Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. -
5.2. Фонди підприємства

Усі речові елементи підприємства - машини, устаткування, матеріали, сировина, паливо, транспортні засоби, інструменти тощо - утворюють його фонди, серед яких головне місце займають виробничі фонди (мал. 12).

Залежно від особливостей участі і ролі, яку вони виконують у виробничому процесі, виробничі фонди розподіляються на три великі групи:

♦ основні виробничі фонди;

♦ оборотні виробничі фонди;

♦ обігові кошти.

До основних виробничих фондів відносять засоби праці, за допомогою яких виготовляється продукція, виконується та чи інша робота. Це виробничі будинки, споруди (доменні печі, мости, греблі, бурові вишки тощо), силові машини й устаткування (парові котли, дизелі, турбіни, турбогенератори, трансформатори, електромотори), робочі машини й устаткування (верстати, агрегати, апарати), вимірювальні прилади і лабораторне обладнання, транспортні засоби, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, інструменти та інвентар (крім швидкозношуваних).

Основні фонди служать протягом тривалого строку, зберігають у процесі виробництва свою натуральну форму і поповнюються за рахунок капіталовкладень.

Оборотні виробничі фонди - це предмети, що цілком споживаються в кожному циклі виробництва. На практиці до складу оборотних фондів включаються і деякі засоби праці: малоцінні й швидкозношувані інструменти та інвентар.

Фонди підприємства

Мал. 12. Фонди підприємства

Одна частина оборотних фондів знаходиться на складах підприємства у вигляді виробничих запасів, необхідних для безперебійної роботи. Інша - у вигляді незавершеного виробництва на різних стадіях виробничого процесу і витрат на освоєння нової продукції (витрати майбутніх періодів).

Крім виробничих оборотних фондів підприємство має певні обігові кошти у вигляді готової продукції, ще не реалізованої покупцям, коштів на рахунках у банку, у касі підприємства та у розрахунках. Виражені в грошовій формі оборотні фонди і обігові кошти утворюють оборотні кошти підприємства. Ці кошти знаходяться в безупинному обороті. Реалізувавши виготовлену продукцію, підприємство відшкодовує витрачені оборотні кошти і знову пускає їх у справу. В деяких випадках (при розширенні виробництва, переході на роботу з дорожчою сировиною) у підприємства може виникнути необхідність у збільшенні оборотних коштів. Це робиться за рахунок прибутку або за рахунок кредитів банків.

Деякі підприємства мають на балансі не тільки виробничі, а ще й невиробничі фонди. До них відносять об'єкти соціально-культурної сфери: житлові будинки, будівлі та майно клубів, будинків культури, бібліотек, будинків відпочинку, оздоровчих таборів, спортивних споруд тощо.

Особливу групу становлять нематеріальні активи підприємства. Під нематеріальними активами розуміють об'єкти власності підприємства, що мають вартісну оцінку, але не є речовими цінностями. До них належать права на користування землею, водою, природними ресурсами, авторські права, ліцензії, патенти, фірмові і торговельні знаки, програмне забезпечення, виробничо-комерційні секрети, право на місце на біржі та інші права.

У ході виробничого процесу будівлі, машини й інші засоби праці поступово втрачають частину своїх корисних властивостей, інакше кажучи відбувається їх знос. Розрізняють фізичний і моральний знос основних виробничих фондів.

Фізичний знос - це матеріальне зношування засобів праці (стирання, корозія тощо) внаслідок їх використання та дії на них сил природи.

Моральний знос засобів праці може настати до їх повного фізичного зносу внаслідок того, що промисловість завдяки технічному прогресу налагоджує випуск машин та устаткування, аналогічних за своїм призначенням, але більш продуктивних і економічних.

Частковий знос основних фондів відновлюється ремонтом або модернізацією. Повний знос (фізичний або моральний) потребує реновації, тобто заміни засобів праці новими.

Знос основних фондів супроводжується їх амортизацією.

Амортизація (англ. amortization від італ. amorte - відмирати, завмирати) - це об'єктивний економічний процес поступового перенесення вартості засобів праці по мірі їх зношування на виготовлену за їх допомогою продукцію або послуги.

Підприємства за встановленими нормами здійснюють відрахування в амортизаційні фонди, кошти яких поступово витрачаються на відшкодування зносу основних фондів. Норми амортизаційних відрахувань встановлюються з урахуванням як фізичного, так і можливого морального зносу.

У кожній країні терміни і граничні максимальні річні норми амортизації встановлюються в законодавчому порядку. В розвинених капіталістичних країнах вони коливаються в основному в таких межах: на будинки - 4...6%, автомобілі - 20...30, устаткування - 10...30%.

В Україні амортизації підлягають витрати, пов'язані з придбанням, введенням в експлуатацію, а також проведенням усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Законодавчо встановлені такі норми амортизаційних відрахувань:

♦ для основних фондів, до яких відносять будівлі, споруди, їх структурні компоненти, у тому числі житлові будинки та їх частини - у розмірі 5% на рік;

♦ для основних фондів, до яких відносять автотранспорт і запасні частини до нього, меблі, побутові електрооптичні, електромеханічні прилади та інвентар, інше конторське обладнання - у розмірі 25% на рік;

♦ для основних фондів, які не ввійшли у перші дві групи, - 15% на рік.

Для підприємства амортизаційні відрахування відіграють дуже важливу роль, тому що вони звільнені, як правило, від податку на прибуток і є джерелом фінансових ресурсів підприємства.

При обліку основні фонди відображаються у вартісній оцінці, що має велике значення для визначення розміру, складу, структури і нарахування амортизації.

Розрізняють такі види вартісної оцінки основних фондів:

♦ первісна (балансова) вартість;

♦ відновна вартість;

♦ залишкова вартість.

Первісна (балансова) вартість основних фондів (Пв) містить у собі вартість (ціну) придбання (або будівництва) даного виду устаткування, будинків, споруд (Ц), транспортні витрати на доставку устаткування від виробника до місця установки (Тв), а також вартість будівельно-монтажних робіт (фундамент, монтаж, наладка) на місці експлуатації (Бр) і визначається за формулою:

Відновна вартість являє собою вартість відтворення основних фондів у нових виробничих умовах (протягом року). Зміна умов виробництва зводиться до того, що витрати на відтворення основних фондів знижуються внаслідок підвищення продуктивності праці, удосконалення технології, заміни дорожчих матеріалів дешевшими тощо.

Для порівняння вартості основних фондів підприємств, введених в експлуатацію в різні періоди, періодично провадиться їх переоцінка за відновною вартістю.

Первісна або відновна вартість за вирахуванням зносу виражає ту частину вартості основних фондів, яка ще не перенесена на готовий продукт, і називається залишковою вартістю.

Нарівні з обліковими видами вартості основних фондів існує і так звана дійсна або ринкова вартість, тобто та ціна, за якою можуть бути продані основні фонди в даний момент на даному ринку. Ця вартість може бути нижчою або вищою від залишкової вартості.

5.3. Організація виробництва
5.4. Витрати підприємства
5.5. Капіталовкладення
5.6. Ефективність діяльності підприємства
Глава 6. Управління підприємством
6.1. Загальні положення
6.2. Функції управління
6.2.1. Планування
6.2.2. Організація
6.2.3. Мотивація