Кредит і банківська справа - Вовчак О.Д. -
14.1. Суть, значення та загальна характеристика валютних операцій банку

14.1. Суть, значення та загальна характеристика валютних операцій банку

14.2. Неторговельні операції банків в іноземній валюті

14.3. Характеристика основних форм міжнародних розрахунків

14.4. Порядок здійснення міжнародних розрахунків за експортно-імпортними операціями

14.5. Відкрита валютна позиція банку та методика її розрахунку

14.1. Суть, значення та загальна характеристика валютних операцій банку

Порядок проведення банками операцій з іноземною валютою регламентується чинним законодавством України, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і контролю" та понад 100 нормативними актами НБУ.

Для одержання валютної ліцензії банки повинні представити НБУ такі документи:

1) заяву на одержання валютної ліцензії з економічним обґрунтуванням необхідності здійснення валютних операцій;

2) банківську ліцензію та її копію;

3) бухгалтерську звітність за основний фінансовий рік та акт останньої

ревізії;

4) довідку про технічну готовність банку для здійснення таких операцій;

5) довідку про наявність кваліфікованого персоналу;

6) довідку про організацію внутрішньобанківського контролю.

Ліцензії, які надають банкам на здійснення валютних операцій, бувають декількох видів:

1) одноразові;

2) внутрішні;

3) внутрішньо розширені;

4) генеральні.

Внутрішня ліцензія дає право банкам здійснювати операції в іноземній валюті на внутрішньому валютному ринку.

Внутрішньо розширена дозволяє банкам здійснювати операції на внутрішньому валютному ринку, а також встановлює кореспондентські відносини з іноземними банками, однак в обмеженій кількості (не більше 6).

Генеральна ліцензія дозволяє проводити валютні операції на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Відповідно до отриманих ліцензій, банки можуть проводити такі операції в іноземній валюті:

1) ведення валютних рахунків клієнтів (поточних, депозитних, розподільчих);

2) неторговельні операції (обмін валюти через обмінні пункти, валютне обслуговування фізичних осіб тощо);

3) встановлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками;

4) операції за міжнародними торговельними розрахунками;

5) операції з торгівлі валютою на внутрішньому валютному ринку;

в) операції зі залучення та розміщення валютних коштів на міжнародних ринках;

7) проведення конверсійних операцій на міжнародних ринках;

8) інші операції.

Операції з валютними цінностями поділяють на два види:

1) поточні операції;

2) операції, пов'язані з рухом капіталу.

До поточних операцій відносять:

— перекази в Україні та з українською іноземною валютою без відстрочки платежів за експортно-імпортними операціями, а також для розрахунків, які пов'язані з кредитуванням експортно-імпортних операцій на строк не більше 180 днів;

— одержання та надання фінансових кредитів на строк не більше 180 днів;

— перекази в Україні та з України дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями, кредитами тощо;

— перекази неторговельного характеру, включаючи заробітну плату, пенсію тощо.

До операцій, пов'язаних з рухом капіталів, відносять:

— прямі інвестиції;

— портфельні інвестиції;

— надання та одержання фінансових кредитів на строк більше 180 днів;

— надання чи одержання відстрочки платежу на строк більше 180 днів за експортно-імпортним контрактом;

— перекази, проплата права власності на будівлі, споруди та інше майно, а також прав на нерухомість;

— інші операції.

Основою валютних операцій є валютний курс — своєрідна форма ціни, яка сплачується в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти і визначає співвідношення між національною грошовою одиницею та іноземною валютою, виходячи із їх купівельної спроможності.

Розрізняють валютні курси:

1) фіксовані;

2) плаваючі.

Визначення валютних курсів називається котируванням валюти. Воно може бути прямим або зворотним.

Пряме котирування — це позначення кількості національної валюти за одиницю іноземної. Наприклад, поточний курс долара США до гривні буде позначено так:

= 5,3000, тобто, 5,3 грн за 1 дол. США.

Зворотне (непряме) котирування — це позначення кількості іноземної валюти за одиницю національної. Наприклад:

= 1,6820,

де GBP — англійський фунт стерлінгів.

Крос-курс — співвідношення між двома валютами, виражене через третю, як правило, долар США.

На практиці використовують три основні методи визначення крос-курсів:

1) з прямим котируванням до долара (тобто долар є базою котировки для двох валют).

Наприклад: потрібно розрахувати співвідношення євро до англійського фунта стерлінга за таких умов:

= 1,3100,

де USD — база котировки; GBP — валюта котировки;

=1,5500

==0,8452

2) з прямим і зворотним котируванням до долара. У нашому випадку курси долара перемножуються;

3) зі зворотним котируванням до долара. У нашому випадку курси долара потрібно розділити.

Визначимо крос-курс англійського фунта стерлінга до євро:

=1,6820 =1,2500

==1,3456

При здійсненні банківських операцій використовують валютний арбітраж — операція купівлі валюти з одночасним її продажем.

Розрізняють валютні арбітражі:

а) часовий, який здійснюється з метою одержання прибутку від різниці у курсах валюти у часі;

б) просторовий, який ґрунтується на різницях валютних курсів на різних фінансових ринках.

14.2. Неторговельні операції банків в іноземній валюті
14.3. Характеристика основних форм міжнародних розрахунків
14.4. Порядок здійснення міжнародних розрахунків за експортно-імпортними операціями
14.5. Відкрита валютна позиція банку та методика її розрахунку
Тема 15 ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ
15.1. Інформаційне забезпечення фінансово-економічного аналізу банків
15.2. Аналіз пасивів банку
15.3. Аналіз активів банку
15.4. Аналіз доходів, витрат і прибутку банку
15.5. Основні показники ефективності діяльності банку