Кредит і банківська справа - Вовчак О.Д. - 4.3. Способи нарахування процентів

При здійсненні фінансових розрахунків суми грошей незалежно від їх походження та призначення пов'язують з конкретними періодами або моментами часу. Тому в кредитних угодах передбачаються не тільки суми боргу, а й строки та періодичність його погашення і плати процентів. Особливо важливу роль чинник часу відіграє при довгостроковому кредитуванні. Це випливає з нерівноцінності теперішніх і майбутніх грошей, навіть якщо не брати до уваги інфляцію та ризик. Майбутні гроші менш цінні, ніж теперішні.

Для визначення оптимальної для банку процентної ставки за кредитом розраховують мінімальну норму дохідності:

МНД = (% В + Мпр) · (n/360) = (Д - В)/Кз,

де % В — процентні витрати за залученими ресурсами, %; Мпр — мінімальна норма прибутку від кредитних операцій, %; Д — мінімально припустимий дохід за позичкою як сума процентних і комісійних платежів, грн; В — операційні витрати банку з оформлення та обслуговування кредиту, гр. од.; n — строк кредитування, дні; Кз — основна сума кредиту плюс відповідна сума обов'язкового резерву на відповідних коррахунках банку в НБУ.

Виходячи з цього, оптимальна процентна ставка за кредитом ():

= Д/К · 360/n,

де Д — мінімально припустимий дохід за позичкою як сума процентних і комісійних платежів; К — основна сума кредиту; n — строк кредитування.

Комерційні банки можуть використовувати різні методи нарахування процентів, які залежать від умов договору позички (рис. 4.2).

Відповідно застосовують різні види процентних ставок, кожна з яких має свої ознаки. Зокрема, проценти розрізняють за базою, яка береться для їх нарахування. При цьому застосовують постійну чи послідовну змінну базу для розрахунку. У разі застосування змінної бази за неї береться сума, отримана на попередньому етапі нарощення, або дисконтування. Інакше кажучи, проценти нараховуються на проценти, тобто при нарахуванні використовуються складні процентні ставки.

Методи нарахування процентів за кредит

Рис. 4.2. Методи нарахування процентів за кредит

Прикладом можуть бути наднаціональні процентні ставки, які застосовуються на євроринку валют. Наприклад, змінною базою вважається Лондонська міжбанківська ставка пропозиції — ЛІБОР (London interbank offer rate). До ЛІ БОР додається надбавка (спред) за кредитами. При цьому розмір спреда може бути постійним протягом усього строку користування позичкою чи змінним.

У міру розширення міжнародного ринку позичкових капіталів в окремих країнах з'явились аналогічні ЛІБОР свої базові ставки: ПІБОР (Париж), ФІБОР (Франкфурт-на-Майні), БІБОР (Бахрейн), НІБОР (Нісау, Нью-Йорк, Норвегія), ЛЮКСІБОР (Люксембург), MIBOP (Москва), СІБОР (Сінгапур), ТІБОР (Токіо) тощо. У комерційній пресі трапляється й базова ставка КІБОР (Київ). Проте широкого застосування вона ще не набула.

У разі постійної бази використовують прості процентні ставки.

Процентні ставки також можуть бути фіксованими або плаваючими. Перша з них установлюється незмінною на весь період користування позичкою. Плаваюча — процентна ставка, величина якої змінюється залежно від обумовлених у кредитній угоді чинників, наприклад, від зміни темпів інфляції, облікової ставки центрального банку, зміни вартості кредитних ресурсів на грошовому ринку тощо. У разі застосування плаваючої процентної ставки встановлюється не сама процентна ставка, а лише базова ставка і розмір надбавки до неї — спреда.

У розрахунках на практиці застосовують так звані дискретні проценти, тобто проценти, які нараховують за фіксовані у договорі періоди (рік, півріччя, квартал, місяць, день). При цьому період розглядається як дискретна змінна. Інколи, переважно в теоретичних викладках, у формальних обґрунтуваннях та фінансових розрахунках розглядають безперервні проценти, тобто проценти, які визначаються без прив'язки до конкретного відрізку часу.

