Банківські системи зарубіжних країн - Мельник П.В. -
Розділ 23. Міжнародні клуби кредиторів

Нужен натяжной потолок в Киеве, Ирпене, Буче? тогда тебе сюда SkyKey
STOP! Тебе нужен реферат, курсовая, дипломная работа? тогда нажми КЛАЦ Промокод на скидку 5% для пользователей нашего сайта fr054-330

23.1. Особливості діяльності клубів кредиторів

У світі функціонують дві важливі організації, які займаються реструктуризацією зовнішніх боргів країн-боржників - це Паризький і Лондонський клуб кредиторів.

Паризький клуб - неформальне об'єднання урядів країн-кредиторів, якими є Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Данія, Іспанія, Італія, Канада, Нідерланди, Норвегія, Португалія, США, Швейцарія, Швеція, Франція, Фінляндія і Японія. Об'єднання було створене в 1956 році з метою реструктуризації заборгованості країн, що розвиваються. Членство в Паризькому клубі припускає постійний обмін інформацією між кредиторами про заборгованість і хід її погашення. Усі угоди країн-боржників з Паризьким клубом містять статтю, що зобов'язує їх не надавати третім країнам вигідніших умов погашення боргу перед ними, ніж умови, надані членам клубу. Найбільш бідним країнам списується до 80 % їх зовнішнього боргу офіційним кредиторам. Прийнята клубом практика обмежує також суму компромісу країною-кредитором активів на вторинному ринку боргів межею в 20 млн доларів, або 10 % від загальної суми вимог до даної країни-кредитора (залежно від того, що більше). Паризький клуб функціонує у тісній співпраці з МВФ. Якщо яка-небудь держава-боржник, що зазнає економічні труднощі (наприклад, по частині балансу платежу), починає здійснювати програму оздоровлення під егідою МВФ, Паризький клуб спільно з урядом даної країни виробляє угоду про реструктуризацію ЇЇ зовнішнього державного боргу. У результаті з'являється можливість зменшити пасивне сальдо платіжного балансу, не скорочуючи при цьому обсяг імпорту товарів і капіталів.

У межах Паризького клубу країни, що зазнають труднощі у виплаті боргів іншим державам і приватним установам, проводять переговори зі своїми кредиторами про перегляд умов і графіків платежів. Мабуть, сама назва "Паризький клуб" не зовсім точна, хоча це - неформальне об'єднання, а не офіційна міжнародна організація. У нього немає штаб-квартири, секретаріату, а головне - немає статуту. Іншими словами, цей клуб не має юридичного статусу.

Паризький клуб не дуже відомий широкій публіці, що частково пов'язане з політикою конфіденційності, що проводиться ним: кредитори прагнуть не розкривати інформацію, що стосується їх оцінки економічного і фінансового стану того або іншого боржника та масштабів пільг, що надаються по погашенню боргів. Рішення про те, чи повинна така інформація надаватися третім сторонам і в якому обсязі, приймається самим боржником. Проте за більше ніж 50 років свого існування клуб став однією з головних дійових осіб у проведенні міжнародної стратегії у галузі кредитування і забезпечення погашення заборгованостей. Вказана стратегія нерідко коректується, але в її основі, як і раніше, лежать два принципи: проведення внутрішніх реформ і структурної перебудови з наданням зовнішньої фінансової допомоги у формі нових позичок або пільгових умов погашення колишніх боргів.

У 1956 році, як тільки клуб був організований, перші переговори з офіційними кредиторами в Парижі провів уряд Аргентини з метою вироблення взаємоприйнятних для перегляду графіків платежів з гарантування державою експортних кредитів. У наступні півтора десятиліття з проханнями про перегляд графіків платежів у клуб зверталися Бразилія, Чилі і Туреччина. Найбільша активність припадає на останні двадцять років, коли близько 100 країн уклали більше двохсот угод про реструктурування боргів на суму більше 350 млрд дол. Свій внесок роблять також і комерційні банки, значно скорочуючи зобов'язання боржників по погашенню не гарантованих державою кредитів.

Особливість структурної організації Паризького клубу полягає в тому, що він являє собою збори представників суверенних держав-кредиторів під головуванням високопоставленого чиновника державного Казначейства Франції. Створений не як орган, що постійно діє, а для вирішення конкретних проблем погашення кредитів окремим боржникам клуб керується рядом принципів, наприклад, принципом консенсусу. Деякі з них періодично переглядаються.

Оскільки Паризький клуб не має фіксованого членства, в переговорному процесі у межах клубу може брати участь будь-яка держава-кредитор, що є утримувачем зобов'язань за боргами, за якими необхідний перегляд умов погашення. Велику частину позичок і кредитів країн, що розвиваються, а також держав Центральної і Східної Європи отримують від країн-членів Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), тому останні майже завжди беруть участь у таких переговорах. Серед інших традиційних учасників переговорів у Паризькому клубі потрібно назвати МВФ, Світовий банк, Конференцію ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД) і, звичайно, саму країну-боржника, що звертається з проханням про перегляд заборгованості. Ряд великих боржників, наприклад Росія і Бразилія, самі надають значні кредити іншим країнам, а їх боржники також звертаються у Паризький клуб. Таким кредиторам вигідно вирішувати питання вже на багатосторонній основі.

Багатосторонній підхід є найбільш ефективним і полегшує роботу в адміністративно-організаційному плані, оскільки боржник має можливість вести переговори з усіма кредиторами одночасно, а не з кожним окремо. Крім того, кредитори надають велике значення принципу рівності або рівномірного розподілу тягаря неоплачених заборгованостей. Вони хочуть бути впевненими в тому, що отримані від них пільги відносно умов погашення боргу не будуть використані для обслуговування боргових зобов'язань іншими кредиторами.

Лондонський клуб - це форум для перегляду термінів погашення кредитів, наданих комерційними банками (без гарантії уряду-кредитора). Оскільки такі переговори між суверенними боржниками і комерційними кредиторами часто проходять у Лондоні, цей клуб отримав назву "Лондонського клубу". Даний "клуб" є неофіційним органом, що включає комерційні банки, перед якими мають заборгованість країни "третього світу".

Основна специфіка їх діяльності полягає у завуальованій діяльності, оскільки і клуби, і країни-боржники намагаються не афішувати свої труднощі у фінансовій сфері, пов'язані з виплатою боргових зобов'язань.

23.1. Особливості діяльності клубів кредиторів
23.2. Принципи діяльності Паризького клубу
23.3. Умови реструктуризації боргу
23.4. Відмінності Лондонської о і Паризького клубів
Завдання і запитання для самоконтролю
Розділ 24. Офшорний банківський бізнес
24.1. Зміст і масштаби офшорних банківських операцій
24.2. Регулювання офшорного банківського бізнесу
24.3. Основні переваги офшорних банків
24.4. Офшорний банк - зарубіжний фінансовий центр компаній
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2017
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru