Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. -
Глава 20. Криміногенне регулювання ринку

20.1. Загальні положення

Картина регулювання ринку була б не повною, якби ми не згадали про криміногенне регулювання ринку (від лат. criminalis - злочинний). Ідеться не тільки про кримінальну економіку (торгівля наркотиками, проституція тощо), а також про вплив злочинного світу на світ бізнесу. В цьому злочинність успішно суперничає з державою, а іноді й зовсім ЇЇ підміняє. Залишилися в минулому ті часи, коли вплив злочинності на бізнес виявлявся лише у вигляді відкритого посягання на власність (крадіжка, грабіж, розбій тощо). Нині злочинні елементи використовують інші методи: входять у довіру до підприємців, інвесторів, виманюють їхні гроші; використовують шантаж і вимагання; вступають у змову зі службовими особами, підкуповують їх; вивуджують секретну комерційну інформацію; підробляють фінансові та комерційні документи; ухиляються від сплати податків і відмивають гроші.

Навряд чи знайдеться підприємець, який би в процесі своєї діяльності жодного разу не стикався з проявами тіньової економіки. Не кажучи вже про тих, у кого весь бізнес та ділові інтереси знаходяться по інший бік закону. Такі зіткнення можуть виникнути на кожному кроці, тобто на кожному етапі організації і ведення справи.

Насамперед, підприємець повинен бути дуже обережним при виборі партнерів по бізнесу або співзасновників. Вже на цьому етапі підприємницької діяльності його можуть обдурити або, висловлюючись відповідною термінологією, "підставити" або "кинути".

Ось характерний приклад нечесних прийомів при організації бізнесу. Засновник як звичайний, скромний пайовик оплатив свою частку участі в підприємстві. Відповідно до засновницького договору йому гарантується дохід у розмірі 20% річних. Однак під час підписання договору він не звернув увагу на те, що один із параграфів містить преамбулу, в якій говориться, що дивіденди сплачуються лише в тому випадку, якщо річний оборот підприємства становить, припустімо, не менш як мільйон гривень (будь-якої "круглої'" суми). За допомогою такого трюку компаньйони можуть утримувати капітал у фірмі, і якщо засновник не одержує принаймні щомісячного гонорару як консультант, то він взагалі може залишитися ні з чим. Хитрі партнери без виплати відсотків використовують його гроші доти, доки оборот фірми не становитиме обумовлену суму. А якщо ще обумовлено і термін зберігання внеску у фірмі, то горе-засновник може тільки молитися, щоб інфляція не знищила більшу частину його грошей доти, доки не мине термін договору.

Інший приклад. При внесенні грошей у статутний фонд засновниками кожному з них повинен видаватися прибутковий касовий ордер, що підтверджує його внесок. Гроші здаються в касу підприємства, а потім вже від імені підприємства здаються в банк. Якщо ж гроші в статутний фонд були просто здані в банк, а прибуткові ордери не видавалися, то, хоча для підприємства в цьому порушення немає, можуть виникнути проблеми для засновників. Вони можуть не одержати своїх дивідендів, оскільки у них на руках немає документа, що підтверджує факт внесення ними своєї частки. Виписка ж із банку про внесення грошей у статутний фонд підтверджує здачу грошей лише однією особою. Таким чином, у даному випадку все залежить від чесності людини, що здавала гроші у банк.

Це тільки дві з тисяч можливостей, що практикуються щодня для того, щоб обвести навколо пальця наївного партнера. У виграші весь час той, хто планує, і якщо розум і безсовісність поєднуються в одній людині, то його жертва практично беззахисна.

Рекомендації, як уникнути подібних ситуацій, дуже прості: не варто укладати засновницькі договори без юриста або хоча б не проконсультувавшись з юристом-професіоналом. Як правило, причина того, що багато людей потрапляють у халепу, полягає у нерозумінні ними того, що може відбутися. Легковір'я, незнання і, нарешті, зайва ощадливість закривають дорогу в юридичну консультацію. Проте, як говорить прислів'я, скупий платить двічі, а дурень - тричі. Саморобні договори можна порівняти з пластиковою мотузкою, яка рветься при найменшому навантаженні, а ліс договірних параграфів настільки дрімучий, що нефахівець неодмінно заблукає у ньому.

