Фінансовий ринок - Шелудько В.М. -
5.3. Американські та європейські депозитарні розписки

У США акції деяких іноземних корпорацій можуть продаватися через так звані американські депозитарні розписки (АДР, American Depositary Receipts), які номіновапі в доларах США і забезпечують виплату дивідендів у доларах США. АДР належать до похідних цінних паперів, емітуються банками і засвідчують право володіння акціями нерезидента, що лежать в основі даних АДР. При цьому самі акції зберігаються в банку, що емітував відповідні АДР. Прикладами АДР, що знаходяться в лістингу NYSE, з 70-х років є "Honda Motor Co" та "British Petroleum Co".

Американські депозитарні розписки вперше з'явилися в 1927 р. як досить простий механізм доступу американських інвесторів до ціппих паперів іноземних емітентів. Сьогоднішньої форми АДР набули в 1955 p., коли Комісія з цінних паперів та бірж США (SEC) встановила форму S-12 для реєстрації всіх форм депозитарних розписок. АДР можуть перебувати у вільному обігу як па біржовому, так і на позабіржовому ринках, якщо на це отримано дозвіл SEC. Власник АДР може в будь-який час отримати акції. Перехід права власності на АДР здійснюється при передачі сертифіката АДР від одного інвестора до іншого. АДР можна відмінити, здавши сертифікат до банку-зберігача. При цьому акції, що знаходяться в банку-зберігачу, роздепоновуються та надходять у вільний продаж.

Існує кілька рівнів програм АДР (програми І, П, Ш рівнів та згідно з правилом 144-а) залежно від того, на біржовий чи позабіржовий ринок вони орієнтовані, публічне чи приватне розміщення.

АДР І рівня можуть виставлятися лише на позабіржовому ринку та національній біржі США, пов'язані з реєстрацією форми F-6 і поданням незначного обсягу інформації про емітента. Це одна з найпростіших та найдоступніших програм.

При впровадженні програми АДР II рівня до SEC додаються реєстраційна форма F-6 та форма 20-F. Цінні папери емітента можуть котируватись у позабіржовій системі NASDAQ або на одній з провідних фондових бірж США. При цьому емітент має дотримуватись умов лістингу на відповідній біржі та викопувати вимоги SEC щодо подання фінансової звітності про свою діяльність.

Програма АДР III рівня подібна до попередньої і пов'язана з поданням до SEC реєстраційної форми F-6, форми 20-F та форми F-1, що дає змогу провадити публічну емісію АДР на території США.

АДР згідно з правилом 144-а, або "обмежені АДР" (ОАДР), є аналогом приватного розміщення цінних паперів на ринку США. Застосовуючи механізм ОАДР, нерезиденти отримують порівняно легкий доступ па ринок США, не виконуючи при цьому вимоги SEC щодо реєстрації та обігу цінних паперів.

На сьогодні існують ще так звані Європейські депозитарні розписки (ЄДР) та Глобальні депозитарні розписки (ГДР). ЄДР полегшують доступ емітентів на ринки європейських країн, ГДР — па ринки США та європейські ринки. Торгівля ЄДР та ГДР провадиться на фондових біржах Європи, в основному в Лондоні та Люксембурзі.

Існує не досить багатий російський та український досвід використання АДР. Так, на початку 1996 p. SEC зареєструвала випуск АДР "Сіверського трубного заводу". Шд випуск АДР було зарезервовано 20% акцій цього підприємства. Російська нафтогазова компанія "Лукойл" наприкінці 1995 р. впровадила програму АДР І рівня щодо простих, а на початку 1996 р. — привілейованих акцій. Наприкінці того року до програми АДР приєдналась ще одпа російська нафтогазова компанія — "Газпром", а потім і ряд інших пафтогазових компаній. Поряд з підприємствами нафтогазового комплексу до програм АДР різного рівня включились ряд банків, підприємств енергетичної галузі та зв'язку. В 1998 р. зареєстрували випуск АДР І рівня "Укрнафта" та ще кілька українських компаній.

Розділ 6. Акціонерні товариства — емітенти акцій
6.1. Історія виникнення корпорацій
6.2. Акціонерні товариства, відкрита підписка па акції
6.3. Викуп акцій та збільшення статутного капіталу акціонерного товариства
ЧАСТИНА III. ПОХІДНІ ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ
Розділ 7. РИНОК ПОХІДНИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ
7.1. Визначення і суть строкових угод
7.2. Історія виникнення та розвитку ринку строкових угод
7.3. Визначення термінів
Розділ 8. Ф'ЮЧЕРСНІ УГОДИ