Національна економіка: регіональний та муніципальний рівень - Круш П.В. - 3. Історія розвитку і становлення спеціальних економічних зон

У міжнародній практиці нараховується понад три десятки різновидностей вільних економічних зон. При всій цій різноманітності, йдеться по суті, про одне й те саме явище - створення господарських анклавів, які мають безмитний або пільговий режим ввезення або вивезення товарів, певну відособленість у торговельному і валютно-фінансовому відношенні від решти території приймаючої країни.

Класифікація типів СЕЗ наведена в табл. 9 [3].

Таблиця 9

ТИПИ СЕЗ І ЇХ ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

Закінчення табл. 9

Законодавством визначені такі типи СЕЗ, які можуть бути створені на території України: вільні митні зони і порти, експортні зони, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, а також туристсько-рекреаційні, страхові, банківські зони.

3. Історія розвитку і становлення спеціальних економічних зон

Історичний досвід свідчить, що замкнутість в економіці веде до ще більшої відсталості. І, навпаки, відкритість, активна участь у міжнародному розподілі праці - шлях до процвітання держави.

Потяг до вільного підприємництва проявився ще в середні віки. Прикладом цьому можуть бути портові торговельні міста, що виникли в Північному Причорномор'ї (Каффа - сучасна Феодосія, Сугдея - сучасний Судак тощо) - своєрідні прообрази вільних економічних зон.

У XIV - XV ст. багато європейських міст стали самоврядними містами-комунами. Найбільш розвинуті міста Північної та Середньої Італії змогли стати незалежними містами-державами, республіками. Вільні міста Європи заклали основу сучасної культури ринкових відносин, стали важливою передумовою формування правового західноєвропейського суспільства. У вільних містах (Генуя, Венеція, Брюгге) зародилися біржі - найбільш розвинута форма регулярно функціонуючого оптового ринку.

Потім почалася епоха "вільних портів". Це були території безмитного складування товарів на період пошуку покупців і створювались для сприяння розширенню міжнародної торгівлі. Наприклад, зона "порто-франко" Трієст (Італія) - довгожителька в Європі; їй більше ніж 270 років. На початок XX ст. "порто-франко" існували на Мальті, у Гібралтарі, Сінгапурі, Адені, а також на території колишньої Російської імперії в Одесі (1817-1857 рр.) Батумі, Амурському і Уссурійському краях.

На контактах Старого і Нового Світу виникла нова американська цивілізація європейських емігрантів - СІЛА, країна, яка створила класичну модель вільного підприємництва і правової держави.

Через два століття по той бік Атлантичного океану в Ірландії була заснована перша в світі зона спільного підприємництва (експортно-промислова зона Шеннон), у створення якої вклали свої капітали колишні співвітчизники з ірландсько-американської громади.

4. Сучасний етап функціонування СЕЗ

У другій половині XX ст. почалося стрімке зростання кількості СЕЗ з розвитком їх різновидів.

На цей час у світі створено біля 4000 СЕЗ і кожна з них має свої специфічні риси. Це зумовлено специфікою територіального розміщенням продуктивних сил і особливостями соціально-економічного розвитку кожного регіону.

Першим розвинутим варіантом СЕЗ стало створення у 1959 р. в Ірландії зони сприяння з центром у аеропорту "Шеннон". Перша мета була досить скромною: створити додатково біля 300 робочих місць. Однак з часом цілі розширилися: було вирішено залучити іноземні інвестиції для створення підприємств, які виготовляють експортну продукцію, використовуючи імпортні комплектуючі і користуються послугами аеропорту. Для таких підприємств було встановлено 10 % пільгове ввізне мито. Вільна зона вже розглядалась, як один із засобів індустріалізації Ірландії. У 1969 р. СЕЗ вже забезпечувала зайнятість 8 тис. робітників і давала 20 % промислового експорту країни.

Особливого поширення ці зони набули в молодих державах, що розвиваються. Найбільший розмах припадає на 70-ті роки (табл. 4) [4].

Таблиця 10

ЗБІЛЬШЕННЯ КІЛЬКОСТІ СЕЗ У КРАЇНАХ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ (1970-1995 РР.)

Поряд з відносно обмеженими за розмірами території вільними економічними зонами, в сучасному світі поширюється субрегіональна форма відкритої економіки - нові економічні простори. Так, власті вільних міст Гамбурга і Бремена, ряду балтійських держав виступили з ідеєю створення Союзу балтійських країн.

У 1992 р. створена Північноамериканська зона вільної торгівлі у складі США, Канади і Мексики (НАФТА). Цей новий економічний простір характеризується сукупним обсягом виробництва у 7 трильйонів доларів і нараховує 360 млн споживачів.

Зараз СЕЗ існують майже в усіх промислово-розвинутих країнах. Найбільше всього їх у США - близько 200. У американських СЕЗ обсяг виробництва збільшився з 100 млн дол. у 70-х р. до 2 млрд дол. на кінець 80-х років.

Але найбільше поширені СЕЗ у країнах, що розвиваються. У 1981 р. у цих країнах було 96 зон, а на початок 1990 р. - вже майже 300. Тому досвід створення і функціонування СЕЗ в інших країнах з перехідною економікою є для України досить цікавим і корисним.