Обережність необхідна і при роботі з контрагентами. Практика свідчить, що нині найчастіше конфлікти виникають між діловими партнерами, що викликано низькою культурою ведення бізнесу і виявляється в неповазі до контрагента, прагненні будь-яким способом його обдурити, недобросовісному ставленні до виконання взятих підприємством зобов'язань за договорами або іншими угодами.

З іншого боку, через практично повну відсутність фінансової підтримки підприємництва, слабку нормативну базу, нестабільність загального економічного становища в країні, а часом і просто правову безграмотність наших бізнесменів їм доводиться для організації своєї діяльності використовувати фінанси споживача. Підприємець бере з клієнта передоплату ("примусове інвестування"), а потім досить часто виявляється неспроможним виконати свої зобов'язання.

Є і такі, хто заздалегідь планує свою неспроможність, розраховуючи на безкарність у складні часи переходу від командно-адміністративної економіки до ринкової.

Ось приклад того, як "колеги-бізнесмени" можуть вивудити у підприємця гроші, не поставивши замість того товарів або послуг. Фірма А бажає придбати ходовий товар. Фірма Б пропонує цілий список товарів, придбаних за кордоном, обіцяє доставити їх у найкоротші строки і за досить невисокими цінами. Однак ставить дві умови: перша - продаються лише значні партії (наприклад, не менш як 1000 шт.); друга - обов'язкова передоплата. Мовляв, як тільки гроші надійдуть на розрахунковий рахунок, товар відразу ж буде доставлений, він вже в дорозі. Фірма А переказує необхідну суму на рахунок фірми Б і починає чекати. Місяць, два, три... Досить довго. У фірмі А починають хвилюватися за вкладені невідомо куди гроші. Аж ось із фірми Б приходять люди і зі сльозами на очах повідомляють, що поставка товару зірвалася. При цьому звинувачується західна компанія, яка обдурила їхні сподівання. Мовляв, вибачте, ми не винні, але гроші обов'язково повернемо. І повертають усе до копійки. Що ж відбулося насправді? Фірма Б ніколи нічого не збиралася продавати фірмі А. Угода з фірмою А, а також із десятком подібних їй - варіант довгострокової безвідсоткової позички. Коли гроші з усіх подібних контрактів злилися на рахунку фірми Б, вони миттєво були запущені в оборот за класичною схемою: гроші - товар - гроші. Так, буквально "з повітря" робляться гроші, а "борги'' повертаються невдалим покупцям.

Можливий і гірший варіант. За допомогою реклами фірма одержує від підприємця повну передоплату за майбутні товари або послуги, а потім зникає безвісти.

Підприємцю проте байдуже, за яких обставин - опинившись неспроможним через банкрутство або за допомогою обману - його позбавили грошей, не надавши обіцяних товарів чи послуг.

Усі перелічені приклади обману являють собою не що інше, як елементарне шахрайство, яке тягне за собою кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 190 Кримінального кодексу шахрайство, тобто заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, - карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років, а шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, - позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

При цьому шкода вважається значною, якщо потерпілому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У великих розмірах визнається злочин, що вчинений на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Слід зазначити, що звернутися до суду підприємець в більшості випадків не може, тому що всі способи вивуджування грошей, як правило, достатньо добре продумані з юридичної точки зору і потерпілому дуже важко довести факт шахрайства, який мав місце.

Щоб уникнути подібних ситуацій, необхідно старанно перевіряти благонадійність потенційного контрагента за попередніми угодами, а також вводити у договори конкретні строки поставки товару і великі штрафні санкції у разі їх порушення. За кордоном достатньо добре розроблений механізм попередження подібних ситуацій. На Заході ніхто не вступатиме у діловий контакт без попередньої перевірки партнера. Інформацію можна одержати у відповідних спеціальних бюро або агентствах. Цими агентствами створюються спеціальні картотеки, в які стікаються скарги на сумнівних та недобросовісних партнерів. Дані про недобросовісні фірми періодично публікуються на сторінках ділових видань у вигляді "чорних списків". Фірмам, які хоч раз потрапили у такий список, дуже важко повернути собі добру репутацію, тому вони прагнуть туди не потрапляти.

20.1. Загальні положення
20.2. Економічні злочини
20.3. Організована злочинність
20.4. Боротьба зі злочинністю