Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. -
20.4. Боротьба зі злочинністю

Боротьба зі злочинністю в сфері бізнесу має кілька аспектів. По-перше, цю боротьбу ведуть самі підприємці, не зацікавлені в додаткових "податках" і збитках. На багатьох підприємствах з цією метою створюються спеціальні служби безпеки, завдання яких полягає в організації охорони, забезпеченні технічного захисту офісів, автомобілів, торговельних об'єктів, телекомунікації, організації пропускного режиму тощо.

Крім того, існують спеціалізовані фірми, що надають весь комплекс послуг або його частину із забезпечення безпечного ведення бізнесу. Це всілякі охоронні бюро, детективні агентства тощо.

Нарешті, цілеспрямовану й організовану боротьбу зі злочинністю веде держава, однією з функцій якої саме і є ця боротьба. Форми і методи боротьби держави зі злочинністю у сфері бізнесу можуть бути різними. Насамперед, це силові методи, що здійснюються правоохоронними органами. В Україні нині подібні функції виконують спеціальні підрозділи Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ України.

Служба безпеки України - це державний, правоохоронний орган спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку України. До завдань цієї служби нарівні з іншими належать попередження, виявлення і розкриття злочинів, пов'язаних з корупцією та організованою злочинною діяльністю в сфері державного управління й економіки.

Реальний опір злочинності здійснює Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю МЕС України (ГУБОЗ).

Серед пріоритетних напрямів його діяльності такі:

♦ розкриття злочинів у кредитно-фінансовій і банківській системах;

♦ боротьба з незаконним обігом валютних резервів;

♦ боротьба з корупцією і хабарництвом;

♦ виявлення злочинів у сфері приватизації;

♦ виявлення і знешкодження бандитських і рекетирських формувань;

♦ боротьба з міжнародною і міжрегіональною злочинністю.

Важливим напрямом є також створення та вдосконалювання відповідної правової бази для боротьби зі злочинністю. В Україні прийнято або розробляються спеціальні законодавчі акти, серед яких Закони України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю " "Про корупцію", "Про відповідальність за відмивання грошей " та інші.

Не менш важливим є завдання забезпечення безпеки конкретного підприємця. Держава зобов'язана забезпечити підприємцям захист від посягань на їхні майно, здоров'я та життя. Підприємець має право звернутися до органів МВС з проханням про захист співробітниками Державної служби охорони МВС України. На нинішній час - це, мабуть, єдина охоронна структура в Україні, що на законних засадах озброєна вогнепальною зброєю. Державна служба охорони займається винятково охороною осіб, зазначених законодавством. Ця структура перебуває на повному госпрозрахунку та самофінансуванні і послуги її платні. Вона сама одержує гроші з клієнтів за договорами за охорону, сама піклується про технічне оснащення, обмундирування, зарплату тощо.

Для боротьби зі злочинністю в структурі МВС України організовано спеціальні підрозділи міліції. До таких підрозділів належать: "Беркут", "Титан" і "Сокіл". Бійців "Беркута" у формі можна побачити частіше за інших. Саме вони "мозолять" очі на всіляких мітингах і народних зібраннях, товкучках і концертах. Бійців "Титану" можна зустріти рідше, "Сокола" - практично ніколи.

Підрозділи міліції спеціального призначення "Беркут" були створені в місті Києві і обласних центрах у січні 1992 року на базі загонів міліції особливого призначення. Ці підрозділи призначені для охорони громадського порядку в районах зі складною криміногенною обстановкою, затримання озброєних злочинців, охорони громадського порядку і припинення групових його порушень при проведенні масових заходів, а також виникненні значних аварій і стихійних лих. Підрозділи "Беркута" підпорядковані безпосередньо начальнику обласного управління внутрішніх справ, а оперативно - міністру внутрішніх справ як його особистий резерв. До "Беркута" будь-який підприємець може офіційно звернутися за охороною.

Ще одним кроком у розвитку охоронної справи стало створення в січні 1993 року в складі Державної служби охорони МВС спеціальних підрозділів "Титан". Такі підрозділи існують у Києві та обласних містах. Як і вся служба охорони, спецпідрозділи "Титан" перебувають на повному госпрозрахунку й утримуються на кошти, що надходять за охорону по укладених договорах. Завдання, поставлені Міністерством внутрішніх справ перед "Титаном", такі:

♦ охорона грошових коштів та цінних вантажів під час перевезення;

♦ охорона фізичних осіб, місць їх перебування і власності. Законодавчо встановлено, що лише 14 вищих посадових осіб держави нині мають право на державну охорону і всі пов'язані з нею турботи і витрати. Особисту ж безпеку тих, хто не потрапляє до цього списку, саме і покликаний забезпечити "Титан". Однак усі витрати при цьому має покрити особа, яку охороняють, або її підприємство чи компанія. Треба зазначити, що вартість охорони досить пристойна. Тариф розрахований з урахуванням звання, посадового окладу, амортизації всіх видів обладнання й обмундирування, всіх необхідних відрахувань. Розроблено також Типовий договір на охорону. Договір на охорону укладається як мінімум на місяць з правом подальшої пролонгації, причому передбачається охорона, як правило, цілодобово.

Проте лише міліція з різних причин не в змозі забезпечити захист усім, хто його потребує. Вирішувати це завдання в тісній взаємодії з державними правоохоронними органами покликані недержавні служби безпеки, приватні охоронно-детективні агентства. Нині в Україні діє близько 600 охоронних фірм, в яких працюють приблизно дев'ять тисяч осіб. На 90% штати недержавних служб безпеки сформовано з колишніх фахових співробітників правоохоронних органів.

Багато охоронних фірм об'єднано в Українську Федерацію недержавних служб безпеки. Для здійснення своєї діяльності вони зобов'язані одержати ліцензію МВС.

Метою недержавних служб безпеки є забезпечення безпеки приватного підприємництва, тоді як державні правоохоронні органи покликані забезпечувати безпеку, насамперед, держпідприємств. Охоронні фірми пропонують такі послуги:

♦ охорона і супроводження вантажів;

♦ охорона приміщень, офісів, квартир;

♦ особиста охорона від випадкового нападу вуличного дебошира;

♦ забезпечення цілодобової фізичної безпеки в ситуації погрози замаху на життя.

В Україні діяльність охоронних фірм нині практично не врегульована. У нас поки що лише розмірковують, чи потрібний взагалі інститут недержавної правоохоронної діяльності, у той час як на Заході подібний інститут існує вже багато років.

Першу в світі приватну поліцію створив на своїх заводах знаменитий німецький промисловець Крупп, озброївши її найкращими на той момент технічними засобами. Саме приватні детективні структури, піднявшись на повний зріст, допомогли поліції США у 30-ті роки минулого століття підірвати вплив кримінальних структур, коли там відбувався розгул злочинності, пов'язаний із введенням "сухого" закону. Приватні охоронні агентства продовжують там успішно діяти і нині. Наприклад, відома приватна фірма , яка існує вже 30 років, крім забезпечення безпеки АЕС, займається навіть таким традиційно державним видом діяльності, як забезпечення безпеки ув'язнених у місцях позбавлення волі (від будівництва тюрем до забезпечення ув'язнених одягом і харчуванням).

Багато значних підприємств і фірм створюють власні служби безпеки (деякі з них настільки розрослись, що вже пропонують свої послуги іншим бажаючим). Проте навіть невеликі фірми мають додержуватися принаймні елементарних правил безпеки.

І, нарешті, останнє. Багато підприємців не покладаються на захист ні правоохоронних органів, ні приватних охоронних агентств, а розраховують лише на власні сили. Для цього в їх розпорядженні є певні засоби захисту.

Відповідно до чинного законодавства громадяни України можуть одержувати і володіти такими видами зброї:

♦ холодна зброя (з 18 років);

♦ пневматична зброя з калібром більш як 4,5 мм і швидкістю кулі більш як 100 м/с та набої до неї (з 18 років);

♦ газові пістолети і револьвери та патрони до них, заряджені речовинами сльозоточивої і подразної дії (з 18 років);

♦ вогнепальна гладко ствольна мисливська зброя та набої до неї (з 21 року);

♦ вогнепальна нарізна мисливська зброя і набої до неї (з 25 років за наявності трирічного стажу мисливця).

При цьому забороняється мати:

♦ вогнепальну бойову нарізну зброю;

♦ електрошокові пристрої;

♦ спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами.

Найдоступніший елементарний засіб захисту - газовий балончик. На нього, не потрібно навіть дозволу, достатньо пред'явити паспорт. Балончик продадуть будь-якому бажаючому по досягненні 18 років.

.Особи, що досягли 18-літнього віку і бажають придбати яку-небудь зброю, повинні одержати дозвіл в органах МВС. Для цього треба спочатку звернутися в дозвільну систему районного органу внутрішніх справ за місцем проживання із заявою. Там бажаючому видадуть направлення на медкомісію.