Прості проценти, як правило, нараховують за короткостроковими позичками або у випадках, коли проценти не приєднуються до основного боргу.

Проте на практиці строк позики далеко не завжди дорівнює одному року. Тому проценти нараховують за фактичну кількість днів користування позичкою. Для розрахунку кількість днів позички ділять на кількість днів у році. При цьому, коли за рік береться 360 днів, отримуємо звичайні, або комерційні проценти, а коли 365 (366) днів — точні проценти. Саме такі проценти здебільшого нараховують українські банки.

Щоб точніше визначати доходи банку за період та раніше використати кошти, отримані як проценти, банки вимагають від позичальників сплати процентів щомісячно. Але строк позички не завжди кратний календарному місяцю. Він може починатися десь у середині одного місяця і закінчуватись у кінці іншого.

При часткових платежах для погашення позики використовують два методи нарахування процентів. Перший називається актуарным, при якому проценти нараховують на суму непогашеного боргу, який поступово (у міру погашення) зменшується. При цьому спочатку із внесених боржником коштів погашають нараховані проценти, а решта спрямовують на погашення основного боргу. Цей метод застосовують при нарахуванні процентів за позичками, наданими на строк, що перевищує один рік.

Другий метод визначення суми погашення платежів полягає в тому, що використовують проценти з приближеним числом днів у періоді (рік — 360 днів, квартал — 90, місяць — 30 днів). Цей метод називають правилом торгівця.

При кредитуванні споживчих потреб проценти нараховують на всю суму позики і приєднують до основного боргу ще в момент відкриття кредиту. Цей метод називають разовим нарахуванням процентів. Погашення заборгованості з процентами здійснюють рівними сумами протягом усього строку кредитування.

Іноді банки за користування кредитом установлюють так звані каскадні процентні ставки щодо періодів користування кредитом. Наприклад:

— 8 % річних — при користуванні позичкою до трьох днів;

— 11 % річних — при користуванні позичкою протягом чотирьох-семи днів;

— 14 % річних — при користуванні позичкою протягом двох тижнів;

— 16 % річних — при користуванні позичкою протягом від двох до ЗО тижнів.

Подібні каскадні процентні ставки застосовують банки як за користування позичками, так і за строковими вкладами. За такої системи процентних ставок їх абсолютний розмір зростає у міру збільшення тривалості користування кредитом. Перевагою такої системи процентних ставок є те, що вона дає можливість точніше ув'язати динаміку процентних ставок із динамікою інфляції й реальніше застрахувати кошти кредитора від знецінення внаслідок інфляції. Окрім цього, досягається економія коштів унаслідок скорочення витрат на оформлення та обслуговування кредиту.

Складні проценти нараховують тоді, коли проценти вкладникові не виплачують після їх нарахування за певний період (місяць, квартал, рік), а приєднують до суми боргу для нарощення. Тобто база для нарахування процентів з кожним періодом збільшується.

Банки можуть використовувати й інші види нарахування процентів.

Модель ставки "цінового лідерства" (ставка "прайм-рейт") — ставка, за якою банки надають короткострокові позики великим корпоративним фірмам з досконалою фінансовою репутацією. Це найнижчі ставки, оскільки ризики і витрати на аналіз кредитоспроможності позичальника найменші. Така тверда ставка може змінюватися лише раз на місяць і більшою мірою залежить від кон'юнктури кредитного ринку.

На її основі встановлюють фактичний процент, що дорівнює ставці "прайм-рейт" плюс премія за ризик невиконання зобов'язань, що сплачуються не першокласними позичальниками, та премія за ризик, що виплачується позичальниками довгострокових кредитів.

Процентна ставка за кредитом, що нижча ставки "прайм-рейт", дорівнює сумі витрат на залучення коштів і надбавок для покриття ризику й отримання прибутку.

