Мова ділових паперів - Кацавець Г.М. - 8. Чергування приголосних

У сучасній українській мові при відмінюванні слів та утворенні нових відбувається чергування приголосних звуків. До найпоширеніших належать:

1. Чергування г, к, х з ж, ч, ш. Наприклад: плуг - плужок друг - дружба, дорога - дорожній, вік - вічний, око - очі, рука - ручний, юнак - юначе, пастух - пастуше, сухий - суитти;

2. Чергування г, к, х з з, ц, с. Це чергування відбувається перед закінченням -і в давальному відмінку однини іменників жіночого роду та в місцевому відмінку однини іменників чоловічого, жіночого та середнього родів. Наприклад:

Давальний відмінок Місцевий відмінок

колега - колезі берег - на березі

книга - книзі відпустка - у відпустці

візитка - візитці капелюх - на капелюсі

папка - папці верстка-при верстці

покупка - покупці палатка - в палатці

стежка - стежці поріг - на порозі

вудка - вудці копілка - в копілці

птичка - шпичці кружка - в кружці

Спрощення в групах приголосних

Збіг кількох приголосних ускладнює вимову, тому вони спрощуються.

У сучасній українській мові найчастіше спрощуються такі групи: -ждн-, -здн-, -стн-, -стл-, -слн-, в яких випадає середній звук. Наприклад:

користь - корисний тиждень - тижня честь - чесний щастя - щасливий якість - якісний Це спрощення відбувається у вимові й на письмі. Виняток становлять слова: хвастливий, кістлявий, пестливий, шістнадцять.

Зберігається також -т- і в прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим -ст-: компостний, контрастний, баластний, форпостний.

У групах приголосних -скн-, -зкн- випадає к у дієсловах, утворених за допомогою суфікса -ну-. Наприклад: блиск - блиснути брязк - брязнути тріск - тріснути але: випускний.

Спростилися групи приголосних і в словах: серце, сонце, міський. Вправи:

1. Запишіть слова, вставте потрібні букви. Поясніть Тх

вимову і правопис:

і ду(ж, ш)че, ле(х, г)кість, доро(ш. ж)чий, сере(ш, ж)ка, бе(с,

з), ві(д, т)чутний, (з, с)чепити, сте(ж, ш)ка, бли( ш. сч)ати, (з, ш, с)шитий, про(з. с)ьба, во(х, г)ко, пі(ш, ч, ш)аний, ї(ж, ш)те. ві(д. " т)хилитись, ро(с, з)сада, моло(д. т)ший, лі(дж. ч)ба, бу(д. т)ка. шви(д, т)ко

2. Від поданих власних назв утворіть прикметники за допомогою відповідних суфіксів. Поясніть, у яких групах прикметників відбувається чергування приголосних, а в яких не відбувається. Чому?

Кременчук. Золотоноша, Черкаси, Кривий Ріг, Таганрог, Карабах, Лейпциг. Воронеж, Запоріжжя, Острог. Франція, Люксембург, Норвегія, Санкт-Петербург, Галич. Калуга, Сиваш, Балхаш, Дамаск, Інгуш, Волга. Казбек, Генуя, Гонконг, Забайкалля, Карпати, Словакія

3. Підберіть слова, в яких відбулося спрощення групи приголосних -жди-, -здн-, -стн-, -стл-, -слн-. 4. Прочитайте текст, Прокоментуйте явища чергування в системі приголосних

Коли приходить любов до отчого краю? Думаю, з'являється вона від народження і супроводжує людину протягом життя. Тільки відчуття це приходить до кожного по-різному і в різний час. Мабуть, така природа людини: чим старшою вона стає, тим частіше поринає у світ незабутніх спогадів, більше тягнеться до отчого краю. Тоді у пам'яті спливають сторінки теплого безтурботного дитинства й чистої ніжної юності... Безперечно, любов до отчого краю починається з оксамитових квітів дитинства і юності. Високі світло-рожеві рожі, розкішні айстри, багряні чорнобривці й полум'яні жоржини - вони, такі близькі й далекі, дзвонами пронизують пам'ять, ніжністю сповнюють душу, любов'ю напоюють серце. А ше - відчуття смаку гіркуватих недоспілих вишень в сусідському саду та отих перших огіркових пуп'янків на грядці... За грядкою - поле, відмежоване смугою сріблястого полину. Зазвичай, його ніхто не виривав. То, кажуть, оберіг від "дурного ока". А он, серед поля, обласканий полуденним сонцем, похрумкує травицю й трясе розкішною гривою, білий кінь, а на ньому сидить хлопчик. Це добра прикмета: людина на коні... І де б людина не була, яку б посаду не посідала, неодмінно, повертається до отчого краю, шо окрилює, підносить, вабить кличе... Що це, ота палка любов до краю, до землі? Гадаю, це шось більше. Це - витоки життя, джерело надії, випроб долі. Така сила і зваба отчого краю. Благословенний будь, мій Отчий краю (Г. Кацавець).