Безпека життєдіяльності - Атаманчук П.С. - 2.4. ОСНОВНІ ЗАХОДИ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Оповіщення населення у надзвичайних ситуаціях здійснюються за допомогою сирен промислових підприємств, мережі радіомовлення та телебачення (словесний сигнал "Увага всім") . За сигналом сирен населення вмикає засоби теле- і радіомовлення для прийому мовного повідомлення

Оповіщення здійснюється упродовж кожних 5 хвилин Почувши сигнал оповіщення, дійте швидко, але без паніки Пам'ятайте: у цих умовах важлива кожна хвилина .

Дії населення після отримання сигналу про виникнення надзвичайних ситуацій. Прослухати повідомлення і запам'ятати дії, які необхідно виконати . Їх доводять населенню під час повідомлення

Наприклад, зміст повідомлення на випадок виникнення надзвичайної ситуації на АЕС: "Увага! Говорить штаб цивільної оборони . Громадяни! Сталася аварія на атомній станції . У районі передбачаються радіоактивні опади .

Населенню, яке проживає у цих районах, необхідно:

по-перше, знаходитися у приміщеннях;

по-друге, провести додаткову герметизацію цих приміщень;

по-третє, прийняти йодистий препарат;

по-четверте, скласти у поліетиленові пакети документи, гроші, коштовності, комплект верхнього одягу, харчові продукти на дві-три доби;

по-п'яте, якщо буде оголошена евакуація, потрібно організовано зайняти місце у транспортному засобі, що буде подано до вашого помешкання . Головне - дотримуватися спокою та організованості

До повідомлень про надзвичайні ситуації мирного часу відносять: аварія на атомній станції, аварія на хімічно небезпечному об'єкті, землетрус, повінь, штормове попередження та деякі інші (рис. 2.11).

До повідомлень про надзвичайні ситуації військового часу відносять: повітряна тривога, відбій повітряної тривоги, радіаційна небезпека, хімічна тривога

В умовах надзвичайних ситуацій здійснюється комплекс заходів, які мають забезпечити:

укриття населення в захисних спорудах, евакуацію, медичну допомогу, радіаційний та хімічний захист

Практичні заходи евакуації населення із районів можливого впливу наслідків НС плануються на випадок:

o загальних аварії на атомній електростанції;

o всіх видів аварій з викидом СДОР, внаслідок яких виникає безпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей, які проживають у зоні можливого ураження;

o загрози катастрофічного затоплення місцевості;

o масових лісових і торф'яних пожеж, що загрожують населеним пунктам;

o землетрусів та інших геофізичних чи гідрометеорологічних явищ з тяжкими наслідками

Організаційні заходи для захисту населення:

o проведення санітарно-гігієнічних, профілактичних і проти епідеміологічних заходів;

o забезпечення всього населення індивідуальними засобами захисту;

o будівництво сховищ та укриттів для населення;

o загальне обов'язкове навчання населення способам захисту від небезпечних факторів та правильним діям в умовах надзвичайних ситуацій;

o своєчасне повідомленням населення про небезпеку;

o організація радіаційного, хімічного і бактеріологічного спостереження, розвідки і лабораторного контролю;

o розосередження робітників та службовців підприємств міста та евакуація в сільську місцевість не зайнятого у виробництві населення, медичних дитячих та інших установ;

o захист продовольства та води, створення запасів продовольства, медичних препаратів та предметів першої необхідності в місцях евакуації та розосередження

Стаття 8 Закону України "Про цивільну оборону України" стверджує, що ...адміністрація підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання надає своїм працівникам сховище Це вважається одним із заходів захисту від НС і є законодавчим обов'язком керівників господарських об'єктів та органів місцевої виконавчої влади

Захисними спорудами цивільної оборони вважають: сховища та протирадіаційні укриття В сховищах передбачається наявність аварійних виходів, фільтрувального устаткування та

обладнання для забезпечення температури повітря не вище 23°С і відносної вологості повітря 70 %. В мирний час сховища можуть використовуватися під навчальні майстерні, пункти цивільної оборони тощо На рис . 2 . 12 показано план типового сховища

До протирадіаційних укриттів відносять спеціальні завчасно збудовані або збудовані при виникненні загрози радіаційного забруднення укриття, а також споруди господарського призначення (погреби, овочесховища, тощо), звичайні житлові споруди, щілини з ґрунтовим покриттям .

