Фінансовий ринок - Шелудько В.М. -
18.11. Фондові індекси

Фондові індекси призначені для відображення поточної кон'юнктури ринку, стану ділової активності та оцінки тенденцій ринку. Індекси виступають як узагальнюючі характеристики макроекономічної ситуації та інвестиційного клімату в кожній конкретній країні. Як правило, вони відображають ринкову вартість певного портфеля цінних паперів, ринкову вартість якоїсь усередненої акції або ринкову капіталізацію певної групи корпорацій.

Фондові індекси часто називають індексами ділової активності, оскільки вони відображають зміни в ринковій вартості цінних паперів і опосередковано свідчать про інтенсивність обороту цінних паперів на ринку. Вони характеризують стан та динаміку розвитку як національної економіки в цілому, так і окремих її галузей і, отже, викопують діагностичну функцію, оскільки підвищення або зниження рентабельності виробництва в галузі чи в економіці в цілому приводить до змін у ринкових цінах акцій і до відповідних змін у значеннях фондових індексів. Поряд з іншими економічними показниками фондові індекси входять до системи економічного моніторингу стану національної економіки.

Фондові індекси також є ефективним інструментом аналізу та прогнозування як коротко-, так і довгострокових змін на ринку цінних паперів. Вони слугують орієнтиром при оцінюванні ефективності управління портфелем цінних паперів і тим самим виковують індикативну функцію. Крім того, індекси є орієнтиром для вибору інвестиційних стратегій великими інституційними інвесторами — пенсійними фондами, страховими та інвестиційними компаніями.

Фондові індекси можуть виступати також основою для інструментів хеджування па фондовому ринку при використанні їх як базові активи ф'ючерсних і опціонпих контрактів.

Як і будь-який економічний показник, фондові індекси мають певні недоліки, що обмежують сферу їх застосування чи хоча б вимагають обережності в їх використанні. Основним їх недоліком є те, що вони відображають лише кількісні зміни в ринкових цінах акцій, а не причини, які викликали ці зміни. Крім того, зміни в ринкових цінах акцій, які фіксуються фондовими індексами, дуже приблизно відображають інтенсивність торгівлі акціями на ринку.

Фондові індекси поділяють на інтернаціональні, національні, секторні та субсекторні. Інтернаціональні індекси характеризують стан світового ринку або його певні географічні сектори (Європу, Північну Америку, Далекий Схід тощо). Національні індекси віддзеркалюють активність національного ринку акцій. Секторні індекси відображають стан певного внутрішнього ринку, наприклад ринку акцій, що котируються на певній біржі. Субсекторні індекси характеризують активність у певній галузі економіки.

Серед найбільших груп індексів можна назвати національні (за-гальноринкові) та субсекторні (галузеві) індекси. Загальноринкові індекси, як правило, охоплюють від 70 до 90% обсягу капіталізації ринку, за даними якого вони обчислюються. Важливе значення мають також індекси "блакитних фішок", що являють собою показники зміп цін на акції невеликої кількості найбільших компаній, обсяг торгівлі якими складає левову частку того чи іншого ринку.

Основними характеристиками фондових індексів є базисне значення, база, вид зважування та метод усереднення. Під базисним значенням індексу розуміють його значення на початок розрахунку індексу, тобто на початок базисного періоду.

Базою індексу називають вибірку підприємств-емітентів, ринкові вартості акцій яких використовуються для розрахунку індексу. Підприємства, що входять до бази індексу, мають визначати розвиток галузі чи економіки в цілому, а також відрізнятись надійністю та стійкістю. Коливання цін на акції цих підприємств мають тісно взаємодіяти з загальними тенденціями зміни ринкових цін. Зважування може проводитись за ринковою вартістю акцій або за ринковою капіталізацією корпорацій, що входять до бази індексу. Для усереднення використовують середнє арифметичне та середнє геометричне вибраних значень.

Найбільш поширені типи фондових індексів — ціпові середні та індекси, зважені за ринковою вартістю акцій чи зважені за обсягом ринкової капіталізації певної групи корпорацій.

1. Цінові середні розраховують на основі середнього арифметичного або середнього геометричного як суму цін або середню ціну певної групи акцій. Індекс, обчислений за формулою (18.1), відображає середню ціну акції, розраховану на основі середнього арифметичного:

^-ІР^п, (18.1)

де Р( — ринкова ціна акції і-ї корпорації, що входить до бази індексу; п — кількість корпорацій у базі.

Наступний індекс також визначають на основі середнього арифметичного, але зважується він за ринковою вартістю акцій

Л.-ЕР,:*. (18.2)

де к — дільник, який забезпечує рівність значення індексу на момент початку розрахунку деякій заданій величині:

*-2>":Вж. (18.3)

де 2)20 — значення індексу на момент початку розрахунку.

За методом арифметичного середнього розраховують індекси Dow Jones & Company (США), Nikkei (Японія) та ін.

Індекс, що розраховується на основі геометричного середнього, мас вигляд:

D3= (ГІР,)1'":**, (18.4)

де d — дільник, що забезпечує рівність значення індексу на момент початку розрахунку заданій величині. Як геометричне середнє обчислюють індекси Financial Times ЗО (Англія), Value Line Composite Index (США).

Фондові індекси, розраховані з допомогою середніх, мають ряд недоліків. Зміна цін на акції, ціна яких вища, наприклад, за рахунок вищої їх номінальної вартості, мають більший вплив на величину індексу. На величину середніх можуть також впливати події, не пов'язані зі зростанням вартості компанії (наприклад, дроблення акцій). Для зменшення впливу таких чинників па величину індексів при їх розрахунку використовують коригуючі коефіцієнти.

2. Середні, зважені за розмірами ринкової капіталізації, розраховують за формулою

D4 = ItPlwt:kt (18.5)

де Р, — ціна акції і-ї корпорації, що входить до бази індексу; k — дільник, який забезпечує рівність індексу на початок розрахунку базовому значенню; ш — ваговий коефіцієнт, який відображає частку цього виду акцій у загальному обсязі всіх акцій, що входять до індексу:

w.-P.vZP/i,, (18.6)

де nt — кількість акцій і-ї корпорації, розміщених серед інвесторів; Р,л,— ринкова капіталізація і-ї корпорації; £РЛу — сумарна ринкова капіталізація корпорацій, що входять до бази індексу. Зважені за розмірами ринкової капіталізації індекси розраховують за обсягами базового (індекси Ласпейреса) або за обсягами поточного (індекси Паашс) періоду.

За методом Ласпейреса обчислюють індекс цін акцій ЗО найбільших німецьких компаній DAX (Deutscher Aktienindex). За методом Лааше розраховують французькі індекси САС-40, САС-240 (Compagnie des Agents de Change), американські індекси SP500, SPIOO (Standard & Poor's), індекси компаній Великої Британії FT-SE-100, FT-SE-30 (Financial Tames Stock Exchange).

Історично першим і найбільш відомим з понадбіржових індексів е індекс Доу-Джонса, запропонований у 1884 р. Чарлзом X. Доу і

Едуардом Д. Джопсом. Цей індекс розраховуваної за цінами акцій 12 найбільших американських компаній. З часом на зміну цьому індексу прийшла система індексів Доу-Джонса, яка сьогодні є системою чотирьох самостійних індексів: промислового, транспортного, комунального та комплексного. Кожен із цих індексів формується па основі цін на акції компаній — лідерів відповідних галузей економіки. Найбільш відомий із них — промисловий (Dow Jones Industrial Average), що розраховується на основі цін акцій ЗО найбільших промислових компаній:

D - 5>,: к. (18.7)

Початкове значення дільника k забезпечує на момент початку розрахунку рівність значення індексу деякій величині. Індекс коригується за допомогою дільника k так, що події, безпосередньо не пов'язані з біржовою кон'юнктурою, не впливають на його величину. Тобто такі події, як дроблення акцій компанії, що входить до індексу, зміна однієї компанії, що входить до індексу, на іншу і т. п. змінюють величину середнього арифметичного ціп акцій, але не змінюють сам індекс. Новий дільник kn визначається за формулою

Н *. - *. JA : І*- (18-8)

де kc — попереднє значення дільника; Р t — стара ціна і-ї акції; J?. — нова ціна і-ї акції. Величина коригуючого дільника k мас тенденцію до зменшення, а величина самого індексу — до збільшення. Тому можна вважати, що абсолютне значення індексу має значно менше значення, ніж динаміка зміни його величини. Індекс Доу-Джонса має характер поточної експрес-інформалДї і протягом біржового дня на Нью-йоркській фондовій біржі фіксується 7 разів.

