Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. -
1.5. Національна економіка

Сукупність економічних суб'єктів (підприємств, банків тощо) і зв'язків між ними, що характеризуються господарською цілісністю, спільністю і взаємодією в рамках єдиних території, грошово-фінансової системи, правового регулювання, являє собою національну економіку.

Проте жодна країна не в змозі забезпечити нормальне функціонування своєї економіки без взаємодії з економіками інших країн. Сукупність національних економік, взаємозалежних одна від одної і взаємодіючих на основі міжнародного поділу праці, утворює світове господарство, або світову економіку.

Економіка конкретної країни може бути відкритою або закритою стосовно світового господарства.

Відкритість національної економіки - це ступінь її інтеграції у світове господарство, інтеграція (лат. integrado, від integer - цілий) у загальному значенні являє собою взаємне зближення й об'єднання в єдині господарські організми підприємств, галузей і національних економік. Політика інтеграції виражається в створенні міжнародних об'єднань, регіональних економічних блоків та союзів, найбільш розвиненими з яких на сьогоднішній день є Європейський Союз (EU) та Північноамериканський економічний союз (NAFTA). В Україні нині також намічено курс на неухильну інтеграцію у світове економічне співтовариство і в остаточному підсумку на вступ до Європейського Союзу.

При відкритій національній економіці між країнами відбувається вільний потік товарів і послуг, який характеризується взаємністю, тобто пропорційністю у взаємному товарообміні. З іншого боку, такій економіці властива і вразливість, тобто залежність від зовнішніх господарських зв'язків.

Закрита економіка на противагу відкритій характеризується частковим або повним господарським відокремленням держави. Крайнім проявом закритої економіки є автаркія (грец. autarkeia - самозадоволення, від autos - сам і аrkeo - знаходжуся в статку) - політика добровільної або змушеної ізоляції країни від світового господарства. Спроби окремих держав проводити курс на автаркію не відповідають сучасним тенденціям економічного розвитку, хоча в окремих випадках вона і є необхідною для забезпечення незалежності.

У світовій практиці відомо низку узвичаєних економічних показників, які характеризують результати функціонування національної економіки протягом року й унаочнюють сформований рівень економічного добробуту суспільства. Це так звана система національних рахунків (СHР). СНР прийнята в більшості країн світу і рекомендована для використання Економічною комісією ООН.

Основними показниками системи національних рахунків є:

♦ валовий національний продукт (ВНП);

♦ чистий національний продукт;

♦ валовий внутрішній продукт (ВВП);

♦ чистий внутрішній продукт;

♦ національний дохід (НД).

Валовий національний продукт (англ. Gross National Product - GNP) - це сукупна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених за рік суб'єктами національної економіки (резидентами) як усередині країни, так і за її межами.

Відповідно до прийнятої теорії ВНП обчислюється за формулою:

Відповідно до прийнятої теорії ВНП обчислюється за формулою:

Чистий національний продукт - частина кінцевих товарів і послуг, які реально доступні в економіці. Розраховується як різниця між валовим національним продуктом і сумою відрахувань на споживання капіталу (сумою амортизаційних відрахувань).

Валовий внутрішній продукт (англ. Gross Domestic Product - GDP) - це сукупність кінцевих товарів І послуг, вироблених за рік усередині країни як резидентами, так і нерезидентами.

Чистий внутрішній продукт - валовий внутрішній продукт країни за відрахуванням споживання капіталу, тобто амортизації.

Нарівні з показниками валового та чистого національного продукту в системі національних рахунків використовується також показник національного доходу.

Валовий національний дохід являє собою загальну суму первинних доходів резидентів. Чисельно він близький до показника валового внутрішнього продукту, проте термін "дохід" підкреслює, що показник отриманий на стадії розподілу, а не як сума додаткової вартості на стадії виробництва. Кількісна різниця між валовим національним доходом і ВВП дорівнює чистому доходу, отриманому від операцій із-за кордону.

