Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. -
18.4. Валютна політика

Емісія й управління грошовою масою породжують проблеми не лише в національних, а й у міжнародних кредитно-грошових відносинах. Прагнення забезпечити розвиток виробництва або підтримувати його на досягнутому рівні змушує кожну країну вступати в міжнародні економічні відносини, наближаючись при цьому до створення найсприятливіших умов для закупівлі товарів і промислового устаткування, з одного боку, і розширення ринку збуту національної продукції, з іншого.

Сфера міжнародних розрахунків не менш мінлива і невизначена, ніж внутрішній грошовий обіг, і також потребує державного втручання - валютного регулювання.

Основним органом валютного регулювання є центральний банк. В Україні це Національний банк України. Виходячи з загальних принципів грошово-кредитної політики, НБУ проводить валютну політику.

Основними функціями НБУ в сфері валютних відносин є:

♦ складання разом з Кабінетом Міністрів України платіжного балансу;

♦ накопичення, зберігання і використання валютних резервів;

♦ встановлення способів визначення, використання і підтримки валютних курсів;

♦ розробка і видання нормативних актів щодо здійснення операцій на валютному ринку України, контроль за їх дотриманням;

♦ видача ліцензій на здійснення валютних операцій;

♦ встановлення за узгодженням з Держкомстатом єдиних форм обліку, звітності і документування валютних операцій, порядку контролю за їх достовірністю і своєчасним наданням.

Платіжний баланс - це співвідношення між грошовими платежами, отриманими країною з-за кордону, та її грошовими платежами за кордон у певний період (табл. 9).

Платіжний баланс включає платежі по зовнішньоекономічних операціях, або торговий баланс, послугах (міжнародні перевезення, страхування тощо), неторгових операціях (утримання представництв, відрядження спеціалістів, міжнародний туризм, перекази фізичних осіб тощо), а також платежі у вигляді відсотків по кредитах і доходів від капіталовкладень (інвестицій). Поряд з перерахованими поточними платежами платіжний баланс включає рух капіталів: інвестицій та кредитів.

Таблиця 9. Структура платіжного балансу

Платіжний баланс

Поточні операції платіжного балансу

Баланс руху капіталів

Торговий баланс

Баланс послуг

Баланс некомерційних платежів

Рух

інвестиційного капіталу

Рух позичкового капіталу

Експортно-імпортні торгові операції (за даними митниці про зовнішньоторговельні операції)

1) міжнародні перевезення;

2)страхування;

3) послуги зв'язку;

4) міжнародні ярмарки і реклама

1) міжнародний туризм;.

2) утримання дипломатичних 1 торгових представництв;

3) культурний і науковий обмін;

4) надання фінансової допомоги у вигляді субсидій тощо;

5) перекази фізичних осіб;

6) платежі у вигляді відсотків і дивідендів

1) прямі інвестиції (будівництво заводів, пайова участь, придбання підприємств);

2) купівля іноземних цінних паперів

1) довгострокові і середньострокові операції (державні та приватні позики

і кредити, надані на термін більше одного року);

2) короткострокові операції (кредити до одного року 1 депозитні рахунки 8 Іноземних банках)

Платіжний баланс активний, якщо сума отриманих платежів більша суми здійснених. При зворотному співвідношенні він пасивний. Регулюючою статтею платіжного балансу є зміна золотовалютних резервів (вільно конвертована валюта, спеціальні кредити Міжнародного валютного фонду, золото).

Валютні резерви (золотовалютні резерви) - це належні центральним банкам, скарбницям і спеціальним урядовим валютним органам запаси вільно конвертованих іноземних валют на рахунках у закордонних банках, а також запаси іноземних банкнот, монет і золота (на останнє за необхідності купується будь-яка потрібна валюта).

Валютні резерви відіграють роль запасного фонду міжнародних платіжних засобів, що використовуються у необхідних випадках для покриття дефіциту платіжного балансу країни або для підтримки курсу національної валюти на певному рівні на валютних ринках.

У повоєнний період валютні резерви всіх країн світу складалися переважно з доларів США і частково з фунтів стерлінгів.

Останнім часом, що характеризується валютними потрясіннями, які призводять до періодичних змін у співвідношенні валют, зростає тенденція до диверсифікації валют у державних валютних резервах. Так, частка долара США знизилася в основному на користь євро, а також швейцарського франка і японської єни.

На визначення обмінного курсу національної валюти значно впливає політика держави щодо встановлення обмінного курсу своєї валюти.

Залежно від способу встановлення валютних курсів розрізняють плаваючі, регульовані та фіксовані валютні курси.

При плаваючому валютному курсі обмінний курс визначається цілком ринковим механізмом попиту і пропозиції, а оскільки попит і пропозиція несталі, тобто точка їх рівноваги постійно змінюється, то і валютний курс весь час коливатиметься.

Держава може вибірково здійснювати управління валютним курсом. Вона може давати змогу курсу вільно підвищуватися або знижуватися, проте при цьому постійно тримати його під контролем і для запобігання надмірного підвищення або зниження курсу здійснювати інтервенції центрального банку.

Валютною інтервенцією називається практика купівлі або продажу центральними банками іноземної валюти з метою впливу на курс національної валюти. Для підвищення курсу національної валюти провадиться продаж, а для зниження - купівля іноземної валюти. Природно, що для подібних операцій валютні резерви центрального банку мають бути значними.

Такий порядок встановлення обмінного курсу, тобто із втручанням держави, називається керованим плаванням (англ. dirty float, букв, брудне плавання), на відміну від вільного плавання (англ. clean float, букв, чисте плавання).

Регулювання обмінного курсу національної валюти зводиться до спроби утримати його на певний період у певних межах. Такі межі можуть бути неофіційними або офіційними.

З цією метою центральним банком встановлюється так званий валютний коридор, тобто межа граничних коливань валютного курсу національної валюти в рамках, у яких він бере зобов'язання підтримувати валютний курс усіма способами, наявними в його розпорядженні (валютними інтервенціями, регулюванням кредитної політики, адміністративними заходами тощо).

Держава може утримувати обмінний курс національної валюти на фіксованому рівні за допомогою постійного використання засобів грошово-кредитної політики і золотовалютні резерви. На практиці чітко зафіксовані обмінні курси не можуть постійно підтримуватися на цьому рівні, як правило, через брак золотовалютних резервів.

У минулому, коли політика фіксованих обмінних курсів здійснювалася за допомогою міжнародних угод, зміна курсу національної валюти здійснювалася державою за допомогою фіксації його на новому рівні шляхом проведення ревальвації або девальвації валюти.

Девальвація (італ. devalvazione від лат. de - скасування, зниження і valere - коштувати) - зниження в законодавчому порядку вартісного змісту національної грошової одиниці, пов'язане, як правило, з різким погіршенням торгового і платіжних балансів країни, виснаженням валютних резервів, падінням курсу національної валюти на міжнародних валютних ринках. До 1978 року, коли офіційне порівняння валют провадилося через порівняння їх золотого змісту, девальвація здійснювалася шляхом зменшення вагового змісту золота в грошовій одиниці; за відсутності золотого змісту - шляхом зниження курсу до якоїсь іноземної валюти. З квітня 1978 року, коли відповідно до міжнародного договору, укладеного на Ямайці, золоті паритети усіх валют були скасовані, а валютні курси стали вільно коливатися ("плавати"), девальвація стала означати офіційно оголошене зниження курсу національної валюти щодо долара США або щодо однієї із штучних рахункових одиниць, прийнятих як розрахунковий еталон вартості валют у рамках якогось економічного угруповання. За допомогою девальвації встановлюється новий курс валюти, що відповідає її зниженій купівельній спроможності. Як правило, девальвація є вимушеним заходом, що спричинюється економічною необхідністю, покликаною у міру можливостей дії механізму валютних курсів стимулювати національний експорт і обмежувати імпорт, сприяючи вирівнюванню торгового і платіжних балансів країни. Іноді девальвація використовується для підвищення конкурентоспроможності національного експорту, проте ефект, як правило, буває дуже короткочасним.

Операції з іноземною валютою підприємств, банківських і кредитно-фінансових установ, юридичних і фізичних осіб з купівлі-продажу, розрахунків і надання позичок називаються валютними операціями.

Порядок проведення валютних операцій суворо регламентується державою. На здійснення валютних операцій НБУ видає індивідуальні і генеральні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Індивідуальні ліцензії необхідні для здійснення таких операцій:

♦ вивезення, переказування і пересилання за кордон валюти на суму більшу, ніж встановлена НБУ (крім розрахунків за поставлені товари, роботи, послуги);

♦ надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті;

♦ використання іноземної валюти на території України як засобу платежу;

♦ розміщення валюти на рахунках і вкладах за кордоном;

♦ здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів.

Усі суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані задекларувати валютні цінності, що знаходяться за кордоном, шляхом надання державній податковій інспекції декларації про валютні цінності.

До юридичних осіб - порушників правил валютного регулювання можуть застосовуватися такі фінансові санкції:

♦ за здійснення операцій з валютними цінностями без одержання генеральної або індивідуальної ліцензії o- штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених цінностей, перерахованих за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій;

♦ за невчасне подання, приховання або перекручування звітності про валютні операції - штраф у сумі, еквівалентній 1500 доларам США, перерахованій за обмінним курсом НБУ надень виявлення порушення;

♦ за ухилення від встановленого порядку декларування валютних цінностей, що перебувають за межами України, - штраф у сумі 20 тис. доларів США, перерахованій за обмінним курсом НБУ на день виявлення порушення.