Щоб мати можливість укриття населення в захисних спорудах необхідно:

o завчасно збудувати захисні споруди і постійно підтримувати їх у готовності для використання;

o передбачити можливість швидкого пристосування і використання частини виробничих або побутових приміщень для укриття населення під час НС;

o спланувати необхідне дообладнання, з урахуванням реальної обстановки, підвальних приміщень

На кожне сховище складається план, карта прив'язки сховища і схема евакуації людей із сховища . Організація обслуговування сховищ покладається на службу сховищ та укриттів ЦО .

Основні правила перебування в захисних спорудах ЦО:

o мати при собі двохдобовий запас продуктів харчування, особисті речі документи та індивідуальні засоби захисту;

o виконувати всі вимоги коменданта;

o забороняється приносити легкозаймисті і сильно пахучі речовини, громіздкі речі;

o не приводити домашніх тварин;

o забороняється запалювати гасові лампи, свічки;

o не курити

Виведення людей із сховища проходить за вказівкою коменданта і під керівництвом особового складу служби сховища

Розосередженням називається організований вивід чи вивіз і розміщення у позаміській зоні робітників, які продовжують працювати на важливих об'єктах та працівників комунального господарства Позаміською зоною називається територія за межами зон можливого руйнування (рис. 2.13),

Евакуацією називається організований вивід чи вивіз населення із зон можливого враження, затоплення чи терористичного нападу Під час евакуації за територіально-виробничим принципом вивіз працівників установ і членів їх сімей, студентів та учнів організовується підприємствами або

установами, а решта населення евакуюється через ЖЕКи та домоуправління за місцем проживання

Планування розосередження і евакуації населення є одним із найважливіших завдань штабів ЦО всіх рівнів Для допомоги штабам ЦО в містах, районах, на підприємствах, в навчальних закладах створюються евакуаційні комісії

Розосередження і евакуація проводиться через збірні евакуаційні пункти (ЗЕП), на яких організовують адміністрацію ЗЕП (начальник, замісник, група оповіщення, група реєстрації і обліку, стіл довідок, група охорони)

Евакуація населення (виведення, вивезення) у випадку виникнення НС проводиться організовано, у стислі терміни і починається не пізніше, ніж після 4 годин з моменту отримання відповідного розпорядження

У випадку НС (землетрус, буревій, викид отруйних речовин, аварія на АЕС та ін ) велике значення для порятунку має дотримання необхідної послідовності дій у зазначених ситуаціях.

Землетруси (рис . 2 . 14): якщо перші поштовхи застали вас у будинку, то мешканці першого поверху повинні негайно взяти молодших дітей і з ними вибігти на вулицю, а мешканці вищих поверхів, повинні стати біля дверних і балконних проходів, пригорнути до себе дітей Після припинення поштовхів негайно залишити приміщення (не користуватися ліфтами) Після перших поштовхів не заходити у будинок (можуть бути повторні поштовхи) Не користуватися запальничками, сірниками, свічками Якщо перші поштовхи застали вас на вулиці, потрібно негайно відійти від будинків і споруд, високих парканів і стовпів - вони можуть зруйнуватися

Буревій (шторм, смерч): після штормового попередження не виходити з приміщень; не підходити до вікон щоб не отримати поранення склом. Варто стати біля простінка, вийти у коридор; для захисту можна використати міцні меблі: письмовий стіл, шафу, парту Не виходити на вулицю відразу після послаблення вітру (стихія може повторитися) Не торкатися обірваних дротів - вони можуть бути під напругою Найбільш безпечними місцями

є підвали, внутрішні приміщення перших поверхів цегельних будинків .

Повінь: дітей, а потім і доросле населення відправляють додому або переводять у безпечні місця; якщо цього не встигли зробити, потрібно піднятися на верхні поверхи будинків, на горища, а у разі необхідності - на дахи; використовувати замість плавальних підручні засоби (бочки, колоди, дерев'яні щити, двері, уламки парканів, автомобільні камерами, інші предмети), що тримаються на поверхні води і можуть утримувати людей . На них необхідно заходити по одному, ступати на середину поверхні, а під час руху в жодному разі не мінятися місцями, сідати на борти, штовхатися; після причалювання одна особа виходить на берег, тримає "човен" за борт, поки всі не дістануться суші