Чистий національний дохід обчислюється відніманням споживання основного капіталу від валового національного доходу.

Система національних рахунків будується на моделі кругообігу ресурсів, товарів і грошей (мал. 9).

Кругообіг ресурсів, товарів і грошей - це потоки ресурсів і товарів, якими обмінюються підприємства і домашні господарства, зрівноважені відповідним потоком грошових платежів, які є компенсацією за ці ресурси і товари.

Кругообіг ресурсів, товарів i грошей

Мал. 9. Кругообіг ресурсів, товарів i грошей

Домашнє господарство (домогосподарство) - це економічна одиниця, яка складається з однієї або більше осіб, що постачає економіці ресурси і використовує отримані за них гроші для придбання товарів і послуг, задовольняючи свої матеріальні потреби.

На ринку ресурсів домогосподарства, що володіють всіма економічними ресурсами (матеріальними, трудовими, фінансовими тощо), постачають ці ресурси підприємствам. Підприємства, одержуючи ці ресурси, виробляють потім товари і послуги. Для підприємств платежі за ресурси являють собою витрати виробництва. Одночасно вони утворюють потоки заробітної плати, плати за фінансові ресурси в домогосподарства. Грошовий дохід, отриманий домогосподарствами від продажу ресурсів, витрачається на придбання ними багатьох необхідних їм товарів і послуг. Для підприємств потік споживчих видатків утворює виручку від продажу. Сумарний дохід, отриманий домогосподарствами, і становить національний дохід. Він використовується для відшкодування витрачених ресурсів, а також для придбання нових.

Критерієм економічного розвитку держави і добробуту її громадян є економічне зростання. Економічне зростання виражається в зростанні валового внутрішнього продукту, валового національного продукту або національного доходу в абсолютному розмірі або на душу населення.

Економічне зростання країни може бути стійким і нестійким, екстенсивним або інтенсивним.

Стійке економічне зростання - це зростання, яке можна підтримувати протягом достатньо тривалого часу. Темпи стійкого зростання мають забезпечувати відповідність наявних ресурсів обсягу сукупного попиту, що виключить необхідність підвищення цін на фактори виробництва через їх зростаючу нестачу.

Нестійке економічне зростання - це зростання, яке відбувається за рахунок прискореної експлуатації ресурсів, що стають усе дефіцитнішими.

Екстенсивне (від лат. extensivus - такай, що розширює, подовжує) економічне зростання - це зростання за рахунок залучення у виробництво додаткових ресурсів. При цьому екстенсивне зростання за рахунок залучення додаткових трудових ресурсів може не забезпечувати збільшення середнього доходу на душу населення.

Інтенсивне (від лат. intensio - напруга, посилення) економічне зростання - це зростання за рахунок більш ефективного використання того самого обсягу ресурсів. Вважається, що інтенсивне економічне зростання припускає економічний розвиток. Цьому в значній мірі сприяє науково-технічний прогрес.

Науково-технічний прогрес (НТП) являє собою взаємозалежний розвиток науки і техніки. Складовою частиною НТП є технологічний прогрес.

Технологічний прогрес - це розвиток з часом ефективнішої (дешевшої) технології виробництва існуючих продуктів і нових товарів більш високої якості.

Розрізняють капіталозберігаючий i капіталоємний науково-технічний прогрес. Капіталозберігаючий науково-технічний прогрес - це вдосконалювання техніки і технології, що дадуть змогу виробляти більшу кількість продукту при заданому обсязі капіталу або таку саму кількість продукту при меншому обсязі капіталу. Капіталоємний науково-технічний прогрес - це вдосконалювання техніки і технології, що потребують застосування більшого обсягу капіталу.

На зростання національного доходу значно впливають інвестиції. Для характеристики зв'язку між національним доходом та інвестиціями, що входять до його складу, Дж. Кейнс ввів поняття мультиплікатора. У загальному випадку, мультиплікатор (від англ. multiply - збільшувати, примножувати) - це силовий коефіцієнт, що відображає співвідношення між агрегатною величиною та якоюсь її складовою.

