Основи екології - Мягченко О.П. - 2.9.5. Екологічні проблеми транспорту

Однією з важливих екологічних, медико-соціальних проблем є транспортні системи пересування, зокрема ті, що забезпечують функціонування великих населених пунктів, зв'язків між його частинами. Насамперед це масові види транспортних засобів - автомототранспорт, електротранспорт, які функціонують у межах міста.

Для глобального пересування використовують літаки, ракети. До транспортних систем належать трубопроводи (продуктопроводи), які передають сипучі речовини, а частіше всього - газоподібні, рідинні нафто-, водопроводи. Найбільш відомі і небезпечні - нафто- і газопроводи, аварії на яких викликають регіональні і навіть глобальні катастрофи в природному середовищі. Майже всі види масового сучасного транспорту небезпечні з екологічної точки зору. Особливо шкідливий автомототранспорт, який і дає найбільший внесок в забруднення довкілля - утворюють смог, шкідливі аерозолі, які руйнують озоновий шар.

На планеті нараховується близько одного мільярда автомототранспортних одиниць і кількість їх зростає. На їх долю припадає до 50% загальної маси викидів, що складає 500 тис. тон чадного газу, близько 1 млн т вуглеводнів, сполук із канцерогенними властивостями - бензопирен, диоксини. До головних шкідливих забруднювачів відноситься монооксид вуглецю - чадний газ (отрута крові) -70%, незгоріле пальне (вуглеводні - загальна отрута) - 20%, оксиди азоту (отрута крові, руйнівники озоносфери) - близько 10%.

В сучасних, традиційних автомототранспортних засобах пересування використовують дизельні або карбюраторні двигуни, що викидають у повітря малонебезпечні речовини - азот, кисень, воду, вуглекислий газ, вуглець (кіптява) в майже однакових кількостях. Крім них утворюються дуже шкідливі речовини, концентрація яких як у дизельних, так і в карбюраторних двигунах відповідно складає: чадний газ 0,5-12,0% і 0,01 - 0,5%, оксиди близько 0,8%, вуглеводні 0,2-3% і 0,009-0,5%, кіптява близько 0,04 г/м куб. і 0,01-1,1%, бензопирен 10-20 мкг/м3 і 10 мкг/м3 у карбюраторних викидах.

Кожна автомототранспортна одиниця за один км пробігу виділяє в середньому 30 г чадного газу, який утилізується дуже повільно (головним чином грибами), 4 г оксидів азоту і 2 г отруйних вуглеводнів. Інші транспортні засоби пересування дають менший внесок в забруднення природного середовища: літаки - 5%, залізничний транспорт - близько 2% від загальної маси шкідливих речовин, що викидаються автомототранспортними засобами. Дуже шкідливий етилований бензин, який містить високотоксичні сполуки свинцю, з яких 70% потрапляють у повітря, а з них близько 40% в організм людини - легені, кров, сприяючи захворюванням, в тому числі і онкологічним. На поверхню землі його випадає 30%, що призводить до забруднення поверхневих вод, рослин. Через це не можна влаштовувати городи, сади, пасовища уздовж автомобільних шляхів. Всі шкідливі речовини потрапляють в приземний шар повітря, яким дихають люди, все живе. Свинець дуже шкідливо впливає на стан здоров'я людей, викликає патологію вагітності, сприяє безпліддю. Особливо чутливий до повітряних забруднень дитячий організм, бо викиди з вихлопних труб потрапляють безпосередньо в зону дихання. Менш шкідливими є засоби пересування на електричній тязі - трамваї, тролейбуси. Хоча слід підкреслити, що їх потужні електромагнітні поля екологічно небезпечні для людини, шкідливим є шум. Таким чином, існує велика проблема - заміна екологічно небезпечних засобів пересування екологічно безпечними, наприклад на сонячній енергії, паливних елементах.

Законодавство України, зокрема закон "Про охорону атмосферного повітря" забороняє експлуатацію технічних об'єктів, у викидах яких перевищені нормативи значень ГДК шкідливих речовин.

Питання

1. Які Ви знаєте транспортні системи, чим вони небезпечні для людини?

2. Які шкідливі для організму людини речовини містяться у газових викидах?

3. Зазначте ГДК шкідливих речовин в порядку збільшення їх небезпеки.

4. Розташуйте види транспорту у порядку зменшення їх шкідливості.

2.9.6. Екологічні проблеми одержання енергії
2.9.7. Альтернативні джерела енергії
2.9.8. Урбоекологічна ситуація в Україні
2.9.9. Основи електромагнітної екології
2.9.10. Основи радіоекології
2.9.11. Радіоактивний фон території України
2.9.12. Дія радіоактивних випромінювань на організми та принципи захисту від іонізуючих випромінювань
2.9.13. Основи екологічного менеджменту та аудиту
2.9.14. Екологічний паспорт підприємства
2.10. Основи економіки раціонального природокористування
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru