Проектний аналіз - Митяй О.В. -
11.1. Мета технічного аналізу

11.1. Мета технічного аналізу

Мета технічного аналізу – обґрунтування технічної здійснюваності проекту та визначення рівня його капітальних і поточних витрат.

Основним завданням технічного аналізу є розробка функціональної схеми та фізичного плану промислового підприємства, необхідних для випуску конкретної продукції, а також визначення величини інвестиційних та експлуатаційних затрат.

Різноманітність технологій, видів сировини та обладнання ускладнює типізацію технічного аналізу інвестиційного проекту. Наведений перелік питань технічного аналізу базується на списку, рекомендованому Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК):

1. Місце розташування та масштаб проекту.

2. Виробничі потужності.

3. Вибір технології.

4. Вибір обладнання.

5. Організація підготовки й здійснення проекту.

6. Графік виконання проекту та схема підприємства.

7. Підготовка та освоєння виробництва.

8. Матеріально-технічне постачання.

9. Розрахунок витрат на виконання проекту та поточних витрат виробництва і збуту.

10. Забезпечення якості.

11.2. Місце розташування та масштаб проекту

В Україні оцінка проводиться у формі ранжування регіонів за такими синтетичними показниками:

1) рівень загальноекономічного розвитку регіонів;

2) рівень розвитку інвестиційної інфраструктури;

3) оцінка демографічної характеристики регіону;

4) рівень розвитку ринкових відносин;

5) рівень екологічних та криміногенних ризиків.

Кожний узагальнений показник формується сукупністю аналітичних показників, кількісна оцінка яких проводиться на основі визначення середнього рейтингу регіону за формулою середньоарифметичної.

1. Для оцінки рівня загальноекономічного розвитку регіонів були використані такі аналітичні показники:

• обсяг промислової продукції (на одну особу);

• валова продукція сільського господарства (на одну особу);

• середній рівень заробітної плати;

• обсяг капітальних вкладень (на одну особу);

• обсяг науково-технічних робіт (на одну особу).

Як показують проведені розрахунки, найвищий рейтинг мають Дніпропетровська, Запорізька та Київська області. Саме ці області, на думку багатьох фахівців, мають найпотужнішу промисловість.

2. Вивчення рівня розвитку інвестиційної інфраструктури потрібне для аналізу можливостей швидкої реалізації інвестиційних проектів та просування товарів на ринки. З цією метою розглядають такі показники:

• кількість підрядних будівельних підприємств;

• виробництво енергетичних ресурсів (на одну особу);

• щільність автошляхів та залізниць (на 1000 км2 території).

Короткий огляд наведених даних дає підстави стверджувати, що кращі умови для розвитку ринкових відносин мають Донецька, Львівська та Харківська області.

3. Для з'ясування демографічної ситуації в регіоні вивчають потенційний попит населення на споживчі товари та послуги, а також можливості залучення робочої сили до підприємств, що інвестуються. Предметом аналізу є показники частки:

• населення регіону в загальній чисельності населення країни;

• міського населення в регіоні;

• зайнятих;

• працездатного населення працездатного віку у загальній чисельності населення.

За цим блоком аналітичних показників найвищий рейтинг мають м. Київ та Київська, Харківська, Донецька, Дніпропетровська області.

4. Для оцінки розвитку ринкових відносин та комерційної інфраструктури аналізують такі показники:

• частка акціонерних товариств серед промислових підприємств колективної форми власності;

• частка підприємств недержавної форми власності в загальному їх обсязі;

• кількість діючих комерційних банків;

• кількість страхових компаній;

• кількість товарних бірж.

На основі середніх рейтингів для областей України та Автономної Республіки Крим можна стверджувати, що належні передумови для функціонування ринкових відносин створено в Запорізькій області, м. Києві та Київській, Чернігівській, Полтавській, Донецькій та Львівській областях.

5. Визначення рівнів криміногенних та екологічних ризиків базується на вивченні ступеня безпеки інвестиційної діяльності в регіоні. Для цього розглядають такі показники:

• викиди шкідливих речовин;

• частка джерел екологічного забруднення;

• кількість екологічних злочинів.

На основі інтегрального показника інвестиційної привабливості, що об'єднує всі зазначені вище синтетичні показники, І.О. Бланк поділяє регіони України на чотири умовних групи.