Модель "вартість плюс" — облік вартості залучених банком коштів і його операційних витрат, пов'язаних із цим. Ставка за кредитом — це сума таких компонентів:

1) вартість для банку депозитів із метою кредитування;

2) банківські операційні витрати, у тому числі заробітна плата співробітників кредитного відділу, вартість обладнання, необхідного для надання кредиту і контролю його повернення;

3) маржа (компенсація банку) за рівень ризику невиконання зобов'язань;

4) очікуваний прибуток за кожним кредитом.

Кожен із вказаних компонентів може бути виражений у формі процента відносно суми кредиту. Недолік цієї моделі полягає у тому, що банк точно повинен знати свої витрати і може встановлювати ставку без урахування фактора конкуренції з боку інших кредиторів.

Модель максимальної процентної ставки "КЕП" — погоджена верхня межа ставки за кредитом незалежно від майбутньої динаміки процентних ставок на грошовому ринку.

Модель надбавки — встановлений процент надбавки, який не може бути більшим за раніше визначений, наприклад, 5 % до ставки "прайм-рейт".

Фактично кожен банк розробляє свою процентну політику, у процесі реалізації якої застосовує різні види вкладів та кредитів, здійснює маркетингові дослідження, широко використовує рекламу. Адже, окрім наведених, існує ще безліч інших ситуацій і методів нарахування процентів. Для наукової і практичної роботи ознайомитись з ними можна в спеціальній літературі. Найбільш повно і доступно вони викладені в наукових працях російського економіста-математика Є. Четиркіна та у згадуваних вище підручниках американських учених Фредеріка С. Мишкіна та Р. Глена Габбарда.

Питання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте суть позичкового процента.

2. Розкрийте суть процентної політики банку.

3. Назвіть чинники впливу на розмір процентної ставки,

4. У чому суть норми позичкового процента?

5. Окресліть види процентної ставки (основна, мінімальна, середня, максимальна ).

6. Охарактеризуйте види процентів за кредит (фіксовані, плаваючі).

7. Які функції виконує позичковий процент?

8. Розкрийте роль позичкового процента.

9. Назвіть та охарактеризуйте методи нарахування процентів за кредит.

Теми рефератів

1. Сутність, види та економічні передумови появи процента як економічної категорії.

2. Процентна ставка та процентний дохід. Способи їх виміру та сплати.

3. Роль позичкового процента у формуванні ресурсної бази комерційних банків.

4. Процентна політика комерційних банків.

5. Строкова структура процентної ставки. Теорії, що пояснюють залежність норми процента від строків погашення заборгованості.

6. Роль позичкового процента у підвищенні ефективності виробництва.

7. Вплив процентних ставок на організовані заощадження населення.

Тестові завдання

1. Процент за кредит — це:

а) ціна грошей як позичкового капіталу, яку вони набувають на грошовому ринку;

б) ціна за оформлення кредиту;

в) плата за прострочення кредиту;

г) ціна за пролонгацію кредиту.

2. Позичковий процент виник за умов:

а) коли товарне виробництво досягло певного рівня розвитку, на якому склався регулярний грошовий обіг та виникли розвинеш кредитні відносини;

б) розвитку ринкових відносин;

в) розвитку товарного виробництва та товарообмінних операцій;

г) розвитку капіталістичного суспільства.

3. Високі процентні ставки характерні при:

а) товарному кредиті;

б) іпотечному кредиті;

в) лізинговому кредиті;

г) лихварському кредиті.

4. Процентна ставка за кредит впливає на:

а) стан економіки країни;

б) рішення суб'єктів підприємницької діяльності щодо інвестицій;

в) повсякденне життя громадян та їх рішення щодо споживання та заощадження;

г) усі відповіді правильні.

5. Джерелом сплати процента е:

а) прибуток позичальника, створений зі застосуванням позичкового капіталу в процесі виробництва;

б) дохід фізичної особи;

в) дохід держави;

г) усі відповіді правильні.

