Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. -
8.7. Контроль за торговельною діяльністю

З метою забезпечення населення необхідними товарами та послугами, створення рівних умов для торгівлі підприємствами різних форм власності, захисту прав споживачів та економічних державних інтересів держава здійснює контроль за торговельною діяльністю.

Основними завданнями державного контролю за торговельною діяльністю в Україні є:

♦ реалізація державної політики щодо розвитку роздрібної та оптової торгівлі, а також торговельно-виробничої сфери на основі використання ринкових механізмів, здійснення технічної політики у сфері торговельної діяльності;

♦ сприяння формуванню і товарному насиченню споживчого ринку, виробництву товарів, розширенню їх асортименту та поліпшенню якості з урахуванням попиту населення;

♦ розробка і введення правил торгівлі, забезпечення контролю за їх дотриманням, здійснення заходів щодо вдосконалення організації торгового обслуговування;

♦ координація роботи з питань розвитку торгової інфраструктури, розробка торговельно-технічного устаткування;

♦ взаємодія з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в сфері забезпечення державного регулювання торгових відносин.

Місцевими органами контролю за торговельною діяльністю є управління з питань торгівлі в складі обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також відділи з питань торгівлі в складі районних, районних у містах адміністрацій.

У загальному випадку на здійснення торговельної діяльності у сфері оптової, роздрібної торгівлі та громадського харчування з реалізації продовольчих та непродовольчих товарів не потрібно якихось спеціальних дозволів (ліцензій). Проте на окремі види товарів і послуг, що можуть бути потенційно небезпечними для життя і здоров'я людини, навколишнього середовища чи безпеки держави, може встановлюватися режим ліцензування.

Так, ліцензуванню підлягає реалізація таких товарів:

♦ усіх видів зброї, спеціальних засобів, що використовуються правоохоронними органами, та засобів індивідуального захисту;

♦ лікарських речовин;

♦ особливо небезпечних хімічних речовин;

♦ спирту етилового, коньячного, плодового та алкогольних напоїв;

♦ коштовних каменів і металів, а також виробів з них. Ліцензії на торгівлю зазначеними видами товарів видають відповідні уповноважені органи.

Для того щоб розпочати роздрібну торговельну діяльність або діяльність у галузі громадського харчування, в місцевих органах необхідно одержати дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі.

Документом, що дає дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі на території місцевих рал і є підставою для початку торговельної діяльності, є картка реєстрації суб'єкта торговельної діяльності, так звана зелена картка.

Для одержання цієї картки у відповідні органи необхідно надати такі документи:

♦ статут підприємства;

♦ висновок органу санітарно-епідеміологічної служби (CEC) району, де розміщується об'єкт торгівлі;

♦ копію документа на власність або оренду приміщення;

♦ договір на прибирання сміття;

♦ паспорт електронного контрольно-касового апарата;

♦ калькуляційні карти (для підприємств громадського харчування).

За видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі стягується разова плата, розмір якої залежить від кількох чинників: торгової площі, місця розташування торгової точки, типу продукції, що реалізовується, тощо.

Для узгодження з CEC необхідно надати:

♦ заяву на ім'я головного санітарного лікаря району;

♦ асортиментний перелік продукції;

♦ медичні книжки робітників, з відміткою про проходження медогляду;

♦ схему планування приміщення і розташування торговельного устаткування.

Відповідно до чинного законодавства підприємства, установи та організації усіх форм власності та громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю у сфері роздрібної торгівлі, громадського харчування та надання послуг, повинні здійснювати розрахунки зі споживачами тільки із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

До реєстраторів розрахункових операцій відносять:

♦ електронні контрольно-касові апарати;

♦ комп'ютерно-касові системи;

♦ електронні таксометри; автомати з продажу товарів (послуг);

♦ інші пристрої або програмно-технічні комплекси, в яких реалізовані фіскальні функції.

Найбільшого поширення серед реєстраторів розрахункових операцій набули електронні контрольно-касові апарати.

До електронних контрольно-касових апаратів, що використовуються в Україні, пред'являються певні вимоги, встановлювані законодавством. Застосування інших типів касових апаратів, що не відповідають зазначеним вимогам, не допускається.

