Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. -
3.3.2. Кооперативи

Під кооперативом (від лат. cooperatio - співробітництво) розуміють організаційно-правову форму підприємства, що має такі ознаки:

♦ кооператив створюється фізичними особами (громадянами), яких повинно бути не менше трьох осіб;

♦ засновники кооперативу зобов'язані самі працювати в цьому кооперативі;

♦ засновники і члени кооперативу несуть підвищену, матеріальну відповідальність за фінансово-господарську діяльність кооперативу - у межах усього майна кооперативу і свого особистого майна в розмірі не менше одного річного заробітку;

♦ існують деякі обмеження по найму робітників тощо. Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях. За родом діяльності кооперативи поділяються на виробничі, споживчі, збутові, постачальницькі, кредитні, житлово-будівельні та інші. Кошти кооперативу складаються з пайових і членських внесків, а також прибутку від господарської діяльності. В умовах ринкової економіки кооперативи являють собою колективні підприємства, проте відрізняються від інших колективних підприємств (акціонерних та інших товариств) тим, що основною метою їх діяльності є не досягнення максимальних прибутків, а забезпечення споживчих, виробничих та інших економічних потреб своїх членів. Кооперативи на відміну від акціонерних товариств, що об'єднують капітали, є об'єднаннями осіб, що користуються їхніми послугами або беруть участь у їхній діяльності. Кооперативам притаманний більш демократичний характер управління і господарювання. Незалежно від кількості паїв діє принцип один член - один голос.

У багатьох країнах держава допомагає окремим видам кооперативів, наприклад сільськогосподарським, надаючи їм кредити на вигідніших умовах, ніж комерційні банки. Широкого розповсюдження набули споживчі кооперативи, що вперше з'явилися в Англії наприкінці XVIII століття. В даний час на частку споживчої кооперації в Англії, Норвегії, Данії, Швейцарії припадає 8-11% від загальної суми роздрібного товарообігу, у Швеції - 14%, в Ісландії - 30%, у Фінляндії - 36%.

Розквіт кооперативного руху в Україні прийшовся на кінець 80-х - початок 90-х років XX століття. Саме кооперативи стали авангардом на шляху переходу до нової системи господарювання. Проте з прийняттям нових законів, що значно розширили можливості для здійснення підприємницької діяльності, кооперативи втратили своє лідируюче положення.

3.3.3. Малі підприємства

Нині в Україні існує поняття малого підприємництва. Суб'єктами малого підприємництва є зареєстровані у встановленому порядку фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, а також малі підприємства.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за - середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

До суб'єктів малого підприємництва не відносять довірчі товариства, страхові компанії, банки та інші кредитно-фінансові і небанківські фінансові установи.

Для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися спрощена система оподатковування, обліку і звітності.

Спрощена система оподатковування передбачає:

♦ заміну сплати встановлених законодавством податків і обов'язкових платежів сплатою єдиного податку, - так званий фіксований податок;

♦ сплату фізичними особами - підприємцями замість податків і обов'язкових платежів вартості патенту на заняття певним видом діяльності;

♦ застосування спрощеної системи ведення бухгалтерського обліку і звітності.

Спрощена система може застосовуватися нарівні із загальною системою оподатковування, обліку і звітності, передбаченою законодавством, за вибором суб'єкта малого підприємництва.

Права і законні інтереси суб'єктів малого підприємництва забезпечуються шляхом здійснення підприємницької діяльності без одержання будь-яких дозволів, крім випадків, передбачених законодавством. Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього. Державна підтримка малого підприємництва здійснюється Державним комітетом України з питань підприємництва, а також іншими органами виконавчої влади.

На Заході малому підприємництву відповідає поняття малий бізнес. Там існують і процвітають мільйони малих сімейних фірм. Сфера їх діяльності - виробництво, сервіс, торгівля. У кожної - чіткий стимул: заробити кошти для своєї сім'ї, підняти свій добробут. І не менш чітка суспільна корисність - по суті з нічого робити потрібне, необхідне. При цьому держава не вкладає жодної копійки і нічим не ризикує. Навпаки, вона справно одержує податки. Сьогодні в Японії 50% продукції випускають малі фірми. Виготовлені ними деталі - у продукції всесвітньо відомих корпорацій "Toyota", "Honda", "Sony", "Hitachi", не говорячи вже про сотні і тисячі продовольчих і промислових товарів, різноманітні кафе, ательє тощо. У США малих - в основному сімейних - фірм близько 11 мільйонів. І це не враховуючи фермерів. Малі фірми підняли економіку Іспанії, Сінгапуру, Тайваню та інших недавніх аутсайдерів.

Згідно зі статистикою Спілки малих підприємств України, малий бізнес у 1995 році представляли понад 1000 структур. І хоча їх приріст різко загальмувався, сьогодні тут працюють близько 2 мільйонів осіб, що становить 10% працюючого населення. З них у сфері торгівлі, послуг і посередницької діяльності - 42%, промисловості - 16%, будівництві - 42%. Більшість малих підприємств зареєстровано в Донецькій, Київській і Харківській областях. У переліку задекларованих намірів - надання побутових, юридичних, аудиторських послуг, маркетингові дослідження, операції з цінними паперами тощо. Є і характерний нюанс. Майже всі підприємства передбачають в установчих документах торговельні операції.

3.3.3. Малі підприємства
3.3.4. Франчайзні підприємства
3.3.5. Дочірні підприємства
3.3.6. Об'єднання підприємств
3.4. Реєстрація підприємницької діяльності
3.5. Припинення підприємницької діяльності
Глава 4. Договірні відносини
4.1. Загальні положення
4.2. Порядок укладення договорів
4.3. Порядок виконання договорів