Стосовно національного доходу мультиплікатор означає ефект, при якому збільшення інвестицій в одній з галузей промисловості спричинює збільшення споживання і доходів у пов'язаних з нею галузях. У результаті зміна рівня національного доходу перевищує зміну, що її ініціювала. Тобто мультиплікатор показує, у скільки разів сума приросту національного продукту перевищує початкову суму інвестицій, що цю зміну ініціювала.

Таким чином, навіть невеликі інвестиції в одній галузі завдяки ефекту мультиплікатора можуть вплинути на всю економіку, тому що послідовно зачіпають різноманітні галузі.

У загальному випадку виділяють три основні фази економічного зростання:

1) фаза підготовки, коли повільно і поступово відбувається низка структурних перетворень, що дають змогу суспільству зустріти зростання у сприятливих умовах;

2) фаза злету, коли під впливом посилених інвестицій економіка долає поріг розвитку;

3) фаза стійкого і кумулятивно наростаючого розвитку, під час якої, незважаючи на більш-менш сильні коливання, економіка зберігає постійно зростаючий рівень активності.

Економічне зростання можливе також за рахунок активного зростання експорту, що в остаточному підсумку спричинює ефект мультиплікатора для економіки в цілому.

Можлива, проте, ситуація, що призводить до так званого збиткового зростання. Збиткове зростання - ситуація, коли країна, що розвивається, збільшує експорт сировини з метою одержання додаткової іноземної валюти, що у кінцевому підсумку уповільнює економічний розвиток цієї країни.

Нині у світовому господарстві виділяють економічно розвинені країни, країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою.

Економічно розвинені країни - це країни, що забезпечують розвиток економіки на основі накопиченого значного обсягу технічно передового капіталу і наявності висококваліфікованої робочої силон. До них належать США, Канада, Японія, більшість країн Західної Європи.

На відміну від розвинених в економічному відношенні країн країнами, що розвиваються, називають країни зі слабко розвиненою економікою, невисоким економічним потенціалом, відсталою технікою і технологією, непрогресивною структурою промисловості та економіки в цілому, які намагаються подолати бар'єр відсталості, вийти на рівень більш розвинених країн.

Країни з перехідною економікою - це країни, що здійснюють перебудову національної економіки від командно-адміністративної системи до ринкової, як правило, відкритої економіки. До них відносять країни Східної Європи та республіки колишнього СРСР (серед яких і Україна), що мали в минулому централізовану планову економіку.

ПІДСУМКОВІ ПИТАННЯ

1. Поняття і сутність економіки.

2. Сфери і галузі народного господарства.

3. Структура валового суспільного продукту.

4. Процес відтворення. Види відтворення.

5. Фази відтворення та їх характеристика.

6. Типи неринкових економічних систем.

7. Економічна сутність ринку.

8. Загальна схема ринкової економіки.

9. Структура та інфраструктура ринку.

10. Необхідні умови існування ринку.

11. Роль держави у функціонуванні ринку.

12. Кон'юнктура ринку.

13. Теорії розвитку і регулювання економіки.

14. Сутність економічних законів.

15. Поняття товару. Відмінність товару від нетовару.

16. Корисність. Закон зменшуваної граничної корисності.

17. Вартість товару. Закон вартості.

18. Гроші та ціна. Закон кількості грошей у обігу. Дефляція та інфляція.

19. Попит і пропозиція. Закон попиту і пропозиції.

20. Еластичність попиту і пропозиції за ціною.

21. Матеріальне виробництво і виробничі ресурси.

22. Компоненти продуктивних сил або факторів виробництва.

23. Інша класифікація факторів виробництва.

24. Поняття капіталу. Джерело формування капіталу.

25. Формула капіталу та його кругообіг.

26. Структура капіталу. Форми капіталу. Диверсифікація.

27. Обмеженість виробничих ресурсів.

28. Альтернативні витрати. Закон зростаючих альтернативних витрат.

