попитом, а також туристичні фірми. Ці кредити є, переважно короткостроковими (від ЗО до 180 днів) з одноразовим погашенням або у вигляді сезонної кредитної лінії чи овердрафту.

Кредит під рух грошових коштів, як правило, є середньо- чи довгостроковим і призначається для фінансування капітальних вкладень або для збільшення оборотного капіталу при розширенні виробництва. Такий кредит має бути погашеним за рахунок чистих грошових потоків, що генеруються позичальником протягом періоду кредитування.

До кредитів, забезпечених активами, відносять іпотечні кредити, кредити, забезпечені обладнанням, товарно-матеріальними запасами" дебіторською заборгованістю, транспортні, промислові кредити тощо. Характерною ознакою таких кредитів є те, що вони забезпечені певними активами, які можуть бути реалізовані кредитором у разі неповернення кредиту. За умовами переважної частини кредитів, забезпечених дебіторською заборгованістю або товарно-матеріальними запасами, позичальник зберігає право власності на закладені активи. Рідше право власності передається банку-кредитору. Специфічним видом кредиту, забезпеченого активами, є ломбардний кредит (кредит під заставу державних цінних паперів) — один із найдорожчих і короткострокових. Факторинговий кредит також можна віднести до кредитів, забезпечених активами.

Проектні кредити є одними із найбільш ризикових. Такі кредити нерідко надають групам компаній для реалізації спільних проектів і досить часто надаються групами банків, що зумовлено значною сумою кредиту та значним рівнем проектних ризиків. В основному їх надають для фінансування інвестиційних проектів і погашають за рахунок очікуваних від інвестиційного проекту прибутків. Забезпечення таких кредитів активами дає змогу кредиторам не зазнати значних втрат за невдалої реалізації інвестиційного проекту.

До проектних кредитів належать також довгострокові кредити для фінансування "окремо розміщених проектів". Це кредити під розробку та експлуатацію природних ресурсів, будівництво шахт, портів, обробних підприємств, трубопроводів тощо. Часто такі кредити оформляють у вигляді револьверних угод, які згодом переходять у середньо- чи довгострокові кредити з пільговим періодом і наступними періодичними платежами з їх погашення.

Будівельні кредити надають для фінансування будівництва промислових або житлових об'єктів. Вони можуть бути погашені різними способами залежно від структури очікуваних грошових потоків: або одним платежем у кінці періоду, або неоднаковими частками. Нерідко такі кредити мають форму револьверних угод.

Кредити, забезпечені нерухомістю (іпотечні кредити), надають для фінансування будівництва або купівлі нерухомості. Такі кредити забезпечуються заставною на нерухомість, ринкова вартість якої становить не менш як 100 % суми кредиту.

2.6. Облігації підприємств
2.7. Інші форми фінансування
Практикум
Розділ 3. АКТИВИ ПІДПРИЄМСТВА
3.1. Суть, призначення і структура активів
3.2. Основні засоби та інші необоротні активи
3.3. Нематеріальні активи
3.4. Знос і амортизація
3.5. Оборотні активи
Практикум