Мова ділових паперів - Кацавець Г.М. - 2. Рішення

Рішення - це один з різновидів ділових паперів. Текст цього документа пишеться за традиційно усталеною формою. В ньому використовуються слова заслухавши, обговоривши, якими починається текст документа. Далі вживаються: відзначає, ухвалює, рекомендує; розглянути, забезпечити, затвердити та ін.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Рішення колегії Міністерства освіти і науки України №_від 05.07.200__ р.

Про стан практичної підготовки студентів у вищих навчальних закладах

Заслухавши і обговоривши доповідну записку Державної інспекції навчальних закладів та Департаменту вищої освіти про стан практичної підготовки студентів за результатами перевірок у 156 вищих навчальних закладах І - IV рівнів акредитації, підпорядкованих 17 міністерствам і відомствам в 12 областях України, колегія відзначає:

більшість вищих навчальних закладів забезпечує виконання програмних вимог практичного навчання;

підтримується належний рівень розвитку матеріально-технічної

бази:

Перевіркою виявлено і ряд невирішених проблем, що виникли внаслідок складних економічних умов.

Колегія ухвалює:

1. Доповідну записку Державної інспекції та Департаменту вищої освіти взяти до уваги.

2. Звернути увагу на __

3. Внести пропозиції___

4. Розробити _________

5. Розглянути______

6. Забезпечити____

7. Рекомендувати:

міністерствам і відомствам внести пропозиції шодо створення регіональних навчально-наукових центрів;

8. Радам ректорів(директорів):

активізувати роботу з вивчення та поширення передового досвіду вищих навчальних закладів з питань практичної підготовки студентів:

9. Ректорам (директорам): провести __

обговорити___

затвердити__

10. Державній інспекції навчальних закладів разом з Департаментом вищої освіти посилити контроль за

І. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника

Міністра освіти і науки України _

(прізвище)

Голова колегії.

Міністр освіти і науки України__

(підпис)

3. Прислівник

Прислівник - незмінна самостійна частина мови, що характеризує дію, стан, ознаку предметаабо вказує на обставини, за яких відбувається подія чи явище. Наприклад: Щира правда всюди куток знайде (нар. тв.); Праворуч в 'ється річка Супій, потихеньку шумить очерет.

За значенням і роллю в реченні прислівники поділяються на означальні й обставинні. Означальні прислівники поділяються на три групи: якісно-означальні, кількісно-означальні і способу дії.

Якісно-означальні прислівники походять від прикметників, закінчуються на -о, -е і вказують на якість ознаки, дії, відповідають на питання як? Наприклад: тихо в лісі; спокійно в горах; добре вчиться; гарно на річці.

Кількісно-означальні прислівники характеризують дію, стан чи ознаку відповідно до кількості і міри вияву, відповідають на питання скільки? як багато? якою мірою? Наприклад: недостатньо активний: виключно для працівників концерну: дуже весело; надзвичайно здібний.

Прислівники способу дії вказують, яким способом відбувається дія чи виявляється ознака, відповідають на питання як?

яким способом? Наприклад: іти поруч; заходили поодинці; вивчити папам 'ять.

Обставинні прислівники поділяються на такі групи: прислівники місця, прислівники часу, прислівники причини, прислівники мети. Прислівники місця вказують на місце або напрямок дії. відповідають на питання де? куди? звідки? Наприклад: навколо, вгору, скрізь, звідусіль, наверх, лугом, полем, шляхом, здалека, туди, там, наперед, далеко, всюди, тут, додому, вперед.

Прислівники часу вказують на час дії, відповідають на питання коли? доки? відколи? з якого часу? до якого часу? Наприклад: сьогодні, тепер, завжди, завтра, давно, потім, ранком, учора, восени, влітку, рано, скоро, з давніх-давен, щодня.

Прислівники причини називають причину дії, відповідають на питання чому? через що? з якої причини? Наприклад: мимоволі^ ненароком, спросоння, зопачу, чомусь, тому.

Прислівники мети вказують на мету дії, відповідають на питання з якою метою? для чого? Наприклад: наперекір, навмисне, жартома.

4. Правопис прислівників

Кількість прислівників поповнюється переважно за рахунок прийменниково-іменникових сполучень. Деякі з цих сполучень перейшли у прислівники і пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться:

прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, займенником, прикметником, числівником, прислівником: потім, занадто, вночі, надвечір, вдосвіта, потихеньку, вперше, вдвічі, натроє (але: по двоє, по троє);

складні прислівники, утворені з кількох основ: праворуч, стрімголов, босоніж, обіруч.

Окремо пишуться:

прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником. Найуживаніші з них такі:

без: без кінця, без черги, без упину, без наміру, без сумніву: на: на добраніч, на жаль, на щастя, на сьогодні, на початку;

до: до побачення, до речі, до краю, до діла, до смаку;

з: і радості, зранку, звечора, з розгону;

в/у: в разі, еміру, уві сні. в далечінь, в основному, в (у) цілому;

прислівникові сполучення, де повторюються основи, між якими стоїть прийменник: день у день, ріку рік, час від часу, раз у раз, один по одному, сам на сам. Сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою.

Через дефіс пишуться:

прислівники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по: по-новому, по-батьківськи, по-домашньому, по-літньому, по-українськи, по-книжному. по-моєму, по-їхньому, по-нашому;

прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по-: по-перше, по-друге, по-третє;

прислівники, утворені від синонімічних або антонімічних слів: зрод)'-віку, видимо-невидимо, тишком-нишком, більш-менш, часто-густо, любо-дорого;

прислівники, в яких повторюються слова або корені (без службових слів або із службовими словами між ними): довго-довго, ледве-ледве, давним-давно, навіки-віків, віч-на-віч, всього-на-всього, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли, хоч-не-хоч. Запам'ятайте правопис прислівників: з давніх-давен, з діда-прадіда, без кінця-краю, на-гора, по-латині, десь-колись.