Потенціал підприємства - Касьянова Н.В. - Метод поелементного розрахунку

Заснований на коректуванні собівартості конструктивно подібного об'єкта виходячи з припущення, що величини собівартості виготовлення об'єкта оцінки і однорідного об'єкта формуються. Розрахунки за даним методом здійснюються в наступній послідовності.

1. Вибір об'єкту, однорідного з об'єктом оцінки за технологією виготовлення, використаними матеріалами, конструкцією. Ринкова ціна такого об'єкта повинна бути відомою.

2. Визначення рентабельності однорідного об'єкта. Для спрощення розрахунків допустимо приймати коефіцієнт рентабельності (Крент) для продукції, що користується підвищеним попитом, в інтервалі 0,250,35; для продукції, що має середній попит - 0,1-0,25; для низькорентабельної продукції - 0,05-0,1. Якщо ж об'єкт не користується попитом на ринку, то Крент = 0, а вартість такого об'єкта знаходитися на рівні його собівартості.

3. Розрахунок повної собівартості однорідного об'єкта за формулою:

де Спод - повна собівартість виробництва однорідного об'єкта; ПДВ - ставка податку на додану вартість; ПП - ставка податку на прибуток; Крент - показник рентабельності продукції; По - ціна однорідного об'єкта.

4. Розрахунок повної собівартості об'єкта оцінки. Для цього в собівартість однорідного об'єкта вносяться коректування, що враховують розбіжність в конструктивних параметрах об'єктів:

де Сп - повна собівартість виробництва оцінюваного об'єкта;

Коц, Код - конструктивний параметр об'єкта оцінки і однорідного об'єкта відповідно;

5. Розрахунок повної відновлювальної вартості об'єкта оцінки (без ПДВ):

де Воц - повна відновлювальна вартість об'єкта оцінки;

Метод поелементного розрахунку

("Оцінка на основі ресурсно-технологічної моделі") використовується у випадках, коли гіпотетично оцінюваний об'єкт можна зібрати власними силами з наявних на ринку складових частин, ціни на які відомі. Використання даного методу здійснюється у декілька етапів.

1. Складання переліку основних складових частин об'єкта оцінки (комплектуючих вузлів, агрегатів, блоків, прибудов).

2. Збір цінової інформації за кожною складовою частиною і її приведення до дати оцінки (шляхом індексації).

3. Розрахунок повної собівартості об'єкта оцінки за формулою:

де Сп - повна собівартість об'єкту оцінки;

Ві - ринкова вартість 2-го комплектуючого вузла, агрегату, блоку, прибудови;

Кі - кількість і-х комплектуючих вузлів, агрегатів, блоків, прибудов; Вз - вартість збору.

3. Розраховується відновлювальна вартість об'єкта оцінки за формулою:

Індексний (трендовий) метод оцінки

Використання даного методу засновано на актуалізації базової вартості об'єкта оцінки (первісної балансової або відновлювальної вартості за попередньою переоцінкою) на дату оцінки за допомогою індексу зміни цін або динамічних рядів індексів цін для відповідної групи машин або обладнання за відповідний період:

де Вбаз - базова вартість об'єкта;

І - індекс (динамічний ряд індексів) зміни цін.

Як індекси цін, що використовуються для приведення вартості машин і обладнання до дати оцінки, можуть застосовуватися: зведений індекс цін виробників промислової вартості основних фондів, середні індекси цін по галузях і товарних групах, що розробляються Держкомстатом України, індекси загальної інфляції і валютні курси.

Можливе здійснення індексації витрат, з яких складається собівартість оцінюваного об'єкта. При цьому використовуються цінові індекси ресурсів. Для визначення залишкової вартості машин і обладнання з відновної вартості віднімається сумарний знос: фізичний, функціональний і зовнішній.

Очевидно, що нормативна переоцінка основних фондів є окремим випадком індексного методу оцінки.

Як індекси зміни цін можуть використовуватися:

- індекс-дефлятор валового внутрішнього продукту;

- зведений індекс цін виробників промислової продукції;

- індекс інфляції, вживаний для індексації вартості основних фондів;

- середні індекси цін по галузях і товарних групах, що розробляються Центром інформаційно-статистичних робіт Держкомстату;

- опубліковані в засобах масової інформації індекси загальної інфляції і валютні курси.

Даний метод доцільно використовувати лише при визначенні вартості обладнання в обміні, тобто коли йдеться про оцінку вартості з метою продажу, здачу в заставу, оренду, лізинг.

Дійсно, якщо обладнання було призначено для демонтажу і вивозу, його новий власник навряд чи оплачуватиме вартість фундаменту, монтажних і пусконалагоджувальних робіт, врахованих у відновлювальній вартості цього обладнання. В протилежному випадку, тобто в припущенні подальшого використання об'єкту оцінки по місцю його справжньої установки, до ринкової вартості, визначеної даним методом, необхідно додати витрати на транспортування, монтаж й інші так звані настановні витрати.