Екологія довкілля. Охорона природи - Грицик В. - 3.5.2. Антропогенний вплив на води Світового океану

За останні півстоліття стан вод Світового океану значно погіршився. Його поверхня вкрита нафтою, пластиковими упаковками, пляшками та іншим сміттям, котре багато років не розкладається у воді. Таких твердих відходів нагромадилося вже понад 20 млн. тон.

Забруднення нафтопродуктами в багатьох районах земної кулі зростає у зв'язку з розширенням робіт з добування нафти на континентальному шельфі. Якщо у 1970 р. в зоні шельфу було добуто І/б загального обсягу світового видобутку нафти (440 млн. т), то в 1980 р. - до 1/3 загального обсягу (1200 млн. т).

Останнім часом велику тривогу викликає забруднення морів і океанів нафтопродуктами в результаті аварій нафтоналивних суден (танкерів). Тільки за період з 1967 по 1983 р. сталося 7 таких аварій, які призвели до катастрофічного забруднення морської поверхні й узбережжя. Унаслідок кожної з них в океан було викинуто від 100 до 237 тис. тон нафти. Взагалі, з понад 1 млрд. т нафтопродуктів, які щороку перевозять морським шляхом, не менше 0,1%, тобто 1 млн. т, потрапляють у Світовий океан. Мазут, дизельне паливо, гас (сира нафта значно краще підлягає біологічному та хімічному розкладу), вкриваючи воду плівкою, порушують газо- і теплообмін океану з атмосферою, поглинають значну частину біологічно активної компоненти сонячного світла.

Нафтове забруднення морів і океанів має і регіональні екологічні наслідки. Нафтова плівка, що утворилася в Індійському океані в результаті закриття Суецького каналу під час арабо-ізраїльської війни (маршрути всіх танкерів з аравійською нафтою проходили в цей час через Індійський океан), знизила випаровування води в 3 рази. Це призвело до зменшення хмарності над океаном і розвитку посушливого клімату в деяких прилеглих районах суші.

Нафта пошкодила багато європейських курортів світового значення. Нині діє міжнародна конвенція щодо запобігання забрудненню морських акваторів нафтою, яку підписали найбільші морські держави. Згідно з цією конвенцією, всі морські райони в межах 50 миль від берега є забороненими зонами, де не дозволяється вилив нафти в море.

Велику небезпеку становить забруднення Світового океану радіоактивними речовинами внаслідок випробувань ядерної зброї, захоронення радіоактивних відходів, роботи ядерних реакторів на військових підводних човнах і криголамах, та аварій цих суден. В результаті кумулятивного ефекту, радіоактивність планктону може бути в 1000 разів вищою, ніж радіоактивність води, а деяких риб - вищою навіть у 50 тис. разів, ніж у організмів на нижчій трофічній ланці.

Щороку в Світовий океан з різних джерел потрапляє понад 4 млн. т летких органічних сполук (дихлоретан, фреони та ін.), коло 120 тис. т хлорвуглеводнів (ДДТ, альдрин, бензилтексахлорид, полі-хлоровані дифеніли та ін.), понад 300 тис. т свинцю, 10 тис. т кадмію.

Велика кількість забруднюючих речовин виноситься річковим стоком, куди скидається близько 600 млрд. т промислових і побутових стоків. На розведення стічних вод витрачається 40% обсягу світового річкового стоку. Для різних морів цей об'єм становить від 0,1 до 20% стоку річок, які в них впадають. Ріки щороку виносять в океан понад 320 млн. т заліза, 6,5 млн. т фосфору та багато інших речовин. Спостереження за забрудненням води деяких річок індустріальних районів показують, що процеси самоочищення забезпечують руйнування і нейтралізацію лише третини забруднень. Решта потрапляє в прибережну зону моря.

Багато забруднювачів потрапляє у Світовий океан з атмосфери. На його поверхню щороку випадає 200 тис т свинцю, 1 млн. т вуглеводнів, 5 тис. т ртуті. Половина кількості пестицидів, що знаходяться в океані, потрапляє з повітря. Сучасні оцінки показують, що забруднення Світового океану річковими стоками і атмосферними переносами вже порівняльні за величинами.

Найбільш забруднені води Перської та Аденської заток Індійського океану, води течії Гольфстрім у Атлантиці, Північне і Середземне моря. Зокрема, в Північне море зі стоком лише головних річок потрапляє коло 40 тис. т фосфатів і 500 тис. т нітратів щороку.

Серед внесених до океану з суші розчинних речовин велике значення для мешканців водного середовища мають не лише мінеральні біогенні елементи, але й органічні рештки. Винесення в океан органічної речовини оцінюється у 300-380 млн. т за рік, або, в перерахунку на вуглець, приблизно 150-190 млн. т вуглецю в рік.

За глобальними оцінками, внаслідок забруднення за останні 30-40 років продукція морів і океанів знизилася на 30%, в тому числі щорічна продукція промислових риб - не менше, як на 20 млн. тон.

Сьогодні проблема захисту вод Світового океану стала однією з найактуальніших, бо стосується всіх країн світу. У зв'язку з цим в ООН розроблено й прийнято кілька важливих угод, що регулюють рибальство, судноплавство, добування корисних копалин з морських родовищ тощо. У 1982 р. більшістю країн світу була підписана відома угода "Хартія морів". Також створюється міжнародна служба моніторингу для постійного спостереження за станом Світового океану.