Екологія - Потіш Л.А. - 2.1. Поняття середовища існування. Водне, ґрунтове, повітряне середовище

Поняття середовища існування. Водне, ґрунтове, повітряне середовище

Екологічний фактор. Класифікація екологічних факторів, їх вплив на живі організми

Лімітуючі фактори. "Закон мінімуму" Лібіха

Взаємодія екологічних факторів. "Закон толерантності" Шелфорда

Біотичні фактори. Форми біотичних відносин

Антропогенні фактори

2.1. Поняття середовища існування. Водне, ґрунтове, повітряне середовище

Будь-який живий організм, що населяє нашу планету, існує залежно від умов "живої" та "неживої" природи. Цей апріорний факт робить кожен компонент системи взаємопов'язаним із іншими. Оволодіти знаннями про довкілля можна тільки на основі побудови певної системи, що значно полегшить осягнути окремі компоненти цілої науки. Як людина учиться читати, знаючи букви, так, оволодіваючи азами екології, необхідно уявити дві складові середовища існування живого — неживий компонент та живі істоти, які його населяють. Відмінність екологічного сприйняття неживої природи полягає у тому, що еколог вивчає її через призму пристосувань живого до факторів, що на нього впливають. Отож, не володіючи інформацією про реакції живих організмів на вплив явищ і процесів, що відбуваються на нашій планеті, вирішити будь-яке, навіть найпростіше екологічне завдання стане нереальним. Розділ "Аутекологія" висвітлює взаємовідносини організмів з довкіллям, тобто розкриває, яким чином фактори середовища впливають на живий організм. При цьому аутекологія досліджує вплив екологічних чинників на морфологію, фізіологію і поведінку організмів (Екологія. Охорона природи: Словник-довідник, 2002).

Як зауважив Ю. Злобін (1998), аналізуючи умови, в яких проходить реальна життєдіяльність рослин і тварин та існує людина, дослідники широко застосовують поняття середовища, навколишнього середовища, природного середовища і т.п. Середовище — найбільш загальне поняття, цим терміном позначають усе, що оточує даний об'єкт. Під середовищем життя живих організмів мається на увазі вся сукупність конкретних абіотичних та біотичних факторів, за яких існує дана особина, популяція або вид. Іншими словами, термін "середовище життя" означає все оточення, де відбувається діяльність людини і розвиток живої та неживої матерії. Вислів "навколишнє середовище" має той же зміст, але він менш вдалий, хоч і широковживаний, оскільки саме слово "середовище" вже має на увазі оточення об'єкта. Слід відрізняти середовище життя рослин і тварин від середовища життя людини. Середовище життя людини охоплює всі території та акваторії, що є місцем перебування і виробничої діяльності людини. Слід відзначити, що нині сфера діяльності людини виходить далеко за межі планети Земля.

По суті, до середовища життя людини входять усі компоненти біосфери, вся сукупність створених людиною технологічних об'єктів, а також усі соціальні феномени людського суспільства. У зв'язку з цим загальне середовище життя слід розділяти на природне та соціальне.

Природне середовище — це об'єктивно існуюче середовище будь-якого живого організму, в тому числі й людини. Соціальне середовище — це сукупність оточуючих людину суспільних, матеріальних, духовних умов її існування та діяльності. Воно, по суті, охоплює всю суспільно-економічну систему, в межах якої перебуває людина. Природні компоненти середовища життя людини досить різноманітні. Оскільки людина є біосоціальною істотою, вони відіграють важливу роль у її добробуті. Фізичні компоненти середовища, такі, як географічне положення місцевості, наявність та якість природних ресурсів (вода, повітря) — все це є умовою нормальної життєдіяльності. До природного середовища входять і всі живі організми, що оточують людину.

Важливим параметром оцінки якості природного середовища є його стійкість, стабільність усіх режимів і станів природних факторів. Різкі відхилення від звичайного стану природного середовища призводять до стихійного лиха й катастрофи для людського суспільства. Досить згадати виверження Везувію, коли були знищені Помпеї, або зовсім нещодавні наслідки катастрофічних для людини тихоокеанських цунамі і т.п. У всіх випадках найбільше потерпала людина, і саме людські жертви бралися за критерій оцінювання катастрофи (втрати природи не враховуються).

Середовище життя є динамічним комплексом. Воно розвивається саме по собі, а також під впливом усіх живих організмів та людини зокрема. Тому одноразово отримана інформація про особливості середовища не створює цілісної картини щодо умов існування живих істот.

Вільне трактування обсягу поняття "середовище життя", вихолощування з нього екологічного змісту є доволі небезпечним. Воно створює ілюзію, ніби природне середовище змінюється менше, ніж це є насправді, під впливом наслідків господарської діяльності людини.

Екологія як наука, що вивчає взаємовідносини організмів з навколишнім середовищем, чітко визначає поняття середовища, при цьому акцентується, що середовище існування може мати відмінні за хімічними та фізичними властивостями умови. Загальноприйнято виділяти три типи середовища на нашій планеті, які чітко відрізняються одне від одного, — водне, ґрунтове, повітряне.