Фінансовий ринок - Шелудько В.М. -
13.2. Механізм оціпюваппя фінансових активів

Під комплексною оцінкою фінансового активу розуміють визначення його основних характеристик: ліквідності, ризиковості, дохідності тощо. При цьому насамперед підлягають визначенню поточна вартість активу та реальна ставка доходу, яку він забезпечує інвестору, або необхідна ставка доходу, яку фінансовий актив має забезпечити інвестору відповідно до його ризиковості та ліквідності.

Оцінювання фінансових активів здійснюється як на первинному, так і на вторинному ринках. На первинному ринку оцінювання полягає у встановленні такої ставки доходу за фінансовим активом, яка б відповідала ступеню його ризиковості, ринковим процентним ставкам, кредитному рейтингу емітента.

На вторинному ринку — це переоцінка фінансового активу, коригування його ринкової ціни так, щоб фінансовий актив певного рівня ризику забезпечував відповідний рівень доходу.

Якщо СР/ — грошовий потік за фінансовим активом за і-й період, п — кількість періодів до погашення фінансового активу, N — сума, яку одержить інвестор при погашенні, сумарний грошовий потік за активом можна обчислити за формулою

= £СУі + #і (13.6)

СІ7, визначається сумою процентних чи дивідендних виплат за активом за період і. Для розрахунку чи аналізу очікуваних грошових потоків зручно користуватись поняттям часової осі, на якій відображено моменти надходження грошових коштів та відповідні суми.

Для визначення теперішньої вартості очікуваних грошових потоків по фінансовому активу потрібно розрахувати теперішню вартість кожного із грошових потоків РУі (і = 1,п) з урахуванням періоду їх надходження, тобто

; ^=(гт^,<=1(137)

або

^=^=І(ї^+ат5г (138)

Теперішня вартість очікуваних грошових потоків за фінансовим активом відображає його поточну ринкову ціну, що встановлюється на ринку в результаті зрівноваження попиту і пропозиції на нього. Часто цю величину називають внутрішньою або дійсною вартістю активу. Внутрішню вартість визначає інвестор, маючи певні уявлення про необхідну ставку доходу, яку має забезпечити цей актив. Якщо внутрішня вартість, обчислена інвестором, більша від поточної ринкової вартості активу, інвестор вважає цей актив недооціненим ринком і інвестує кошти в купівлю активу. Якщо внутрішня вартість менша від поточної ринкової вартості активу, інвестування коштів у цей актив інвестор вважає недоцільним.

Те, наскільки точно буде обчислена внутрішня вартість, залежить від точності визначення очікуваних грошових потоків за конкретним фінансовим активом.

Очікувані грошові потоки за фінансовим активом можуть бути більш або менш визначені як за величиною, так і за терміном надходження. Тому оцінювання очікуваних грошових потоків за активом полягає в обчисленні визначених або оцінюванні невизначених грошових потоків. В останньому випадку оцінюється не тільки величина очікуваного грошового потоку, а і ймовірність його надходження.

До фінансових активів з чітко визначеним майбутнім грошовим потоком належать облігації, для яких чітко визначаються величина і моменти процентних виплат, а також сума та термін погашення. В цьому разі залишається тільки проблема оцінювання ймовірності отримання грошового потоку. Для державних облігацій ця ймовірність дуже висока; якщо це облігації підприємства, можуть виникнути проблеми своєчасної виплати доходу, загроза банкрутства підприємства тощо.

Незважаючи на це очікуваний грошовий потік для облігацій є практично завжди більш визначеною величиною, ніж майбутній дохід від акцій. Дійсно, майбутні дивідендні виплати залежать і від отриманого корпорацією доходу, і від політики, що проводиться менеджментом корпорації, і від ринкової вартості активів корпорації, яка з часом може суттєво змінитись.

Внутрішня вартість будь-якого фінансового активу може бути визначена як теперішня вартість очікуваних грошових потоків за ним, дисконтованих за процентною ставкою, що визначається ступенем ризику цього фінансового активу та поточними ринковими процентними ставками. Якщо фінансовий актив є борговим зобов'язанням, ставка дисконтування визначається на основі існуючих процентних ставок за такими самими зобов'язаннями.

Ставка дисконтування відображає очікувану дохідність фінансового активу. Для боргових інструментів очікуваний дохід є також доходом при погашенні.

Реальна дохідність фінансових активів завжди коригується ривком. Дохідність активів, що перебувають в обігу на вторинному ринку, насамперед визначається ринковими процентними ставками та ситуацією на ринку. При цьому дохідність фінансових активів з плаваючим доходом безпосередньо коригується ставкою доходу, що змінюється відповідно до ринкових процентних ставок.

Дохідність інструментів з фіксованим доходом коригується змінами в їх ринковій вартості. Так, при зростанні процентних ставок на ринку ринкова вартість боргових зобов'язань з фіксованим купоном буде зменшуватись, забезпечуючи інвестору вищий рівень доходу, ніж купонна ставка. При падінні процентних ставок на ринку ціни боргових зобов'язань з фіксованим купоном будуть зростати, забезпечуючи інвесторам рівень доходу, що нижчий від купонного. Однак у будь-якому разі, дохідність фінансового активу що перебуває в обігу на вторинному ринку, відповідає ринковій дохідності інших фінансових активів, що є в обігу в цей момент на ринку і мають такий самий ступінь ризику та термін обігу, як даний фінансовий актив.

13.3. Оціпюваппя облігацій
13.4. Чутливість облігацій до зміп ринкових процентних ставок
13.5. Оцінювання акцій
13.6. Оцінювання дохідності операцій з фінансовими активами
13.7. Оцінювання дохідності кредитних та депозитних операцій
13.8. Теорія портфеля
13.9. Теорія ринку капіталів
13.10. Модель оцінки капітальних активів
ЧАСТИНА V. ФІНАНСОВІ ІНСТИТУТИ
Розділ 14. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