До першої групи областей – інвестиційно найпривабливіших – входять м. Київ та Київська, Донецька, Дніпропетровська, Харківська, Запорізька, Полтавська області. Цій групі належить найбільша частка загальноекономічного потенціалу (переважно у формі промислового виробництва), їй притаманні високий рівень розвитку інвестиційної та комерційної інфраструктури, значна урбанізація, достатня місткість споживчого ринку та ринку засобів виробництва. Від цих передумов великою мірою залежить прийняття рішення щодо вкладення коштів. Пріоритетними напрямами інвестування є промислове виробництво, транспортна інфраструктура, зв'язок, виробництво будівельних матеріалів, торгівля, галузі громадського харчування, банківський та страховий бізнес.

До другої групи увійшли регіони досить високої інвестиційної привабливості: Львівська, Одеська, Луганська, Миколаївська, Сумська, Чернігівська області. Рівень економічного розвитку цих регіонів високий. Позитивний підприємницький клімат та необхідна для розвитку ринкових відносин комерційна інфраструктура спонукають до інвестування тих підприємств, які були пріоритетними для першої групи регіонів (але з меншим рівнем ефективності). У деяких областях, передусім у Полтавській, доцільно вкладати кошти в модернізацію сільського господарства.

Третю групу формують Хмельницька, Херсонська, Тернопільська, Черкаська області, Автономна Республіка Крим – регіони середньої інвестиційної привабливості. Тут недостатньо розвинуті інвестиційна та комерційна інфраструктури. Проте й у цих регіонах перспективно вкладати кошти у розвиток сільського господарства. Автономна Республіка Крим має великі можливості щодо залучення інвестицій у туристичний та санаторно-курортний бізнес. Зважаючи на це, можна припустити, що нинішнє перебування АР Крим у цій групі регіонів – явище тимчасове.

І нарешті, четверта група регіонів із низькою інвестиційною привабливістю: Закарпатська, Чернівецька, Кіровоградська, Волинська, Рівненська, Вінницька, Житомирська, Івано-Франківська області.

Обравши географічне місце здійснення проекту, треба обґрунтувати вибір конкретного майданчика (земельної ділянки). Тут є свої специфічні труднощі, спричинені юридичною неможливістю придбання земельних ділянок для здійснення більшості інвестиційних проектів.

Технічні можливості. Спочатку розглядається, чи можливе виконання проекту з технічного боку. Якщо технічна можливість здійснення проекту встановлена, технічний аналіз виконують далі.

Розрахунок виробничої програми. Під нею розуміють величину виробництва та реалізації продукції за обсягом, номенклатурою та асортиментом, строками випуску згідно з потребами споживача. Програма має бути обґрунтована з погляду наявності необхідних:

• матеріальних ресурсів;

• трудових ресурсів;

• фінансових ресурсів;

• джерел отримання ресурсного потенціалу.

З цією метою складають баланси відповідних ресурсів. Вони сприяють також мінімізації затрат та забезпеченню оптимальних результатів діяльності фірм.

На етапі освоєння виробництва важко досягнути максимально можливого випуску продукції через необхідність освоєння технології, обладнання, підготовку персоналу. Слід ураховувати й той фактор, що нова продукція не відразу широко сприймається на ринку. Тому в перший рік випуску обсяг виробництва часто становить 40–50% розрахункової потужності підприємства. На передпроектній стадії, коли прогнозний випуск продукції передбачається в певних обсягах, слід також ураховувати можливості виробництва.

Для підприємства величину виробничої програми знаходять як суму величин можливого продажу продукції, виробничих втрат, необхідності забезпечення гарантійного й ремонтно-експлуатаційного обслуговування, наявності виробничих відходів, випуску побічної продукції.

Після визначення величини виробничої програми розраховують потребу за видами ресурсів. Під час виконання подібних розрахунків слід ураховувати можливості джерел надходження сировини й матеріалів, а також їхню доступність. Тому при виборі джерел сировини та матеріалів необхідно брати до уваги їх географічне місцезнаходження, форму власності, фінансову сталість, виробничі можливості, зміну обсягу випуску в останні роки, передбачувану динаміку в періоді, що прогнозується та ін. Крім того, слід ураховувати і фактори можливого ризику: недотримання постачальниками обов'язків відносно строку, якості та обсягу поставок, нестача власних платіжних засобів, зміна законодавства відносно імпорту за наявності закордонних постачальників, що може привести до зміни проектної величини виробничої програми.

11.2. Місце розташування та масштаб проекту
11.3. Інші питання технічного аналізу
ПІДСУМКОВІ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ
Тема 12. ІНСТИТУЦІЙНИЙ АНАЛІЗ
12.1. Завдання і мета інституційного аналізу
12.2. Оцінка зовнішніх факторів
12.3. Оцінка внутрішнього середовища проекту
ПІДСУМКОВІ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ
Тема 13. ЕКОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ
13.1. Мета та завдання екологічного аналізу