6. Норма позичкового процента — це:

а) кількісне вираження позичкового процента;

б) відношення суми річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми капіталу, наданого в позику;

в) відносний показник ціни позики;

г) усі відповіді правильні.

7. Період нарахування процентів за кредит — це інтервал часу:

а) до якого застосовують процентну ставку, відповідно до кредитної угоди;

б) упродовж якого діє кредитний договір;

в) на який пролонговано кредит;

г) протягом якого прострочено кредит.

8. Норма позичкового процента залежить від:

а) норми прибутку;

б) норми збитків;

в) рівня інфляції;

г) норми дохідності.

9. Розмір маржі між кредитними ставками за наданий кредит і за залученими ресурсами залежить від:

а) фінансового стану позичальника;

б) строку кредиту;

в) темпів інфляції;

г) усі відповіді правильні.

10. Які існують види процентних ставок за кредит:

а) прості та складні;

б) фіксовані та плаваючі;

в) звичайні (комерційні) та точні;

г) усі відповіді правильні.

11. Для нарахування процентів за кредит використовують такі методи:

а) актуарний, разовий, каскадний, "правило торгівця";

б) простий і складний;

в) разовий, простий, складний, актуарний;

г) "правило торгівця", "правило кредитора".

12. Функціями процента за кредит є:

а) розподільна, зберігаюча, стимулююча;

б) перерозподільна, стимулююча, накопичувальна;

в) капіталотворча, розподільна, контрольна;

г) розподільна, перерозподільна, накопичувальна.

13. Роль процента за кредит у суспільстві визначається тим, що:

а) сприяє ефективнішому використанню кредиту;

б) сприяє зміцненню комерційного розрахунку;

в) стимулює населення формувати заощадження та зберігати їх у банках;

г) усі відповіді правильні.

14. Роль процента за кредит у стимулюванні населення зберігати та збільшувати свої заощадження розкривається у такому:

а) отриманий процент захищає заощадження від знецінення (інфляції);

б) процент на вклади є додатковим доходом населення;

в) населення широко втягується у фінансову систему, стає її активним суб'єктом;

г) усі відповіді правильні.

15. Які способи нарахування процентів за кредит використовують банки:

а) модель ставки "цінового лідерства", модель надбавки;

б) модель "вартість плюс";

в) модель максимальної процентної ставки "КЕП";

г) усі відповіді правильні.

16. Модель максимальної процентної ставки "КЕП" — це:

а) погоджена верхня межа ставки за кредитом незалежно від майбутньої динаміки процентних ставок на грошовому ринку;

б) погоджена верхня межа ставки за кредитом із урахуванням рівня інфляції:

в) максимальна межа ставки за кредит, що залежить від динаміки процентів на грошовому ринку;

г) максимальна межа ставки за кредит на ринку позичкових капіталів.

17. Модель надбавки за кредит — це:

а) процент надбавки за кредит у разі пролонгації кредиту;

б) встановлений процент надбавки за кредит, який не може бути більшим за раніше визначений;

в) процент надбавки за кредит у разі зростання рівня інфляції;

г) усі відповіді правильні.

18. Модель ставки "цінового лідерства" — це:

а) ставка за кредит, яка встановлюється за короткострокові позики великим корпоративним фірмам з досконалою фінансовою репутацією;

б) найнижчі ставки;

в) тверда ставка, яка може змінюватися лише раз на місяць, більшою мірою залежить від кон'юнктури кредитного ринку;

г) усі відповіді правильні.

19. Які складові процентної ставки за кредит не враховуються при її визначенні за моделлю "вартість плюс":

а) вартість депозитів для банку, банківські операційні витрати;

б) маржа за рівень ризику невиконання зобов'язань;

в) очікуваний прибуток за кожним кредитом;

г) загальна сума витрат банку.