29. Національна і світова економіка. Інтеграція та автаркія.

30. Система національних рахунків.

31. Кругообіг ресурсів, товарів і грошей.

32. Економічне зростання.* Науково-технічний прогрес.

33. Вплив на економічне зростання інвестицій. Мультиплікатор Кейнса.

34. Фази економічного зростання.

35. Класифікація країн за економічним розвитком.

Література

1. Самуэльсон П. Экономика: Вводный курс: В 2-х т.: Пер. с англ. - М.: Алфавит, 1993. - Т.1. - 430 е.; Т.2. - 331 с.

2. Макконнел К. Р., Брю С. Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. - М.: Республика, 1993. - Т.1. - 399 с.; Т.2. -400 с.

3. Бевентер Э., Хампе Й. Основные знания по рыночной экономике в восьми лекциях/ Пер. с нем. - М.: Республика, 1993. - 176 с.

4. Пруссова Л.Г. Основи ринкової економіки. - К.: Поліграф-книга, 1993: - 304 с.

5. Основы предпринимательства; Экономическая теория, маркетинг, финансовый менеджмент. - М: Финансы и статистика, 1995. - 393 с.

6. Петюх В.Н. Рыночная экономика: Настольная книга делового человека. - К.: Урожай, 1995. - 432 с.

7. Галчинський А. та ін. Основи економічної теорії: Підручн. - К.: Вища шк., 1995. - 471 с.

8. Современная экономика/ Под ред. О.Ю. Мамедова. - Ростов-на-Дону: Феникс, 1995. - 464 с.

9. Михайлушкин А.И., Шимко П.Д. Основы рыночной экономики: Курс лекций для абитуриентов. - СПб.: Петропресса, 1996. - 251 с.

10. Современный экономический словарь/ Б.А. Райзберг, Л.Ш. Лозовский, Е.Б. Стародубцева. - М.: Инфра-М, 1996. - 494 с.

11. Лебедев О.Т., Каньковская А.Р., Филиппова Т.Ю. Основы экономики: Учеб. пособие. - 2-е изд. - СПб.: МиМ, 1997. - 224 с.

12. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект: Підручн./ За ред. Г.Н. Климка. - 2-ге вид. - К: Вища ок., Знання, 1997. - 743 с.

13. Большой экономический словарь/ Под ред. АН. Азрилияна. - 2-е изд. - М.: Институт новой экономики, 1997. - 864 с.

14. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономики: Учеб. пособие. - К: Виша шк., Знання, 1998. - 479 с.

15. Воинов А.Г. Фундаментальная экономика. - 2-е изд. - М.: Маркетинг, 1998. - 499 с.

16. Основи економічної теорії: Посібник/ За ред. СВ. Мочерного. - К: Академія, 1998. - 463 с.

17. Сажина М.А., Чебриков Г.Г. Экономическая теория: Учеб. для вузов. - М: Инфра-М, 1998. - 446 с.

18. Экономическая теория: Учеб. для вузов/ Под ред. В.Д. Камаева. - 2-е изд. - М.; Владос, 1998. - 636 с.

19. Задоя О. Основи економічної теорії: Навч. посібник. - К.: Знання, 2000. - 478 с.

20. Філіпенко А. Світова економіка. - К.: Либідь, 2000. - 582 с.

21. Мировая экономика/ Под ред. Л. Тарасевича. - СПб.: Питер, 2001. - 320 с

22. Економіка: Навч, посібник/ За ред. С. Степаненка. - К.: КНЕУ, 2001.-308 с.

23. Борисов А.Б. Большой экономический словарь. - М.: Книжный мир, 2003. - 895 с.

Розділ II. Умови функціонування ринку
Глава 2. Правові основи ринку
2.1. Загальні положення
2.2. Система права
2.3. Державна влада
2.3.1. Законодавча влада
2.3.2. Президент і виконавча влада
2.3.3. Судова влада
2.3.4. Місцеве самоврядування
2.3.5. Державна служба