Лікарська комісія районної поліклініки має видати довідку встановленого зразка про стан здоров'я, яку треба здати до районного органу міліції. Відповідний співробітник міліції займеться збором інформації по своїй лінії: запросить дані з інформбюро про судимість і результати перевірки по лінії дільничного. Потім документи розглядаються відповідною комісією, яка протягом Місяця видає дозвіл. Сплативши плату за видачу дозволу й отримавши його, можна купити зброю в магазині.

Варто пам'ятати, що після придбання всі власники мисливської та газової зброї повинні зареєструвати зброю у дозвільній системі протягом 10 днів. У противному разі їм погрожує адміністративне стягнення відповідно до статті 193 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Незаконне придбання зброї також спричиняє згідно зі статтею 1952 КпАП накладення штрафу в розмірі від одного до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією зброї (або без такої*). Рішення про конфіскацію або не конфіскацію приймається адміністративною комісією при районному виконавчому органі. Як правило, комісія вирішує це питання на користь власника зброї. Якщо ж з якихось причин (не скасована судимість, хвороба тощо) дозвіл на зберігання і носіння не може бути Йому виданий, зброя повертається в магазин, а колишньому власнику відшкодовується його вартість.

Видаючи дозвіл, міліція має право перевіряти умови, в яких зберігатиметься одержувана зброя. Власник зобов'язаний зберігати її у дерев'яній або металевій шафі (сейфі) з надійними замками. Якщо зберігається більше трьох одиниць зброї, сейф має бути обладнаний сигналізацією. Співробітники міліції можуть періодично відвідувати власника зброї для перевірки відповідності умов її зберігання встановленим правилам.

Застосування зброї допускається тільки для захисту від нападу і регулюється статтею 36 Кримінального кодексу. Тут важливо, щоб застосування зброї було правомірним. Закон передбачає, що застосування зброї для захисту буде правомірним не лише тоді, коли нападник озброєний серйозніше, айв усіх випадках загрози для особи, що обороняється, позбавитися життя або одержати серйозні тілесні ушкодження, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення.

Література

1. Альбрехт У., Венц Дж., Уильяме Т. Мошенничество. Луч света на темные стороны бизнеса: Пер. с англ. - СПб: Питер, 1995. - 400 с.

2. "Грязные" деньги и закон: Правовые основы борьбы с легализацией преступных доходов/ Под ред. ЕА Абрамова. - М.: Инфра-М, 1995. - 296 с.

3. Старобинский Э.Е. Криминал и бизнес. - М., 1996. - 236 с.

4. Красин A.B. Безопасность предпринимательской деятельности. - М.: Финансы и статистика, 1996. - 384 с.

5. Духов В. Экономическая разведка и безопасность бизнеса. - К: ИМСО МО Украины, НВФ "Студцентр", 1997. - 256 с.

6. Матышевский П. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. - К.: Юринком Интер,1996. - 240 с.

7. Клименко В.А и др. Уголовная ответственность за должностные преступления/Мельник Н.И. и др. Комментарий .к Закону "О борьбе с коррупцией". - К.: Блиц-информ, 1997. - 488 с.

8. Камлик М. І., Невмержицький Є.В. Корупція в Україні. - К: Знання, 1998. - 186 с.

9. Мельник М. Корупція: сутність, поняття, заходи протидії: Монографія. - К.: Атіка, 2001. - 304 с.

10. Україна в міжнародно-правових відносинах: Кн. 1. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога/ За ред. В.І. Акуленко, ЮС. Шемшученка - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 1200 с.

11. Биленчук ПД. и др. Транснациональная преступность: состояние и трансформация: Учеб. пособие для вузов. - К.: Атика, 1999. - 271 с.

12. Мацко A.C. та ін. Зброя: Придбання, зберігання, використання. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 336 с.

13. Шестаков А Теневая экономика. - М.: Дашков и К°, 2000. - 152 с.

14. Брич Л. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні, - К.: Атіка, 2000. - 288 с.

15. Галагуза Н. Преступление в страховании: предотвращение, выявление, расследование: отечественный и зарубежный опыт. - М.: Анкил, 2000. - 250 с.

16. Ларичев В. Таможенные преступления. - М.: Экзамен, 2001. - 608 с.

17. Кримінальний кодекс України. - К: Право, 2001. - 174 с.

18. Комиссаров В. Расследование хищений, совершенных с использованием товарного кредита. - М.: Юрлитинформ, 2001. - 192 с.

19. БолотскиЙ Б. Борьба с отмыванием доходов наркобизнеса в СНГ. - М.: Юрлитинформ, 2001. - 248 с.

20. Верин В. Преступления в сфере экономики. - М.: Дело, 2001. - 200 с.

21. Дудоров О. Злочини у сфері підприємництва: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2001. - 608 с.