Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. -
17.4. Контроль за цінами

В умовах ринкової економіки процес встановлення цін відбувається стихійно на основі сформованого попиту та пропозиції. Комплекс заходів щодо формування і встановлення ціни на підприємстві становить його цінову політику.

Відповідно до принципів встановлення ринкової ціни цінова політика підприємства містить у собі:

1) розрахунок витрат на виробництво товару, калькуляцію собівартості і визначення мінімальної ціни;

2) вивчення цін конкурентів і цін на товари-замінювачі, платоспроможності покупців і в кінцевому підсумку визначення максимальної ціни;

3) розробку цінової тактики, що полягає у встановленні базисної ціни і системи знижок (за обсяг, оплату готівкою тощо) та націнок (за якість, гарантію тощо).

Ціноутворення на підприємстві здійснюється службою цін, що готує проекти цін на виготовлені товари, погоджує їх з торговельними підрозділами, розробляє договірні ціни, дає висновки по проектах цін на продукцію, що поставляється постачальниками.

Служба цін повинна займатися і методичною роботою, вести картки або журнали обліку роздрібних і оптових цін на продукцію підприємства та послуги і роботи, що надаються ним, складати прейскуранти як по внутрішньо-фірмових (трансфертних), так і по відпускних цінах.

Таким чином, перед службою цін на підприємстві стоїть комплекс складних і відповідальних завдань, пов'язаних зі збором, опрацюванням і аналізом великої кількості нормативної і поточної техніко-економічної інформації, організацією прейскурантного господарства та контролю за застосуванням цін.

Вільні договірні ціни встановлюють, виходячи з кон'юнктури ринку (сформованого попиту та пропозиції), як правило, на умовах франко-станція відправлення і франко-склад постачальника.

У вільних договірних цінах враховуються собівартість виробництва і прибуток без обмеження рівня рентабельності. У піни підакцизних товарів включають також суму акцизів за встановленими ставками.

Реалізація продукції здійснюється виробниками за сформованими у такий спосіб цінами, збільшеними на суму податку на додану вартість.

При реалізації через біржі, торгово-посередницькі фірми та інших посередників до вільних цін додаються постачальницько-збутові надбавки, у яких враховуються комісійні за послуги і витрати посередника.

Втручання держави в процес ринкового ціноутворення являє собою державне регулювання цін.

Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.

Регулювальна діяльність держави в галузі ціноутворення має на меті:

♦ недопущення монополізації ринку;

♦ приборкання інфляції.

В умовах інфляції держава, в особі уряду, може проводити жорстку політику щодо стримування темпів зростання цін.

При невисокому рівні інфляції з метою підтримки товаровиробника держава може проводити політику лібералізації цін. До інструментів державного регулювання цін відносять:

♦ встановлення державних фіксованих цін;

♦ встановлення граничного рівня торговельної і постачальницької надбавки (націнки) при реалізації товару, продукції (у відсотках до ціни виробника);

♦ встановлення граничного рівня рентабельності (у відсотках до товарообігу або собівартості);

♦ введення обов'язкового декларування зміни цін.

Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до закону державні фіксовані ціни встановлюються на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Державні ціни встановлюються також на імпортні товари, придбані за рахунок коштів державного бюджету України.

Законом передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.

Застосування регульованих цін здійснюється шляхом контролю з боку державних органів за торговельними надбавками і встановлення рівня цін у випадку, якщо відбувається явний обвал ринку, а також шляхом укладання угод з підприємцями про контроль за зростанням цін.

Декларування зміни цін - це спосіб контролю за встановленням цін на продукцію, реалізовану підприємствами-монополістами, з метою попередження їх невиправданого завищення. Підприємства, що посідають домінуюче становище на ринку відповідних товарів і включені до спеціального Державного реєстру підприємств-монополістів, у випадку підвищення застосовуваних вільних цін на свою продукцію зобов'язані подати про це декларацію у відповідний орган ціноутворення. У декларації відображаються такі дані: запропонована зміна ціни, калькуляція собівартості продукції з розшифровуванням подорожчання витрат, обсяг виробництва в попередньому і поточних роках, досягнутий і планований розміри прибутку від реалізації даного виду продукції у цілому, а також фактична рентабельність по підприємству, причини зміни ціни. Орган ціноутворення, отримавши декларацію, зобов'язаний розглянути її і прийняти рішення не пізніш як у місячний термін. У разі необґрунтованого завищення цін підприємством-монополістом до нього застосовуються заходи державного регулювання (встановлення державних фіксованих цін на реалізовану продукцію, визначення граничного рівня рентабельності і торговельної надбавки та інші), а також заходи економічного та адміністративного впливу.