Законодавством передбачено також адміністративну і кримінальну відповідальність за проведення незаконних валютних операцій. Незаконними визнаються валютні операції, що здійснюються без ліцензії, тобто відповідного дозволу на їх проведення або з порушенням правил про валютні операції. Статтею 162 КпАП за порушення правил валютних операцій передбачається адміністративний штраф у розмірі до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей.

Згідно зі статтею 207 Кримінального кодексу, умисне ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності або осіб, які здійснюють господарську діяльність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг) або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, а також умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей, - карається штрафом від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони вчинені у великих розмірах, - караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк до трьох років. А ті самі дії, вчинені в особливо великих розмірах, - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

При цьому розмір вважається великим, якщо виручка в іноземній валюті, товари або інші матеріальні цінності в тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, і особливо великим, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності у три тисячі і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно зі статтею 208 Кримінального кодексу незаконне, з порушенням встановленого порядку, відкриття або використання за межами України валютних рахунків фізичних осіб, вчинене громадянином України, що постійно проживає на ЇЇ території, а так само валютних рахунків юридичних осіб, що діють на території України, вчинене службовою особою підприємства, установи чи організації або за її дорученням іншою особою, а також вчинення зазначених дій особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, - караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на зазначених рахунках.

Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на зазначених вище рахунках.

Література

1. Берже П. Денежный механизм: Пер. с фр. - М.: Прогресе, 1993. - 144 с.

2. Долай Э. Дж., Кэмпбелл К. Д., Кэмпбелл Р. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика: Пер. с англ. - СПб.: Санкт-Петербург оркестр, 1994. - 493 с.

3. Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учеб. для вузов/ Под ред. проф. Л.А. Дробозиной. - М.: ЮНИТИ, 1997. - 478 с.

4. Гальчинський А. Теорія грошей: Навч.-методич. посібник. - К.: Основи, 1998. - 413 с.

5. Ющенко В., Лисицький В. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні. - К.: Скарби, 1998. - 252 с.

6. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навч. посібник. - К.: Знання, 1998. - 168 с.

7. Денежное обращение в Украине: Сборник норматив, документов. - Харьков: Конус, 2000. - 191 с.

8. Бабич А. Финансы, денежное обращение и кредит: Учеб. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 687 с.

9. Общая теория денег и кредита: Учеб. для вузов. - М: ЮНИТИ, 2000. - 359 с.

10. Финансы, деньги, кредит: Учеб./ Под ред. Н. Соколовой. - М.: Юристь, 2000. - 784 с.

11. Лютий І. Грошово-кредитна політика в умовах перехідної економіки. - К.: Атіка, 2000. - 240 с.

12. Гроші та кредит: Підручн./ За рад, М. Савлука. - К.: КНЕУ, ЛЯЛ. - 604 С.

13. Стельмах В. Грошово-кредитна політика. - К.: Знання, 2000. - 305 с

14. Костіна Н. Гроші та грошова політика: Навч. посібник. - К.: НІОС, 2001. - 224 с.

15. Іванов В. Грошово-кредитні системи зарубіжних країн. - К.: МАУП, 2001. - 272 с.

16. Наговицын А.Г., Иванов В.В. Валютный курс: Факторы, динамика, прогнозирование. - М.: Инфра-М, 1995. - 176 с.

17. Федоров М. Валюта, валютные системы и валютные курсы. - М.: ПАИМС, 1995. - 124 с.

18. Бункина М.К., Семенов A.M. Основы валютных отношений. - М.: Юрайт, 1998. - 192 с.

19. Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений: Учеб./ Под ред. В. Круглова. - М.: Инфра-М, 2000. - 432 с.

20. Ершов М. Валютно-финансовые механизмы в современном мире. - М.: Экономика, 2000. - 319 с.

21. Загородній А. Гроші. Валюта. Валютні цінності: Термінологічний словник. - Львів: БаК, 2000. - 184 с.

22. Наговицин А. Валютная политика. - М.: Экзамен, 2000. - 512 с.

23. Золотое А. Международные валютно-кредитные отношения. - К.: МАУП, 2001. - 112 с.

Глава 19. Зовнішньоекономічне регулювання
19.1. Загальні положення
19.2. Зовнішньоекономічна діяльність
19.3. Зовнішньоекономічні контракти
19.4. Митний контроль
Глава 20. Криміногенне регулювання ринку
20.1. Загальні положення
20.2. Економічні злочини
20.3. Організована злочинність
20.4. Боротьба зі злочинністю