Сьогодні значення цього індексу виходить за межі США, оскільки на NYSE концентрується близько 50% світового біржового обороту капіталу. До недоліків цього і подібних до нього індексів, які розраховуються як середнє арифметичне, можна віднести те, що акції з вищою ціною мають більший вплив на величину індексу.

У США крім індексу Доу-Джонса іншим важливим біржовим показником є індекс інформаційно-рейтингового агентства "Standard & Poor's" SP500. Серед п'ятьох біржових індексів, які розраховує це агентство, індекс SP500 є найбільш популярним і важливим. Він є прикладом індексу, що обчислюється як середнє, зважене за розміром ринкової капіталізації, і розраховується як відношення поточних ринкових цін акцій 500 провідних компаній США до відповідних цін у базовому періоді, помножене на 10.

Розвиток українського фондового ринку, зокрема поява ПФТС, привів до того, що на початку 1997 р. з'явилися українські фондові індекси.

Індекси розраховуються різними суб'єктами ринку. До бази розрахунку індексів за тією чи іншою ознакою входить різна кількість компаній. Різною є методика обчислення індексів. Розглянемо деякі з фопдових індексів, що відрізняються за методикою розрахунку.

1. Індекс Wood-15 обчислюється компанією "Wood&Company Ukraine" з 01.07.97 р. за методикою, розробленою для біржових індексів країн, що розвиваються, за формулою

W15 = Кх : К0 • 1000,

де Кх =£і Pt nt — сумарна поточна ринкова капіталізація компаній, що входять в базу індексу; К0 — первинна капіталізація компаній. Як видно з наведеної формули, початкове значення індексу дорівнює 1000. База індексу включає 15 компаній, що посідають провідне місце на українському фондовому ринку за величиною ринкової капіталізації. База оновлюється щомісяця. Для того щоб входити до бази, капіталізація компанії-претендента має перебільшувати ринкову капіталізацію останньої в списку компанії на 5%. Компанії, що входять до бази індексу, — провідні компанії електроенергетичної, хімічної, машинобудівної, металургійної та нафтогазової промисловості.

2. Індекс SBPU-30 розраховують за методикою, розробленою фахівцями АТ "Софія — Цінні папери". Він характеризує курс на певну дату середньостатистичної акції ЗО найвідоміших підприємств, які котируються на українському фондовому ривку. Використання валютного індексу при обчисленні SBPU-30 дає змогу зменшити залежність величини індексу від зміни курсу гривні відносно конвертованих валют. Індекс обчислюють за формулою

Ypq

SBPU-30 = ї* ' V • 10 000,

де р — ринкова ціпа акції і-ї компанії в перерахунку на одиничний номінал; Q. — загальна кількість акцій і-ї компанії в перерахунку па одиничний номінал (одиничний номінал дорівнює 0,01 грн.); V — валютний індекс:

V=2:(Ka+Kt),

де К і Кв — відповідно поточний курс долара та курс євро до гривні.

3. Індекс ІпекоБех є першим галузевим українським фондовим індексом, що відображає поточну ситуацію на ринку енергетичних компаній. Його обчислюють за формулою

де п — кількість підприємств у базі розрахунку; Р| — поточна ринкова вартість акцій і-го підприємства; Рю — вартість акцій і-го підприємства на початку розрахунку індексу. Методика розрахунку індексу дає змогу уникнути недоліку, пов'язаного з різним номіналом акцій, оскільки такі акції однаково впливають на величину індексу.

Незважаючи па те, що індекси розраховують різні компанії, фактично до бази розрахунку індексів входять одні й ті самі підприємства. Крім того, більшість індексів визначається на основі розрахунку такого показника, як капіталізація. Цей показник в умовах не-розвипеного фондового ринку не відображає реального рівня капіталізації, а тільки показує динаміку зміп поточних цін на ринку.

Розділ 19. КРЕДИТНИЙ РИНОК
19.1. Основи організації кредитного ринку
19.2. Державний кредит, його форми та види
19.3. Банківське кредитування
19.4. Основні види кредитів
19.5. Кредити під заставу та гарантію
19.6. Кредитні рейтинги
19.7. Управління кредитним ризиком у банках
19.8. Управління процедурою кредитування
19.9. Оцінювання кредитоспроможності підприємства