Викид отруйних речовин: якщо є можливість, треба надягнути протигаз і дістатися найближчого сховища, якщо такої змоги немає, потрібно виходити із зони зараження . При цьому одягнути головний убір, верхній одяг (краще плащ), взути гумові чоботи, рот і ніс прикрити ватно-марлевою пов'язкою, змоченою у воді або у 5 % розчині лимонної кислоти (при викиді аміаку), 2 % розчині питної соди (при викиді хлору) і рухатися до виходу . Якщо ви не почули, куди потрібно рухатися, варто йти у напрямку, перпендикулярному до руху вітру Ні в якому разі не можна ховатися у підвали, яри . У випадку неможливості дістатися сховища або вийти з зони зараження, потрібно залишатися у будинку, але при цьому щільно закрити вікна, двері, димоходи, вентиляційні отвори; вхідні двері закрити щільною тканиною, щілини у вікнах заклеїти При отруєнні, потрібно припинити будь-які пересування, обмежити рухи і пити у великій кількості теплий чай, молоко, потім - обов'язково звернутися лікаря

Аварія на АЕС (рис . 2 .15): якщо є можливість, необхідно надягнути респіратор (протигаз) і сховатися

у захисній споруді . Якщо такої змоги немає, потрібно першочергово виконати такі дії: терміново закрити вікна, двері, кватирки, вентиляційні отвори, заклеїти щілини у вікнах; на вулицю виходити заборонено; приймати їжу тільки у закритих приміщеннях; руки мити з милом, рот полоскати 0,5% розчином питної соди . При неможливості покинути забруднену зону впродовж перших семи днів необхідно щодня приймати по 1 пігулці йодистого калію, а за його відсутності - йодисту настоянку Перед виходом з будинку необхідно одягатися відповідним як у випадку з викидом отруйних речовин Після прибуття у безпечний район обов'язково пройти повну санітарну обробку .

Засоби індивідуального захисту призначені для збереження життя і здоров'я людини в умовах застосування зброї масового ураження, під час аварій, катастроф, стихійних лих . Своєчасне і вміле їх використання забезпечує надійний захист від отруйних (ОР), сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), радіоактивного пилу, мікроорганізмів та інших шкідливих речовин

Засоби індивідуального захисту поділяються на: засоби індивідуального захисту органів дихання та засоби індивідуального захисту шкіри

Засоби індивідуального захисту органів дихання за принципом захисної дії поділяються на фільтруючі та ізолюючі До засобів індивідуального захисту органів дихання фільтруючого типу відносяться: фільтруючі протигази, респіратори, ватно-марлеві пов'язки

Основним засобом індивідуального захисту є фільтруючий протигаз (рис . 2 . 16, а) . Фільтруючі протигази призначені для

захисту органів дихання, очей, обличчя від отруйних і радіоактивних речовин та бактеріальних засобів Протигази бувають декількох типів: ГП-4, ГП-5, ГП-7 (ГП-7В) . Для дітей і підлітків від 1,5 до 17 років використовуються інші типи - МД-1, МД-3, МД-4, ДП-6, ПДФ-7 . Кожен з протигазів має свої розміри Визначення розміру протигаза здійснюється за допомогою системи спеціальних вимірювань (висота та ширина обличчя, вертикальне і горизонтальне охоплення голови) з наступним використанням відповідних таблиць

При використанні протигаза необхідно:

o одягнути сумку з протигазом через праве плече так, щоб вона була на лівому боці (клапан від себе);

o відрегулювати за допомогою пряжки довжину плечового ременя так, щоб його край опинився на рівні талії;

o затримати дихання, заплющити очі, вийняти шолом-маску, взяти її обома руками так, щоб великі пальці були ззовні, а решта - всередині;

o прикласти нижню частину шолом-маски під підборіддя, різким рухом рук догори і назад натягнути шолом-маску на голову так, щоб не було складок, а окуляри розмістилися на рівні очей;

o видихнути повітря, відкрити очі, продовжувати дихати Крім фільтруючих протигазів використовуються й ізолюючі

протигази (рис . 2 . 16, б), наприклад, ІП-4 . Ізолюючий дихальний апарат ІП-4 (ІП-4м) призначений для захисту органів дихання, шкіри обличчя та очей від впливу будь-якої шкідливої домішки в повітрі незалежно від її концентрації при недостачі чи відсутності кисню в навколишнім середовищі Застосовується для робіт тільки на суші, підводні роботи в цьому протигазі проводити забороняється ІП-4 (ІП-4м) складається з лицьової частини зі сполучною трубкою, регенеративного патрона ІП-4, дихального мішка та алюмінієвого каркаса Принцип роботи ізолюючого протигаза заснований на проходженні видихуваного повітря через регенеративний патрон, у якому вуглекислота і волога, що видихається, взаємодіє з кисневмісною речовиною, у результаті чого виділяється кисень, який виділяється, надходить у дихальний мішок і наповнює його до об'єму, необхідного для вдихання людини Надлишок дихальної суміші стравлюється через клапан надлишкового тиску, що розташовується в дихальному мішку При використанні протигазів необхідно пам'ятати про можливу тривалість роботи у протигазі (на один регенеративний патрон) . Так, наприклад, при важкому фізичному навантаженні (біг, перенесення вантажів, земляні роботи) вона не повинна перевищувати 40 хв При середньому фізичному навантаженні (хода, обслуговування механізмів) - 60 хв . А при легкому фізичному навантаженні (перебування у стані спокою) можна перебувати в протигазі до 180 хв . Для запуску ІП-4 необхідно:

o встановити регенеративний патрон РП-4 на каркас та приєднати його до дихального мішка;

o приєднати шолом-маску до РП-4;

o одягнути сумку з ІП-4 через праве плече так, щоб вона була зліва, а регенеративний патрон був на рівні талії;

o відкрити кришку сумки, вийняти шолом-маску;

o надіти шолом-маску так, щоб не було складок;

o привести у дію пусковий брикет, знявши чеку і закрутивши гвинт за годинниковою стрілкою до краю;

o переконатися за зміною кольору термоіндикатора, що пусковий брикет працює;

o закрити кришку сумки і защипнути її На підприємствах промисловості для захисту

органів дихання працюючих від СДОР у вигляді парів і газів, при їх концентрації в повітрі не більше 10-15 ПДК, широко використовуються протигазові респіратори (рис . 2 . 17) РПГ-67, РУ-60М і РУ-60МУ. Протигазові респіратори складаються з гумової фільтруючо-поглинаючої напівмаски, патронів, пластмасових манжет із клапаном вдиху і запобіжним екраном, трикотажного обтюратора, а також наголовника для закріплення респіратора на голові

Фільтруючі патрони респіраторів випускаються марок А, В, КД і Г, які спеціалізовані за призначенням в залежності від фізико-хімічних і токсичних властивостей СДОР . Патрони розрізняються між собою за складом поглиначів, а за зовнішнім виглядом - маркіруванням, нанесеним у центрі перфорованої сітки патрона Призначення патронів наведене в таблиці 2 1

Таблиця 2.1

Марка фільтруючого патрона

Сильнодіючі отруйні речовини, від яких захищає патрон

РПГ-67-А, РУ-60МА

Органічна пара, хлорно- і фосфороорганічні отрутохімікати

РПГ-67-В, РУ-60МВ

Сірчистий ангідрид, сірководень

РПГ-67-Д, РУ-6М-КД

Аміак, сірководень

РПГ-67-Г, РУ-60МГ

Пари ртуті

Респіратори виготовляються трьох розмірів . Підбір здійснюється за розміром висоти обличчя - ріст 1 (до 109 мм), ріст 2 (109-119 мм), ріст 3 (119 мм і більше) . Респіратори протигазові РПГ-67, РУ-60М і РУ-60МУ забороняється застосовувати для захисту органів дихання від високотоксичних речовин типу синильної кислоти, фосфористого водню, тетраетилсвинцю й інших, а також від речовин, що у паро- і газоподібному стані проникають в організм через шкіру

До найпростіших засобів захисту належить ватно-марлева пов'язка (рис . 2 . 18, а) та протипилова тканинна маска (рис 2 18, б)

Ватно-марлева пов'язка є замінником респіратора і виготовляється самостійно з куска марлі довжиною 100 см і шириною 50 см (рис . 2 . 19) . Послідовність дій під час виготовлення така . Спочатку розкласти марлю на столі Далі на середину марлі покласти вату розміром 30x20 см і товщиною близько 2 см . Вільні кінці марлі з обох сторін згорнути по всій довжині шматка і закрити таким чином вату . Потім прошити пов'язку і на кінцях марлі зробити розрізи довжиною 30-35 см (дві пари зав'язок) . Після цього накладають пов'язку на обличчя таким чином, щоб нижня частина пов'язки закрила

низ підборіддя, а верхня закривала ніс і доходила до очних ям Нижні кінці зав'язують на шиї, а верхні на потилиці за вухами . Для захисту очей обов'язково одягнути окуляри від пилу .

Протипилова тканинна маска складається з корпуса, зшитого з 4-5 слоїв тканини, і кріплення . У корпусі викроюються оглядові отвори, куди вставляються скельця

Маски виготовляють семи розмірів . Розмір маски залежить від висоти обличчя (відстані між точкою найбільшого заглиблення перенісся та самою нижньою точкою підборіддя на середній лінії обличчя) Розкрій тканини для виготовлення всіх частин маски здійснюється за допомогою викройок і лекал Після розкрою обробляють краї оглядових отворів, окантовують краї корпусу та пришивають кріплення

Маска кріпиться на голові резинкою, яка проходить у верхньому шві, а внизу - зав'язками і поперечною резинкою, яка пришита до верхніх кутів корпуса маски . Щоб надягти маску, потрібно взяти її обома руками за нижній край кріплення (великі пальці повинні бути повернені всередину), щільно притиснути до підборіддя нижню частину і, заводячи кріплення за голову, натягнути маску на обличчя Притиснувши маску до обличчя, зав'язати кріплення і натягнути поперечну гумову натяжку .

При відсутності зазначених засобів частковою мірою захисту може бути будь-який предмет з бавовняної тканини - хустка, рушник, згорнутий в кілька слоїв

Засоби захисту шкіри призначені для захисту тіла людини в умовах зараження місцевості отруйними, радіоактивними речовинами та біологічними засобами Використовуються вони також при здійсненні дегазаційних, дезінфекційних і дезакти-ваційних робіт

До засобів захисту шкіри відносяться: загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК), легкий захисний костюм (Л-1) та інші засоби

Загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК) призначений для багаторазового захисту шкіри, одяг, взуття людини від отруйних речовин, біологічних аерозолів, радіоактивного пилу та короткочасного захисту від легкозаймистих речовин Він складається із захисного плаща, захисних панчіх, захисних рукавиць та чохла для перенесення Загальновійськовий захисний комплект може використовуватись у вигляді накидки, плаща-в-рукави, комбінезона

Легкий захисний костюм Л-1 використовують при роботі в умовах сильного зараження радіоактивними й отруйними речовинами та бактеріальними засобами Він виготовлений із прогумованої тканини і складається із: штанів із чобітьми; сорочки з капюшоном; двопальцевих рукавиць; сумки для зберігання костюма

Необхідно пам'ятати, що знімаючи засоби захисту шкіри після перебування на зараженій місцевості, слід звернути особливу увагу на те, щоб незараженими частинами тіла не торкатися зовнішньої частини захисного одягу Перед зняттям захисного одягу, зараженого ОР (СДОР), необхідно дегазувати передню частину комбінезона, особливо борти (нагрудний клапан) і рукавиці рідиною ІПП-8 . Дегазації також підлягають ті місця одягу та шкірних покровів, які були заражені від знятого захисного одягу

Після роботи на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами, лицьову частину протигаза, штани із чобітьми, сорочку та гумові рукавиці необхідно облити водою, витерти зволоженою ганчіркою (травою), а протигазну сумку витрусити від пилу, стоячи за вітром Забруднені (заражені) ганчірки, тампони та інше збирають в окреме місце і ретельно дегазують

2.5. ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ АВАРІЙНО-РЯТУВАЛЬНИХ ТА ІНШИХ НЕВІДКЛАДНИХ РОБІТ
2.6. ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА ПРИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ
2.7. МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ І ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ З ПИТАНЬ ЦО В УСТАНОВАХ, ЗАКЛАДАХ ТА НА ВИРОБНИЦТВІ
РОЗДІЛ III. НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ВИРОБНИЧІЙ СФЕРІ ТА ПОБУТІ
3.1. ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ
3.1.1. Конституційні основи охорони праці. Закони, законодавчі та нормативні документи про охорону праці
Перелік обов'язкових документів з охорони праці в установах освіти
3.1.2. Система правового захисту та нагляду за дотриманням безпеки та охорони праці на виробництві. Організація служби охорони праці в закладах та установах
3.1.3. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
3.1.4. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов та безпеки праці
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru