Основи екології - Мягченко О.П. - 2.6. Екологічний моніторинг, його види, значення в збереженні природи, біорізноманіття у світі

Моніторинг (лат. - контролювати, наглядати) - це процес неперервного спостереження за об'єктами - повітрям, водами, рослинами, тваринами, землями. Цей термін з'явився в 1972 р. на Стокгольмській конференції ООН з охорони довкілля. При проведенні моніторингу важливо виділити підсистеми спостережень, реакції основних складових біосфери: абіотичної - геофізичний моніторинг та біотичної - біологічний.

Здійснюють такі види моніторингу: глобальний - пов'язаний з міжнародними науково-технічними програмами; національний - охоплює всю територію України; регіональний - на територіях, що характеризуються єдністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов; локальний - на територіях нижче регіонального рівня, до територій окремих земельних ділянок і елементарних структур ландшафтно-екологічних комплексів.

Моніторинг передбачає виявлення змін, а також оцінки: ефективності використання угідь, полів, ділянок; процесів, пов'язаних зі змінами родючості ґрунтів (розвиток водної та вітрової ерозії, втрата гумусу, погіршення структури ґрунту, заболочення і засолення), заростання сільськогосподарських угідь бур'янами, забруднення земель пестицидами, важкими металами, радіонуклідами та іншими токсичними речовинами.

Дуже важливим є моніторинг стану берегових ліній річок, морів, озер, заток, водосховищ, лиманів, гідротехнічних споруд; процесів, пов'язаних з утворенням ярів, зсувів, селевих потоків, карстових та інших явищ, бо це важливо для стану земель населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазодобувними об'єктами, очисними спорудами, гноєсховищами, складами паливно-мастильних матеріалів, добрив, стоянками автотранспорту, захороненням токсичних промислових відходів і радіоактивних матеріалів, а також іншими промисловими об'єктами.

Щоб зберегти, тобто врятувати та відновити об'єкти, що можуть бути втрачені, необхідно знати місця їх знаходження, чисельність, тенденції до скорочення або навпаки - до збільшення.

Для цього і проводять моніторинг - безперервне спостереження та облік стану якості об'єктів - рослин, тварин, ландшафтів, факторів - хімічних, біологічних, фізичних. Моніторинг не передбачає управління якістю навколишнього середовища, але правильне, науково обґрунтоване управління можливе тільки при функціонуванні цієї системи.

Існують спеціальні станції моніторингового спостереження. Найбільшою з них є Всесвітній центр моніторингу охорони природи, створений у 1981 р. до нього входять Міжнародний союз охорони природи та Всесвітній фонд дикої природи, Міжнародна інформаційна система з оточуючого середовища (створена в 1977 р.). Ці організації надають громадськості об'єктивну інформацію про стан довкілля, сприяють об'єднанню національних мереж екологічного моніторингу в міжнародну систему.

Важливе значення має глобальна система біосферних заповідників, які проводять моніторинг базовий (відслідковується стан та прогноз природних явищ без антропогенних накладок), діагностичний (виявляє тенденції в біосферних змінах), прогностичний (за допомогою експерименту досліджують тенденції змін в абіотичному середовищі і прогнозують біологічні результати), кліматичний. В кожній групі виділяють кілька його рівнів, які представлені в табл 8.

Таблиця 8. Структура моніторингу

Рівні моніторингу

Об'єкти

Показники

Локальний, або біоекологічний, санітарно-гігієнічний з обов'язковою фіксацією перевищень фонових показників

Приземне повітря, викиди

ГДК шкідливих речовин

Поверхневі, ґрунтові води, скиди

Хімічні, біологічні фактори (ГДК ШР, шумо-звукові, вібраційні впливи

Випромінювання (теплові, радіочастотного діапазону, радіоактивні)

Всі види, рівні випромінювань, небезпечних для людей, тварин, рослин

Регіональний, або геосистемний

Червонокнижні об'єкти, ландшафти природні, антропогенні

Популяційний склад видів, структури популяцій, продуктивність

Глобальний, або біосферний

Атмосфера, гідросфера, літосфера, стан їх компонентів, рослини, тварини, гриби, мікроорганізми

Тепловий, хімічний, біологічний баланси, стан об'єктів, кругообіги біогенних, абіогенних речовин

Найпростіший моніторинг був започаткований ще в 16 сторіччі, в Європі, коли зміни в природі стали вже очевидними й особливо великого розміру вони набули в середині 20 сторіччя. Вчені повною мірою зрозуміли глобальну небезпеку негативного впливу техногенних чинників на природу, її об'єкти, ресурси. Сучасні ботаніки підрахували, що кількість рідкісних рослин і тих, що перебувають під загрозою зникнення, або потребують охорони, нараховується біля 12 тис. видів. Тільки на території Європи, 2000 видів віднесені до рідкісних і таких що зникають. Таким чином, кожний один вид із п'ятьох потребує охорони. За результатами моніторингу складають аналіз стану будь-якої території, який відображує відносини людини, суспільства з природою - флорою, фауною. На підставі таких даних складають карти екологічного змісту, які характеризують соціально-екологічні проблеми, як результат відносин людини з природою.

Питання

1. Що таке моніторинг, його види, значення?

2. Яка мета моніторингу?

3. Охарактеризуйте рівні моніторингу.

4. Що є об'єктами моніторингу?

2.7. Екологія флори та фауни
2.7.1. Флоро-фауністичний склад України
2.7.2. Екологія тваринного світу
2.7.3. Основи ландшафтної екології
2.8. Соціально-екологічні проблеми біосфери
2.8.1. Екологія атмосфери
2.8.1.1. Метеорологічний потенціал атмосфери
2.8.1.2. Інженерно-технічні методи очищення повітряних викидів
2.8.2. Екологія літосфери, її проблеми
2.8.2.1. Земельні ресурси України та їх стан
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru