Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. -
3.3.5. Дочірні підприємства

Одним із способів здійснення підприємницької діяльності є франчайзинг (від англ. franchise - право участі, право голосу).

При цій формі організації підприємництва головна фірма (франчайзер, франчайзіар), що має високий імідж на ринку, надає одному або кільком підприємствам (франчайзіатам) право (привілей) на здійснення обумовленої угодою діяльності під фірмовим знаком франчайзіара і сприяє йому (їм) в здійсненні цієї діяльності, контролюючи її з метою збереження своєї репутації.

Франчайзер практично цілком забезпечує діяльність "підопічного" підприємства, сприяючи йому при виборі сегмента споживачів і зони дії, при проведенні рекламних заходів, плануванні, управлінні та організації бізнесу. Крім того, франчайзер допомагає франчайзіату, здійснюючи консультування з різних питань діяльності, проводячи підготовку висококваліфікованих кадрів і надаючи в необхідних випадках фінансову допомогу. Франчайзер може здати в оренду франчайзному підприємству устаткування, основні фонди. Він може також бути постачальником для своїх франчайзіатів.

Переваги франчайзингу полягають у тому, що франчайзне підприємство одержує:

♦ можливість стати самостійним підприємцем;

♦ право здійснювати свій бізнес під визнаним товарним (фірмовим) знаком;

♦ можливість використовувати досвід випробуваних форм підприємництва.

Франчайзинг є дуже діючим засобом мобілізації капіталу, привертаючи капіталовкладення від значної кількості інвесторів, що прагнуть стати власниками своєї справи. При цьому загальна сума інвестицій при франчайзингу, як правило, набагато перевищує суму, що могла б бути отримана з традиційних джерел капіталу - акціонерного або позичкового.

3.3.5. Дочірні підприємства

Підприємства можуть створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, що мають право відкриття поточних та інших рахунків у банках і діють на підставі затверджених положень про них.

Філією є відокремлений підрозділ підприємства, що розташований поза його місцезнаходженням та здійснює всі або частину його функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ підприємства, що розташований поза його місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів підприємства.

Філії, представництва та інші відокремлені підрозділи не є юридичними особами, а їх керівники діють на основі довіреності.

Українське законодавство дозволяє підприємствам також створювати дочірні підприємства на території України та за її межами.

Дочірнє підприємство - це підприємство, створене як юридична особа іншим підприємством шляхом передачі йому частини свого майна в повне господарське відання.

Засновник дочірнього підприємства - материнське підприємство - затверджує статут підприємства, призначає його керівника і здійснює стосовно дочірнього підприємства інші права власника. Проте материнське підприємство не має права втручатися безпосередньо в господарську діяльність свого дочірнього підприємства, якщо інше не передбачено статутом.

Дочірнє підприємство, будучи, юридичною особою, має свій баланс, самостійно веде свою господарську діяльність, укладає угоди від свого імені (на відміну від філій та представництв) тощо. Материнське підприємство не несе ніякої відповідальності за зобов'язаннями дочірнього товариства.

У світовій практиці дочірні підприємства дуже поширені як традиційно гнучка і налагоджена в правовому відношенні організаційна форма підприємництва. Дочірні товариства можуть володіти акціями інших підприємств, що стосовно материнської фірми стають внучатами товариствами. Товариств а - онуки, у свою чергу, можуть володіти акціями інших фірм тощо. Наприклад, транснаціональна корпорація Mobil Corporation на початку 1980-х років мала 514 філій і дочірніх компаній у 76 країнах світу.

Контроль з боку материнської фірми забезпечується володінням певною часткою капіталу товариства. Ступінь участі материнської фірми в капіталі дочірнього підприємства може бути різним. їй може належати до 100% капіталу товариства. У дійсності ж материнська фірма часто здійснює контроль над дочірньою, володіючи значно менше ніж половиною від загальної кількості її акцій. Це має місце, коли інша частка капіталу розподілена між численними учасниками (акціонерами) товариства або коли значна частина капіталу належить компаніям, які підконтрольні материнській фірмі.

Такі корпорації або компанії, що контролюють .одну або кілька компаній за допомогою їх акцій, якими вони володіють, дістали назву холдингів (від англ. hold - тримати, володіти).

Холдинги, що не займаються конкретною виробничою діяльністю, називаються чистими холдингами, або холдинговими компаніями (див. главу 12).

3.3.6. Об'єднання підприємств
3.4. Реєстрація підприємницької діяльності
3.5. Припинення підприємницької діяльності
Глава 4. Договірні відносини
4.1. Загальні положення
4.2. Порядок укладення договорів
4.3. Порядок виконання договорів
4.4. Зміна та розірвання договорів
4.5. Відповідальність за невиконання договорів
4.6. Претензійно-позовна робота