Функції контролю за цінами в Україні виконує Державна інспекція з контролю за цінами. Інспекція стежить за дотриманням підприємцями єдиних принципів формування собівартості, структури цін і тарифів, визначених чинним законодавством, порядку формування відпускної ціни, виявляє випадки необґрунтованого завищення цін. Разом з Антимонопольним комітетом інспекція прагне попередити зловживання, що випливають з пануючого становища якогось підприємства при укладанні торгових угод (відмова від продажу, нав'язування мінімальних цін), а також зловживань в організації збуту, пов'язаних з торгівлею зі знижкою, з поверненням платежів, зі створенням дискримінаційних умов продажу тощо.

Законодавством передбачено адміністративну і кримінальну відповідальність за порушення законодавства у сфері ціноутворення.

Так, стаття 1652 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП) передбачає адміністративну відповідальність за порушення порядку формування і застосування цін і тарифів. Порушення порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також знижок, націнок і доплат до них спричиняє накладення штрафу на службових осіб у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Невиконання вимог органів державного контролю за цінами з усунення порушень порядку формування і застосування цін і тарифів спричиняє відповідно до статті 1883 КпАП накладення штрафу на службових осіб у розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною 2 статті 228 Кримінального кодексу насильство, заподіяння шкоди або погроза ними з метою штучної зміни або фіксування цін, караються штрафом від сорока до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Ті самі дії, вчинені організованою групою або особою, раніше судимою за злочини, передбачені цією статтею, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

Література

1. Цены и ценообразование: Учеб./ Под ред. А.А. Дерябина. - 2-е изд. - М.: Финансы и статистика, 1985. - 182 с.

2. Чувилин Е., Дмитриева В. Государственное регулирование и контроль цен в капиталистических странах. - М.: Финансы и статистика, 1991. - 320 с.

3. Калита Н.С., Кожуховский И.С. Ценообразование в условиях рынка. - К.: УкрНИИНТИ, 1991. - 57 с.

4. Словарь ценоемка. Сер. "Досье делового человека". - М.: Златоцвет, 1993. - 388 с.

5. Шим Дж. К., Сигел Дж. Г. Методы управления стоимостью и анализ затрат: Пер. с англ. - М.: Филинъ, 1996. - 343 с.

6. Желтякова И., Маховикова Г., Пузыня Н. Цены и ценообразование: Краткий курс: Учеб. пособие. - СПб.: Питер, 1999. - 112 с

7. Инфляция и антиинфляционная политика в России/ Под ред. С. Красавина. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 256 с.

8. Найденов В. Инфляция и антиинфляционная политика в Украине. - К.: Эксперт-Про, 2000. - 61 с.

9. Липсиц И. Коммерческое ценообразование: Учеб. - М.: БЕК, 2000. - 368 с.

10. Яковлев Н. Цены и ценообразование: Учеб. пособие. - 2-е изд. - М.: Маркетинг, 2000. - 106 с.

11. Уткин Э. Цены. Ценообразование. Ценовая политика. - М.: Экмос, 2000. - 224 с.

12. Слепнева Т. Цены и ценообразование: Учеб. пособие. - М.: Инфра-М, 2001. - 240 с.

13. Нэгл Т. Стратегия и тактика ценообразования: Пер. с англ. - СПб.: Питер, 2001. - 544 с.

14. Цены и ценообразование: Конспект лекций. - М.: Приор, 2001. - 128 с.

15. Шуляк П. Ценообразование: Учеб.-практич. пособие. - 4-е изд. - М.: Дашков и К°, 2001. - 216 с.

16. Литвиненко Я. Сучасна політика ціноутворення. - К.: МАУП, 2001. - 152 с.

17. Тарасевич В.М. Ценовая политика предприятия. - СПб.: Питер, 2001. - 272 с.

Глава 18. Грошово-кредитне регулювання
18.1. Загальні положення
18.2. Грошова політика
18.3. Кредитна політика
18.4. Валютна політика
Глава 19. Зовнішньоекономічне регулювання
19.1. Загальні положення
19.2. Зовнішньоекономічна діяльність
19.3. Зовнішньоекономічні контракти
19.4. Митний контроль