Проектний аналіз - Митяй О.В. -
11.3. Інші питання технічного аналізу

Виробничі потужності. Максимальна (номінальна) виробнича потужність – це максимально можливий річний випуск продукції за найбільш повного використання ресурсів, застосування передової техніки, технології, передових форм організації праці.

У процесі виробництва є перерви, простої через раптові поломки обладнання, які не можна попередити, свята, кількість робочих змін та ін. Тому в ринковій економіці розраховують також реальну нормальну потужність, яка має місце в конкретних умовах праці. Це кількість продукції, що буде виготовлена за рік за певних умов. Вона має відповідати обсягу попиту, визначеного в дослідженні ринкової кон'юнктури. Підставою для розрахунку виробничої потужності є такі вихідні дані:

• обсяг випуску продукції;

• кількість і продуктивність обладнання;

• трудомісткість продукції;

• наявні виробничі площі.

Потужність, передбачена в проекті, називається проектною. Фактичне значення потужності може бути нижче або вище від проектного. На початковій стадії роботи підприємства потужність, як правило, нижча від проектної. Такий процес має місце не тільки на нових, але й на діючих підприємствах у період, коли освоюється нова продукція і технологія. Для багатьох видів продукції, що підприємство випускає вперше або яка є новою для певного ринку, початкова виробнича потужність має бути вища від величини сьогоднішнього попиту та обсягу на першому етапі. Це необхідно для того, щоб протягом кількох років можна було задовольнити зростаючий попит, позбутися імпорту і почати експортувати власну продукцію. Обмеженням тут є розміри виробничих площ, фінансові можливості компанії, можливості постачання необхідного обладнання в реальні строки.

Вибір технології. Вибір певної технології зумовлює вибір обладнання, величину виробничої потужності. Таким чином, усі складові технічного аналізу пов'язані між собою і потрібно робити їх вибір з урахуванням реальних можливостей фірми.

Вибір технології, обладнання в багатьох випадках визначається:

• типом виробництва;

• обсягом виробництва;

• характером зв'язку виробничих дільниць між собою.

Використання спеціалізованого обладнання відповідно до технології економічно доцільне у масовому та багатосерійному виробництві. Перспективно використовувати гнучкі технології, які сприяють збільшенню асортименту продукції, що випускається, та забезпеченню її високої якості. Під час вибору технології необхідно враховувати:

• дефіцитність ряду матеріалів у країнах-виробниках – перевага віддається технології, що будується на використанні місцевих ресурсів;

• співвідношення економії витрат живої праці і капіталовкладень у механізацію та автоматизацію виробництва, щоб процес заміни живої праці не виявився необґрунтовано дорогим;

• спосіб її розробки: власний чи запозичений. У першому випадку перевірити її придатність для використання неважко.

У другому – слід з'ясувати, які показники застосування цієї технології в інших компаніях. Важливо встановити, скільки часу потрібно для навчання персоналу під час впровадження принципово нової технології;

• фінансові можливості, особливо при виборі технології та и придбанні за кордоном.

Витрати на розробку та придбання технології визначаються за допомогою їх калькуляції у процесі проведення власних розробок та за договірною ціною під час її придбання на строк. На попередній стадії витрати праці за власної розробки обчислюють на основі нормо-годин, тарифів з урахуванням різних видів робіт. Матеріальні та інші види витрат розраховуються узагальнено за аналогією до розробок, що передують.

Вибір обладнання. Технологія дуже часто безпосередньо пов'язана з обладнанням. Розрахунки за технологією виконуються спільно з визначенням потреби в обладнанні. У розрахунках враховують також потреби для виробництва запасних частин з метою організації сервісного обслуговування споживачів.

Організація підготовки та здійснення проекту. Будь-який проект, особливо великий, готує спеціалізована організація, яка виконує такі види робіт:

• розробка робочої документації, вибір підрядників (включаючи за необхідності проведення тендера серед підрядників);

• вибір обладнання, його постачальників, організація закупівлі та перевірки обладнання;

• нагляд за будівництвом та монтаж обладнання.

Графік виконання проекту та схема підприємства (виробнича схема). Графік виконання проекту – це сітковий графік, який охоплює усі види робіт від прийняття рішення про фінансування проекту до запуску виробництва. Графічне подання інформації є в багатьох випадках зручним і наочним інструментом для осіб, які приймають рішення про здійснення проекту, що використовується у технічному розділі інвестиційного проекту.

Підготовка та освоєння виробництва. На сучасному етапі економічного розвитку України найважливішим елементом підготовки виробництва в інвестиційних проектах стає підготовка робочої сили (стосується проектів, спрямованих не на розширення чи модернізацію виробництва, а на створення нового). Нове виробництво часто створюється в місцях, де раніше його не було, а відтак тут немає підготовленої робочої сили.

У процесі підготовки виробництва вирішують такі питання:

• забезпечення виробництва робочою силою;

• забезпечення сировиною, матеріалами та запасними частинами на пусковий період;

• підготовка технічної документації щодо запуску виробництва;

• плани дій у разі нерегламентної роботи обладнання та в разі необхідності ремонту.

Матеріально-технічне постачання. Основним питанням у сучасних умовах господарювання є питання забезпеченості стабільності та надійності поставок. Тому, аналізуючи організацію матеріально-технічного постачання, необхідно насамперед оцінити ступінь ризику кожного джерела поставок і передбачити заходи для зниження цього ризику (страхові запаси, альтернативні постачальники, організація власного виробництва, особливо критичних видів матеріалів тощо).

Розрахунок витрат на виконання проекту та витрат виробництва і збуту. До інвестиційних витрат відносять такі елементи витрат:

• земля (якщо земельна ділянка переходить у власність) і підготовка майданчика;

• виробничі будівлі й споруди, машини та обладнання;

• витрати на ліцензії, права користування та інші нематеріальні активи;

• витрати на підготовку виробництва;

• оборотний капітал.

Розрахунок поточних витрат виробництва та збуту має визначити прибутковість запланованого проекту. В ньому концентрується вся та інформація, яку було викладено в попередніх підрозділах. До поточних витрат виробництва відносять витрати на купівлю сировини, матеріалів, комплектуючих, оплату праці працівників, виробничі та невиробничі витрати.

Забезпечення якості. Забезпечення якості виконання проекту спирається на використання певних стандартів на всіх стадіях виробничого процесу – від приймання сировини до здавання готової продукції. Інформацію про контроль якості рекомендується відобразити на схемі виробничих потоків.

ПІДСУМКОВІ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ
Тема 12. ІНСТИТУЦІЙНИЙ АНАЛІЗ
12.1. Завдання і мета інституційного аналізу
12.2. Оцінка зовнішніх факторів
12.3. Оцінка внутрішнього середовища проекту
ПІДСУМКОВІ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ
Тема 13. ЕКОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ
13.1. Мета та завдання екологічного аналізу
13.2. Методики оцінки інвестиційних проектів
13.3. Рівень впливу проектів на навколишнє середовище