Кредитування і контроль - Вовк В.Я. -
Приклад

Розрахувати показники оцінки кредитоспроможності позичальника - фізичної особи на підставі наведених даних:

- позичальник має намір отримати споживчий кредит у сумі 12 тис. грн строком на 10 міс. під 14 % річних;

- погашення кредиту відбувається рівними строковими внесками наприкінці кожного місяця;

- розмір заробітної плати позичальника - 3,5 тис. грн;

- сума щомісячних платежів позичальника - 1,4 тис. грн. Зробити обґрунтований висновок щодо доцільності видачі кредиту.

Таким чином, позичальник є платоспроможним (РТТ<40 %, ОТІ < 50 %, #Ффо>1 ), тому банк може прийняти позитивне рішення про видачу кредиту.

Під час оцінки кредитоспроможності позичальників - фізичних осіб, які отримують кредит як підприємці, мають ураховуватися також відповідні показники, що встановлюються для юридичних осіб, зокрема:

- менеджмент (рівень менеджменту, ділова репутація та зв'язки в діловому оточенні, готовність і спроможність позичальника нести особисту відповідальність за виконання кредитних зобов'язань тощо);

- фактори ринку (вид галузі, оцінка привабливості товарів/послуг, що виготовляються/надаються позичальником; ринок таких товарів/послуг, рівень конкурентоспроможності, тривалість діяльності на конкретному ринку тощо);

- прогноз руху грошових потоків (співвідношення власного капіталу та розміру кредиту, співвідношення грошових оборотів за місяць і суми кредиту тощо).

У процесі оцінки кредитоспроможності позичальника здійснюється розрахунок ліміту кредитування, який зіставляється із сумою кредиту, яку запитує позичальник. У разі, якщо розрахунковий ліміт кредитування менший за суму кредиту, яку запитує позичальник, йому пропонується змінити умови кредитування:

- збільшити строк користування кредитом;

- зменшити суму кредиту та ін.

За результатами оцінки кредитоспроможності залежно від значення комплексної рейтингової оцінки банк відносить позичальника - фізичну особу до певного класу - ИАИ, "Б", "В", "Г" або "Д" і приймає рішення про видачу кредиту (табл. 9.3).

Одним із перспективних напрямів оцінки кредитоспроможності позичальника - фізичної особи є використання системи кредитного скорингу, яка базується на бальній оцінці факторів кредитного ризику.

Скоринг є математичною або статистичною моделлю, за допомогою якої на основі кредитної історії "минулих" клієнтів банк намагається визначити, яка ймовірність того, що конкретний потенційний позичальник поверне кредит у визначений строк.

Таблиця 9.3. Визначення класу позичальника - фізичної особи за результатами оцінки його фінансового стану

Клас позичальника

Комплексна рейтингова оцінка, бали

Характеристика

"А"

26-35

Фінансова діяльність дуже добра (кредити з мінімальним ризиком)

"Б"

19-24

Фінансова діяльність добра (кредити з невисоким ризиком)

"В"

15-18

Фінансова діяльність задовільна (кредити із середнім ризиком)

"Г"

11-14

Фінансова діяльність погана (кредити з високим ризиком)

"Д"

До 10

Фінансова діяльність збиткова (кредити з максимальним ризиком)

Скоринг використовується головним чином під час кредитування фізичних осіб, особливо при видачі споживчих кредитів, не забезпечених заставою.

Основне завдання скорингу полягає в тому, щоб з'ясувати не тільки, чи спроможний клієнт виплатити кредит, а й ступінь надійності та обов'язковості клієнта.

У спрощеному вигляді скорингова модель становить зважену суму визначених банком характеристик.

Перелік характеристик для оцінки рівня кредитного ризику позичальника - фізичної особи визначається банком самостійно. Найчастіше використовують такі характеристики, як вік, кількість дітей/утриманців, професія, чистий дохід, додатковий дохід на сім'ю, тривалість роботи на останньому місці роботи, тривалість клієнтських відносин з банком, наявність вкладного рахунку та ін. Але перш за все кредитний скоринг враховує такі параметри, як погашення позичальником заборгованості в минулому, поточний рівень заборгованості, тривалість кредитної історії та ін.

Результатом скорингу є розрахований інтегральний показник (score), що обчислюється як сума певних характеристик з різними ваговими коефіцієнтами. Чим вище значення інтегрального показника, тим вища надійність клієнта. Відповідно до значення інтегрального показника банк може впорядкувати перелік своїх клієнтів за ступенем зростання кредитоспроможності.

Інтегральний показник кожного клієнта порівнюється з якимось числовим порогом або лінією поділу, що, власне кажучи, є лінією беззбитковості й розраховується виходячи з того, скільки в середньому необхідно клієнтів, що платять у строк, для того, аби компенсувати збитки від непогашений одного кредиту. Клієнтам з інтегральним показником вище від цієї лінії видається кредит, клієнтам з інтегральним показником нижче від цієї лінії - ні.

Впровадження кредитного скорингу в практичну діяльність вітчизняних банків дасть змогу:

- підвищити ефективність управління кредитним портфелем банку на підставі прийняття зважених та обґрунтованих рішень;

- знизити операційні витрати завдяки економії робочого часу працівників кредитного відділу, оскільки порівняно з традиційним аналізом кредитної заявки знижується кількість документації, що обробляється.

- використовувати якісно нові системи прийняття рішень щодо видачі кредиту і вдосконалення моделей кредитування.

Останнім часом скоринг стає дедалі більш популярним не тільки під час оцінки кредитного ризику, айв інших галузях: при маркетинговому дослідженні (для визначення ймовірності, що саме ця група клієнтів користуватиметься цим видом продукції); роботі з боржниками (для визначення найбільш ефективного методу відшкодування збитків); виявленні шахрайства з кредитними картками; визначенні ймовірності, що клієнт може перейти до конкурента, та ін. Банки все частіше користуються технологією "швидкої оцінки" не тільки при видачі споживчих кредитів, а й при кредитуванні дрібного бізнесу. Для проведення скорингу в цьому випадку необхідний мінімальний пакет документів, а рішення про видачу кредиту приймається після аналізу основних даних про бізнес-клієнта. Як правило, це відомості про обсяг доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), кількість торговельних місць, торговельну площу цих об'єктів, а також про особисте майно власника бізнесу.

Банки України надають кредити здебільшого позичальникам, які належать до класів "А", "Б" і "В". Позичальникам, які за результатами оцінки фінансового стану потрапили до класів "Г" або "Д", кредити видають в окремих випадках, наприклад, для рефінансування вже виданого раніше кредиту, для реалізації програми санації підприємства-позичальника або за умови наявності високоліквідного забезпечення тощо.

Тема 10. ПРОБЛЕМНІ КРЕДИТИ І ЗАСОБИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ БЕЗНАДІЙНИХ БОРГІВ
10.1. Сутність проблемних кредитів
10.2. Методи управління проблемними кредитами банку
Тема 11. КРЕДИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ БАНКУ: ЙОГО КЛАСИФІКАЦІЯ ТА АНАЛІЗ
11.1. Кредитний портфель банку та критерії його класифікації
11.2. Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану
11.3. Оцінка стану обслуговування позичальником заборгованості за кредитом
11.4. Класифікація кредитного портфеля
11.5. Аналіз кредитного портфеля банку
Тема 12. СТВОРЕННЯ РЕЗЕРВУ ДЛЯ ПОКРИТТЯ МОЖЛИВИХ ВТРАТ ВІД КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