Фінансовий менеджмент - Шелудько В.М. -
12.3. Поточне фінансове планування

Метою поточного фінансового планування є сформування шляхів досягнення конкретних фінансових цілей за окремим видом діяльності або по підприємству в цілому в коротко- та середньостроковому періоді.

Плановим періодом для складання поточних фінансових планів є період від 1 до 3—5 років. Оскільки на такому часовому періоді втрачають актуальність питання, пов'язані із забезпеченням платоспроможності підприємства у короткостроковому періоді та постає в усій своїй складності проблема забезпечення стабільного економічного зростання підприємства при збереженні на достатньому рівні стійкого фінансового стану, предметом найдокладнішого розгляду в процесі формування поточних фінансових планів стають такі показники, як чисті грошові надходження, прибуток, активи підприємства та склад його фінансових ресурсів.

Основними плановими документами в системі поточного фінансового планування є бюджет доходів та витрат підприємства, або операційний бюджет (див. § 12.5), прогнозні звіти про фінансові результати, рух грошових коштів, а також прогнозний баланс (див. § 12.6).

На початковому етапі планування здійснюють оцінку основних показників виробничого процесу, які можуть вплинути на фінансовий стан чи фінансові результати діяльності підприємства. На їх основі формують бюджет доходів і витрат, а результати розрахунків, що здійснюються при складанні бюджету, використовують для складання прогнозної фінансової звітності.

При плануванні фінансових показників діяльності підприємства застосовують балансовий, нормативний, розрахунково-аналітичний методи, а також метод економіко-математичного моделювання.

Балансовий метод ґрунтується на забезпеченні відповідності між фінансовими ресурсами підприємства та існуючою потребою в них з метою координації пропорцій економічного зростання підприємства. Сутність методу полягає в тому, що через побудову балансів досягають ув'язування наявних фінансових ресурсів і фактичної потреби в них. При існуванні дефіциту джерел фінансування здійснюють пошук таких додаткових зовнішніх чи внутрішніх джерел, які дали б змогу покрити дефіцит фінансування у визначеному часовому інтервалі з найменшими витратами. У разі наявності надлишкових фінансових ресурсів вирішують проблему пошуку найбільш ефективних шляхів їх використання.

Нормативний метод полягає у використанні для розрахунку планових фінансових показників, зокрема витрат на виробництво і реалізацію продукції та прогнозної фінансової звітності норм витрат різних видів ресурсів (сировини, матеріалів, палива тощо) на одиницю продукції. На сьогодні існують такі економічні норми і нормативи:

* норми і нормативи витрат запасів сировини, матеріалів, палива та електроенергії;

* нормативи ефективності виробництва (фондо-, ре-сурсовіддача, продуктивність праці тощо);

* фінансові норми і нормативи (норми амортизації, нормативи витрат на ремонт основних засобів, на управління виробництвом);

* норми і нормативи витрат праці та заробітної плати тощо.

Нормативний метод планування виступає як самостійним, так і допоміжним щодо балансового методу. Як і інші методи планування, нормативний метод передбачає тісну співпрацю працівників планово-економічного та фінансового відділів підприємства.

Розрахунково-аналітичний метод передбачає розрахунок планових значень фінансових показників на основі їх значень за попередні звітні періоди. У результаті аналізу даних фінансової звітності та значень показників за попередні періоди визначають так звані базові значення показників, які приймаються за основу при розрахунку планових значень. Після цього здійснюють експертну оцінку динаміки звітних даних з урахуванням очікуваних змін у діяльності підприємства, обчислюють індекси змін планових показників та розраховують їх значення на визначені дати у майбутньому.

Економіко-математичні моделі, що відображують взаємозв'язок між найважливішими параметрами та показниками виробничого процесу, дають можливість, враховуючи значну кількість параметрів, побудувати алгоритм досягнення оптимальних значень планових показників, не виходячи за межі реальних значень вихідних параметрів. Використання економіко-математичного моделювання в процесі формування фінансових планів підприємства супроводжується значними фінансовими витратами, оскільки потребує залучення висококваліфікованих фахівців у галузі фінансового планування та прогнозування, а також відповідного математичного і програмного забезпечення. Тому формування комплексних планів з використанням економіко-математичних моделей може приносити відчутний економічний ефект лише за умови використання їх для планування діяльності великого підприємства.

У процесі поточного фінансового планування, як правило, здійснюють також аналіз беззбитковості, який дає змогу спланувати обсяги виробництва та реалізації так, щоб діяльність підприємства у майбутньому не тільки була беззбитковою, а й забезпечувала необхідний рівень прибутку та задовільні темпи економічного зростання. Крім визначення точки беззбитковості може бути здійснено так званий аналіз "витрати — обсяг реалізації — прибуток" для розрахунку обсягу виробництва, необхідного для отримання цільового розміру прибутку. Проведення такого аналізу допомагає збільшити гнучкість фінансових планів та знизити ризики, пов'язані з плануванням фінансово-господарської діяльності підприємства в умовах невизначеності.

З метою оцінки очікуваних фінансових результатів і фінансового стану підприємства наприкінці планового періоду за показниками операційного балансу та прогнозної фінансової звітності можна також розрахувати фінансові коефіцієнти: ліквідності, фінансової стійкості, ефективності та рентабельності. Аналіз сукупності цих фінансових коефіцієнтів дає змогу отримати більш точне уявлення про фінансовий стан та фінансові результати, які будуть досягнуті у майбутньому.

Аналіз чутливості — ще один інструмент поточного фінансового планування, який дає можливість оцінити вплив окремих чинників на результуючі фінансові показники. У ході такого аналізу виявляються показники виробничого процесу, зміни яких спричиняють найвідчутніший вплив на результуючі фінансові показники і які можна назвати чинниками ризику, оскільки помилки чи недбалий підхід до вибору їх значень можуть призвести до значних похибок при складанні фінансових планів. Знання показників — чинників ризику спонукає авторів плану більш відповідально ставитись до оцінки інтервалів можливих значень та вибору прогнозних значень таких показників.

У цілому, застосування різних методів планування та залучення кваліфікованих фінансистів до складання поточних фінансових планів забезпечує їх реальність та робить коректним процес внесення змін до планів у процесі їх реалізації.

12.4. Стратегічне фінансове планування
12.5. Бюджетування в системі фінансового планування
12.6. Операційний бюджет підприємства
12.7. Бізнес-планування на підприємстві
12.8. Фінансовий план
Практикум
ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Розділ І. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ "ФІНАНСОВИЙ РИНОК"
Тема1. ФІНАНСОВИЙ РИНОК: СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ ТА РОЛЬ В ЕКОНОМІЦІ