Усі електронні контрольно-касові апарати вітчизняного та іноземного виробництва підлягають обов'язковій сертифікації. Якщо реалізація касових апаратів здійснюється без сертифіката відповідності, то виручка від реалізації цих апаратів стягується в бюджет за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Для застосування електронного контрольно-касового апарата суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані зареєструвати його в державній податковій інспекції за місцем своєї реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності. При здійсненні реєстрації вилається свідоцтво.

Реєстрації передує перевірка статуту суб'єкта підприємницької діяльності. Для реєстрації подаються такі документи:

♦ сертифікат відповідності касового апарата;

♦ технічний паспорт;

♦ договір на обслуговування і ремонт;

♦ свідоцтво про право роботи на касовому апараті;

♦ картка реєстрації суб'єкта торговельної діяльності.

Після цього провадиться опломбування контрольно-касового апарата. Розпломбування електронного контрольно-касового апарата провадиться лише в разі потреби заміни контрольної стрічки, при проведенні службовими особами податкової інспекції перевірок з питань оподатковування та необхідності проведення ремонту чи сервісного обслуговування.

При розрахунках з використанням електронних контрольно-касових апаратів споживачеві в обов'язковому порядку має бути виданий фіскальний касовий чек.

У певних випадках, встановлених законодавством, допускається здійснення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг без застосування реєстраторів розрахункових операцій, але з обов'язковим використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

Відносини у різних сферах торговельної діяльності регулюються правилами торгівлі, які розроблюються і затверджуються КМУ та уповноваженими ним органами. Правила торгівлі є обов'язковими для всіх підприємств незалежно від форм власності. До них відносять Правила продажу продовольчих товарів, Правила продажу непродовольчих товарів, Правила торгівлі на ринках, Правила побутового обслуговування населення та інші.

Контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності правил торгівлі здійснюють:

♦ Державна податкова адміністрація України;

♦ Державна інспекція з контролю за цінами;

♦ Держстандарт України (стосовно прав споживачів); -

♦ Міністерство внутрішніх справ та Його органи на місцях.

Законодавством України передбачено адміністративну і кримінальну відповідальність за порушення у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Так, відповідно до статті 155 Кодексу про адміністративні правопорушення (КпАП) порушення правил торгівлі, громадського харчування та сфери послуг спричинює накладення штрафу від 1 до 10. мінімальних розмірів заробітної плати.

Стаття 156і КпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів. Так, відмова робітників торгівлі, громадського харчування і сфери послуг, а також громадян-підприємців у наданні громадянам-споживачам необхідної, доступної та достовірної інформації про товари (роботи, послуги), у навчанні безпечному і правильному їх використанню, а також обмеження прав споживачів на перевірку якості, комплектності, ваги та ціни придбаних товарів, спричинює накладення штрафу до п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Невидача робітниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг касового (товарного) чека, квитанції або іншого письмового документа, що засвідчує факт покупки товару, виконання роботи, надання послуги спричинює накладення штрафу від 1 до 10 мінімальних розмірів заробітної плати. Відмова зазначеними особами громадянину-споживачу в реалізації його прав у разі придбання ним товару неналежної якості спричинює накладення штрафу від 1 до 20 мінімальних розмірів заробітної плати.

Згідно зі статтею 167 КпАП випуск і реалізація продукції, що не відповідає вимогам, сертифікатам відповідності, нормам та зразкам стосовно якості, комплектності та упаковки спричинює накладення штрафу на службових осіб підприємства від 20 до 100 мінімальних розмірів заробітної плати. Випуск продукції (товарів), реалізація (обмін) продукції (у тому числі імпортної) виробником або продавцем без сертифіката відповідності, якщо його наявність передбачена чинним законодавством, спричинює накладення штрафу на службових осіб підприємства від 20 до 100 мінімальних розмірів заробітної плати (стаття 170і КпАП).

Відповідно до статті 225 Кримінального кодексу умисне обмірювання, обважування, обраховування чи інший обман покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг, якщо ці дії вчинені у значних розмірах, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. При цьому обманом покупців та замовників у значних розмірах вважається обман, що спричинив громадянинові матеріальну шкоду в сумі, що перевищує три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

За випуск на товарний ринок або іншу реалізацію споживачам недоброякісної, тобто такої, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам, або некомплектної продукції та товарів, якщо такі дії вчинено у великих розмірах, статтею 227 Кримінального кодексу передбачено покарання у вигляді штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Під випуском або реалізацією недоброякісної продукції, вчинених у великих розмірах, вважаються розміри, що перевищують триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Нарівні з державним регулюванням товарному ринку розвинених країн властива саморегуляція. З цією метою створюються різноманітні національні асоціації виробників (наприклад, національна асоціація цукровиробників, машинобудівників тощо). Такі асоціації встановлюють квоти з виробництва і продажу товарів та продукції, встановлюють ціни та націнки (якщо тільки це не суперечить антимонопольному законодавству), розробляють плани пожвавлення торгівлі і, як правило, користуються більшим авторитетом, ніж відповідні державні органи.

В Україні подібні асоціації ще не набули достатнього поширення. Причиною цьому, крім інших, є і відсутність відповідної нормативної бази.

Література

1. Васильева Г.А., Каменева Л.Г. Товарные биржи: Практич. пособие. - М: Высш. шк., 1991. - 111 с.

2. Товарные биржи вчера и сегодня. - Сер. "Досье делового человека". - М.: Златоцвет, 1993. - 196 с.

3. Дегтярева О.И., Кандинская O.A. Биржевое дело: Учебник. - М.: ЮНИТИ, 1997. - 503 с.

4. Масленников В. Биржевое дело: Учеб. пособие. - М.: Инфра-М, 2000. - 304 с.

5. Криє А., Жаллэ Ж. Внутренняя торговля: Пер. с фр. - М.: Издательская группа "Прогресс", 1993. - 192 с.

6. Даненбург В., Монкриф Р., Тейлор В. Основы оптовой торговли. Практич. курс: Пер. с англ. - СПб.: Нева-Ладога-Онега, 1993. - 430 с.

7. Морган Р. Искусство продавать: Как стать профессионалом: Пер. с англ. - М.: Консэко, 1994. - 146 с.

8. Николаева М.А. Сертификация потребительских товаров. - М.: Экономика, 1995. - 224 с.

9. Стандартизация и управление качеством продукции/ Под ред. А Швандара. - М.': ЮНИТИ, 2000. - 487 с.

10. Новицкий Н. Управление качеством продукции. - Минск: Новое знание, 2001. - 238 с.

11. Егоров И. Управление товарными системами: Учеб. пособие. - М.: Маркетинг, 2001. - 644 с.

12. Правила торговли: Сб. норматив. документов/Сост. В.А. Крой-тор. - Харьков: Бизнес-информ, 1996. - 172 с.

13. Правила торговли: оптовая и розничная торговля. - Харьков: Конус, 2001. - 224 с.

14. Кройтор В.А. Защита прав потребителя. - Харьков: Бизнес-информ, 1996. - 320 с.

15. Законодавство України про захист прав споживачів/ Відп. ред. Е.Ф. Демський. - К.: Юрінком" Інтер, 1999. - 464 с.

16. Джоунс Г. Торговый бизнес: Как организовать и управлять: Пер. с англ. - М.: Инфра-М, 1996. - 304 с.

17. Бланк ИА. Торговый менеджмент. - К.: УФИМБ, 1997. - 408 с.

18. Коммерческий договор: От заключения до исполнения/Сост. Л.П. Дашков. - М.: Маркетинг, 1997. - 324 с.

19. Комерційне право: Практикум. - К.: Істина, 2000. - 176 с.

20. Памбухчиянц В.К. Организация, технология и проектирование торговых предприятий: Учеб. - 2-е изд. - М.: Маркетинг, 1998. - 320 с.

21. Симонов В. Организация товаропроводящей сети. - М.: МНЭПУ, 2000. - 44 с.

22. Федько В. Инфраструктура товарного рынка. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. - 512 с.

23. Дашков Л. Коммерция и технология торговли: Учеб. - 2-е изд. - М.: Маркетинг, 2000. - 448 с.

Глава 9. Майновий ринок
9.1. Загальні положення
9.2. Землеустрій та будівництво
9.3. Операції з майном
9.4. Купівля-продаж майна
9.4.1. Земельні ділянки
9.4.2. Житлові та інші будівлі
9.4.3. Промислова нерухомість
9.4.4. Транспортні засоби
9.5. Приватизація майна