20. Комісію за кредит встановлюють за додаткову роботу, пов'язану з:

а) оформленням позики;

б) контролем за позикою;

з) наглядом за здійсненням проекту, що кредитується; г) усі відповіді правильні,

21. Метод простої процентної ставки за кредит — це:

а) сума всіх майбутніх доходів, які лінійно розподіляють протягом періоду дії кредитної угоди;

б) метод рівних платежів за кредитом;

в) однакові щорічні платежі за кредит протягом дії кредитної угоди;

г) усі відповіді правильні.

22. Нарахування процентів за методом фактичної процентної ставки ще називають:

а) актуарним методом;

б) методом складного процента;

в) методом нарахування процентів за кредит, згідно з яким береться до уваги фактор часу;

г) усі відповіді правильні.

23. Чинниками впливу на процентну ставку за кредит є:

а) рівень інфляції, строк кредиту, розмір позики, витрати з формування позикового капіталу;

б) попит на кредит, характер забезпечення, процентні ставки за кредит конкурентів, витрати на оформлення позики і контроль;

в) норма прибутку від інших операцій, необхідність отримання прибутку від позикових операцій, характер відносин між кредитором і позичальником;

г) усі відповіді правильні.

24. Нарахування складних процентів за кредитом здійснюється за такою формулою:

а)Сt = Со·(1 + i)t;

б) Сt = Со ·(1 + і·t);

в) Ct = Co·i·t;

г)S = P·(1 + r/100)

25. Розрахунок оптимальної процентної ставки за кредит здійснюється за такою формулою:

а) Ro = Д/К · 360/n;

б) Ro = К 360/n;

в) Ro = Д/К · 180;

г) Ro = Р · n/100.

Список рекомендованої літератури

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2001 р. № 2121-Ш // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5—6. — Ст. 30.

2. Закон України "Про заставу" від 2 жовтня 1992 p. № 2655-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 47. — Ст. 642.

3. Бланк И.А. Словарь-справочник финансового менеджера. — К.: Ника-центр, 1998. — 480 с.

4. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б. С. Івасіва. — К.: КНЕУ, 1999. — 404 с.

5. Гроші та кредит: Підручник / М. I. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін. — К.: КНЕУ, 2001. — 602 с.

6. Деньги и кредит, банки: Справ, пособ. / Под ред. Г. И. Кравцовой. — Мн.: Меркавання, 1994.

7. Долан Э. Дж. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. — Л., 1991.

8. Лагутін В, Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. — К.: Т-во "Знання", 2000. — 215 с.

9. Макконелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: В 2 ч. - М.: Республика, 1992.

10. Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., 1998.

11. Національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник / За ред. А. М. Мороза, М. Ф. Пуховкіної. — К.: КНЕУ" 1999.

12. Общая теория денег и кредита / Под ред. Е. Ф. Жукова. — М.: Банки и биржи; ЮНИТИ, 1995.

13. Савлук М. 7., Мороз А. М. та ін. Гроші та кредит. — К.: Либідь, 1992.

14. Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учебник для вузов / Л. А. Дробозина и др. — М.: Финансы; ЮНИТИ, 1997.

15. Финансы и кредит: Учебник / Под ред. А. Ю. Казака. — Екатеринбург: МП "ПИПП", 1994.

16. Финансы / Под ред. В. М. Радионовой. — М.: Финансы и статистика, 1995.

17. Фінанси підприємств: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. А. М. Поддерьогін. — К.: КНЕУ, 2000. — 460 с.

Тема 5 ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ, СУЧАСНИЙ СТАН ТА РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
5.1. Походження та розвиток банків
5.2. Поняття, призначення та класифікація банків
5.3. Сучасні банківські системи та їх характеристики
5.4. Становлення та розвиток банківської системи України
Тема 6 БАНКИ ЯК СУБ'ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ
6.1 Створення та реєстрація банку
6.2. Організаційна структура банку
6.3. Ліцензування банків та банківської діяльності
6.4. Реорганізація і ліквідація банку
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru