Фінансовий ринок - Шелудько В.М. -
18.5. Фондовий рипок України

На фондовому ринку України мають обіг цінні папери в документарній та бездокументарній формах, іменні та па пред'явника. Для укладення на фондовій біржі чи на організаційно оформленому позабіржовому ринку угод щодо цінних паперів, які випущені в документарній формі, цінні папери знерухомлюються в депозитарії, що їх обслуговує" Іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передачі), передаються новому власнику через повний індосамент. У разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігана. Права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, які випливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Право власності на цінні папери па пред'явника, випущені в документарній формі, переходить до нового власника з моменту передачі (поставки) цінних паперів. У разі відчуження знерухомлених цінних паперів на пред'явника право власності на цінні папери переходить до нового власника з моменту зарахувапня їх на рахунок власника у зберігана.

Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі — виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі емітент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій.

Глобальний сертифікат — документ, оформлений на весь випуск пінних паперів у бездокументарній формі (крім приватизаційних паперів), який підтверджує право на здійснення операцій з цими цінними паперами в Національній депозитарній системі.

Цінні папери, випущені в документарній формі, можуть бути переведені у бездокументарну форму та зберігатися на електронних носіях. Обслуговування угод щодо цінних паперів у бездокументарній формі проводиться тільки учасниками Національної депозитарної системи. Станом на 01.01.2003 загальний обсяг випусків ціппих паперів, зареєстрованих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, становив 86,79 млрд грн. При цьому протягом останніх років акції залишались найбільш поширеним фінансовим інструментом на фондовому ринку України. Так, їх частка в загальному обсязі цінних паперів, емітованих у 1999 р., становила 98%, у 2001 р. — 97%, у 2002 р. — 75%. У 2001 р. Комісією було зареєстровано 2504 випуски акцій на загальну суму 21,921 млрд грн., що па 6,427 млрд грн. більше, ніж у 2000 р., і на 13,7 млрд грн. більше, ніж у 1999 р. (див. рис 18.3) . У 2002 р. випуск акцій дещо зменшився і становив 12,8 млрд грн.

Акції на території України переважно емітувались акціонерними товариствами закритого типу. їх частка в загальній кількості акціонерних товариств на 01.01.2003 становила 65,7%. Загальна кількість акціонерних товариств протягом останніх років зменшувалась і на 01.01.2003 становила близько 35 тис.

У загальному випуску акцій частка фінансових інститутів зросла з 6,3% у 1998 р. до 12% у 2002 р. Всього з 1996 по 2002 р. комерційними банками емітовано акцій на 5,146 млрд грн., страховими компаніями — на 1,295 млрд грн., інвестиційними компаніями та фондами — на 32 млн грн.

Протягом останніх років спостерігається тенденція зменшення питомої ваги обсягу випуску акцій інституцінними учасниками фондового ринку в загальному обсязі випуску акцій у середньому на 2% зарік. Так, випуск акцій непромисловими підприємствами у 2001 р. становив всього 1,322 млрд грн., що становить близько 6% загального обсягу емітованих акцій (див. табл. 18.2). Випуск акцій акціонерними товариствами-підприємствами збільшився з 14,217 млрд грн. у 2000 р. до 20,601 млрд грн. у 2001 р. Частка випусків акцій, зареєстрованих у процесі корпоратизації та приватизації, залишається і на сьогодні досить значною і становить від 10 до 15% щорічного обсягу зареєстрованих випусків.

Таблиця 18.2. Обсяги випуску акцій у 1996—2002 роках (млрд грн.)

Суб'єкти ринку

1996 р.

1997 р.

1998 р.

1999 р.

2000 р.

2001 р.

2002 р.

Комерційні банки (ЗЛТ)

0,006

0,170

0,231

0,215

0,333

0,498

0,344

Комерційні банки (ВЛТ)

0,049

0,269

0,324

0,639

0,755

0,436

0,875

Страхові компанії

0,002

0,015

0,100

0,165

0,192

0,385

0,437

Інститути спільного інвестування

0,001

0,018

0,000

0,010

0,000

0,003

0,0005

Підприємства (ЗАТ)

0,068

1,724

6,254

2,516

3,390

6,602

4,445

Підприємства (ВЛТ)

1,696

7,247

4,960

4,374

10,827

13,999

6,696

Усього

1,821

9,443

11,839

7,919

15,494

21,921

12,796

У 2001 р. в Україні суб'єктами ринку почав динамічно використовуватись такий поширений на світових фінансових ринках інструмент, як корпоративні облігації. У 2001 р. корпоративні облігації зайняли друге місце за обсягами випуску серед цінних паперів. Протягом 2001 р. було зареєстровано 62 випуски облігацій на суму 694,32 млп грн., що перевищує загальні обсяги випуску облігацій, за усі попередні роки більше ніж у два рази (за 1996—2000 рр. обсяг випуску облігацій становив 339,515 млн грн.). Протягом 2002 р. Комісією було зареєстровано 108 випусків облігацій на суму близько 4,3 млрд грн., що перевищило загальні обсяги випуску облігацій підприємств за усі попередні роки більше ніж у чотири рази. Порівняно з попередніми роками у 2002 р. значно більше юридичних осіб скористалися можливістю залучення додаткових коштів шляхом випуску корпоративних облігацій. У 2002 р. відбулося значне підвищення інтересу з боку господарських товариств до випуску власних облігацій і зменшення частки державних підприємств — емітептів облігацій. Тенденція випуску корпоративних облігацій переважно державними підприємствами (67% від загального обсягу випуску корпоративних облігацій з 1996 по 2000 р.) протягом 2001 р. змінилася.

Не набуло значного поширення залучення коштів до місцевих бюджетів шляхом випуску облігацій місцевих позик. Серед основних причин такого становища — низький рівень довіри з боку інвесторів до місцевих органів влади, високий рівень процентних ставок на ринку, відсутність кваліфікованих спеціалістів з питань випуску та обігу облігацій місцевих позик. Протягом 2001—2002 рр. в Україні не зареєстровано жодного випуску облігацій місцевих позик.

Протягом останніх років на фондовому ринку України зберігалась тенденція до збільшення загального обсягу торгів різними видами цінних паперів. За станом на 01 .01.2002 загальний обсяг торгів на фондовому ринку України становив 68,481 млрд грн., що на 2,013 млрд грн. більше, ніж загальний обсяг торгів з 1998 по 2000 р.

У 2001 р. частка обсягу торгів на організованому ринку цінних паперів України у загальному обсязі торгів становила 13,5%. Це найвищий показник за всі роки функціонування вітчизняного фондового ринку. Протягом останніх років цей показник коливався від 7 до 10%. У 2001 р. на організаторах торгівлі було укладено угод з купівлі-продажу цінних паперів на суму 9,24 млрд грн., що перевищує загальні обсяги торгів па організованому ринку за усі попередні роки більше ніж у півтора раза (за 1996—2000 рр. обсяг торгів на організаторах торгівлі становив б млрд грн.). У 2002 р. загальний обсяг торгів на фондовому ринку України становив 108,608 млрд гри., тобто значно збільшився порівняно з минулими роками. При цьому обсяг торгів на неорганізованому ринку цінних паперів становив 102,07 млрд грн. Зменшення частки обсягу укладених угод на організованому ринку з 13,5% у 2001 р. до 6% у 2002 р. пов'язано з перенесенням продажу найбільш інвестиційно привабливих державних пакетів акцій підприємств па майбутні періоди; продажем у 2002 р. пакетів акцій державних підприємств з низькою інвестиційною привабливістю; невизначеністю щодо пакетів акцій підприємств, державна частка з яких становить менше 25%; зниженням обсягу торгів ОВДП на вторинному ринку, що пов'язано з продовження строку їх погашення.

У 2001 р. на фондовому ринку України найбільшу частку серед фінансових інструментів, за якими здійснювались операції з купівлі-продажу, мали векселі та ОВДП на відміну від попередніх років, коли значну частку в структурі торгів на вторинному ринку становила торгівля акціями. У 2002 р. структура торгів дещо змінилася. Протягом року найбільше угод було виконано з купівлі-продажу векселів — більше 50 млрд грн., та акцій — більше 34 млрд грн.

Організований ринок представлений в Україні сімома фондовими біржами та двома торговельно-інформаційними системами. Серед фондових бірж України Українська фондова біржа (УФБ), Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ), Донецька, Придніпровська та Кримська фондові біржі. Фондові біржі функціонують на території України у вигляді акціонерних товариств. Вони зосереджують попит і пропозицію цінних паперів, сприяють формуванню їх ринкового курсу і здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, статутів і правил біржової торгівлі. Фондові біржі створюються торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності по цінних паперах.

Статутний фонд біржі згідно із Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" має бути не меншим від 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а чисельність засновників — не менш як 20. Якщо чисельність членів фондової біржі зменшується до 10, її діяльність припиняється у разі неприйпяття нових членів протягом 6 міс. Припиняється діяльність біржі і у випадку, коли число її членів стає менше ніж 10.

Головною торговельно-інформаційною системою України на сьогодні є Перша фондова торговельна система (ПФТС). Південноукраїнська торговельно-інформаційна система, зареєстрована в 1999 р., відіграє незначну роль в позабіржовій торгівлі.

Чисельність торговців цінними паперами на фондовому ринку України протягом 1997—2000 рр. зростала і па 01.01.2001 р. становила 859. На 01.01.2003 р . на ринку цінних паперів України діяло 860 торговців цінними паперами, 106 зберігачів цінних паперів та 365 реєстраторів власників іменних цінних паперів. Серед торговців цінними паперами близько 66% — суб'єкти підприємницької діяльності, для яких цей вид діяльності є виключним, 17 — комерційні банки, 17% — інвестиційні компанії. При цьому комерційні банки здійснюють найбільший обсяг угод з цінними паперами, хоча їх частка зменшилась з 1998 по 2000 р. з 80 до 61%. Частка торговців з виключним видом діяльності зросла з 14 до 30%, інвестиційних компаній — з 6 до 9%. Переважну більшість операцій торговців становили комерційні та комісійні операції з цінними паперами (відповідно 65 та 33%). Діяльність з розміщення цінних паперів, представницька діяльність та діяльність з управління цінними паперами в загальному обсязі операцій становлять майже 2%.

Законодавством України передбачено ліцензування діяльності фінансових посередників. Так, Міністерство фінансів дає дозволи на здійснення діяльності із випуску та обігу цінних паперів, комерційної та комісійної діяльності з ними. Фонд державного майна дає ліцензії на ведення різних видів діяльпості з приватизаційними цінними паперами.

Особливістю розвитку та функціонування інститутів спільного інвестування в Україні е те, що вони переважно були створені для обслуговування процесів сертифікатної приватизації. Близько 42% громадян України взяли участь у приватизації державного майпа саме через інститути спільного інвестування. Пік активної діяльності інвестиційних фондів та компаній припав па 1997—1998 pp. — період найбільш активної приватизації державних підприємств. Переважна більшість діючих тоді інститутів спільного інвестування — закриті інвестиційні фонди та закриті взаємні фонди інвестиційних компаній, які становили до 90% від загальної кількості інститутів спільного інвестування. Більш як половина інститутів спільного інвестування зосереджені в Київській (45,6%) та Харківській (12,3%) областях. Зміни в кількості інвестиційних компаній та фондів за період з 1995 по 2000 р. подапо па рис. 18.4.

На 01.01.2002 р. інститути спільного інвестування були представлені 129 інвестиційними фондами та взаємними фондами інвестиційних компаній. Зниження загальної кількості інститутів спільного інвестування протягом останніх років викликано поступовим завершенням процесу масової приватизації та закінченням терміну дії більшості інститутів спільного інвестування. Тенденція до зменшення загальної кількості інвестиційних компаній та фондів зберігатиметься протягом наступних років внаслідок закінчення термінів дії більшості закритих фондів.

Інфраструктура фондового ринку України розвивається на основі впровадження сучасних розрахунково-клірингових систем та вдосконалення нормативно-правової бази. Кількість реєстраторів, яка досягла максимального рівня в 1998 р. (404), на початок 2002 р. зменшилась до 366. У цей час кількість зберігачів становила 86. Переважна більшість реєстраторів зосереджена у найбільших промисло

Рис. 18.4. Кількість інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній, які здійснювали професійну діяльність протягом 1996 — 2002 рр.

вих регіонах України: в Києві та Київській області — близько 28,9%, Харківській — 9,8, Дніпропетровській — 7,3, Донецькій — 6,4%.

У 1999 р. було створено Національний депозитарій — центральну ланку Національної депозитарної системи України, яка мала забезпечити функціонування єдиної системи депозитарного обліку й обслуговування обігу цінних паперів, а також інтеграцію Національної депозитарної системи в міжнародну систему депозитарних установ. Національний депозитарій України є спеціальною установою, створеною у формі відкритого акціонерного товариства. Його акціонерами є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національний банк України, а також об'єднання учасників Національної депозитарної системи та провідні професійні учасники фондового ринку України.

В Україні здійснюється як внутрішнє, так і зовнішнє регулювання біржового ринку. Внутрішнє регулювання полягає в підпорядкуванні діяльності бірж внутрішнім правилам, нормативним документам та процедурам, які регулюють діяльність біржі в цілому та окремих її' підрозділів.

Зовнішнє регулювання полягає в підпорядкуванні діяльності бірж законодавчим та нормативним актам держави, інших організацій, а також міжнародним угодам. Зовнішнє регулювання здійснюється як державою, так і професійними учасниками фондового ринку. Державне регулювання біржового ринку здійснюється державними органами, в компетенцію яких входить виконання тих чи інших функцій регулювання. Регулювання з боку професійних учасників ринку полягає в створенні ними саморегульованих організацій, яким надаються певні функції регулювання, або в передачі державою частини своїх повноважень щодо регулювання ринку визначеним організаціям професійних учасників ринку.

Саморегульовані організації об'єднують на добровільних засадах професійних учасників ринку цінних паперів. Ці організації не мають на меті одержання прибутку, створюються для захисту інтересів своїх членів, інтересів власників цінних паперів та інших учасників ринку цінних паперів та реєструються Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку. Саморегульовані організації встановлюють для своїх членів відповідно до чинних законодавчих актів єдині обов'язкові для виконання правила, стандарти і вимоги щодо здійснення операцій на ринку цінних паперів, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, а також здійснюють контроль за дотриманням своїми членами таких правил, стандартів і вимог законодавства про цінні папери.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, інші державні органи, що здійснюють регулювання фондового ринку, делегують саморегульованим організаціям частину своїх повноважень щодо розробки та впровадження правил і стандартів здійснення операцій на фондовому ринку, сертифікації фахівців фондового ринку, надання дозволів (ліцензій) особам, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку, збору, узагальнення та аналітичної обробки статистичної інформації про професійну діяльність на фондовому ринку.

Серед створених в Україні саморегульованих організацій учасників фондового ринку — Українська асоціація торговців цінними паперами, Українська асоціація довірчих товариств, інвестиційних фондів та компаній, Українська асоціація інвестиційного бізнесу. Українська асоціація торговців цінними паперами була створена в 1992 р. як добровільне об'єднання десяти юридичних осіб — найбільших торговців цінними паперами з метою розвитку ринку цінних паперів в Україні, забезпечення сприятливих умов для діяльності учасників фондового ринку та захисту інтересів простих інвесторів.

Українська асоціація довірчих товариств, інвестиційних фондів та компаній, заснована в 1994 р., основними напрямами своєї діяльності обрала сприяння розвитку інфраструктури фондового ринку, участь в розробці законодавчого, нормативного та методичного забезпечення фондового ринку, а також інформаційні послуги. Українська асоціація інвестиційного бізнесу була створена в 1995 р. з метою захисту прав інвесторів, представлення їх інтересів перед урядом та громадськістю, надання допомоги своїм учасникам у реалізації ефективних стратегій інвестиційної діяльності. Учасниками цієї асоціації виступають більш як 100 українських компаній.

На початок 2003 р. в Україні діяло одинадцять саморегульованих організацій, з яких п'ять є фондовими біржами, чотири — асоціаціями, дві — торговельно-інформаційними системами. Серед бірж — це Українська, Київська міжнародна, Придніпровська та Донецька фондові біржі, Українська міжбанківська валютна біржа, а серед інших саморегульованих організацій — Асоціація учасників фондового ринку України, Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв, Українська асоціація інвестиційного бізнесу, Перша фондова торговельна система та Південноукраїнська торговельно-інформаційна система.

18.6. Інфраструктура фондового ринку
18.7. Українська фондова біржа
18.8. Перша фондова торговельна система
18.9. Професійна діяльність на ринку цінних паперів
18.10. Державне регулювання фондового ринку України
18.11. Фондові індекси
Розділ 19. КРЕДИТНИЙ РИНОК
19.1. Основи організації кредитного ринку
19.2. Державний кредит, його форми та види
19.3. Банківське кредитування