Теорія економічного аналізу - Купалова Г.І. -
3.2. Основні види економічного аналізу та їх класифікація

Нужен натяжной потолок в Киеве, Ирпене, Буче? тогда тебе сюда SkyKey
STOP! Тебе нужен реферат, курсовая, дипломная работа? тогда нажми КЛАЦ Промокод на скидку 5% для пользователей нашего сайта fr054-330

Економічний аналіз як самостійна наука у процесі свого розвитку розділився на окремі види. Вони розрізняються за видом діяльності, об'єктом, предметом, часом, методикою, програмою дослідження тощо і класифікуються за такими ознаками:

– галузь, вид економічної діяльності;

– спрямованість у часі дослідження;

– строк прогнозування, особливості господарської діяльності;

– просторова ознака;

– користувачі аналізу;

– ступінь охоплення об'єктів дослідження;

– зміст програми аналізу;

– сфера застосування;

– зміст аналізу;

– предмет аналізу;

– методика вивчення об'єктів (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Класифікація видів економічного аналізу

Класифікаційна ознака

Вид аналізу

1

2

Вид економічної діяльності

За окремими видами економічної діяльності або за їх сукупністю

Спрямованість у часі дослідження

Ретроспективний (наступний, історичний), перспективний (попередній, прогнозний)

Строк прогнозування, особливості господарської діяльності та управління

Оперативний, тактичний, стратегічний

Просторова ознака

Внутрішньогосподарський, міжгосподарський

Користувачі результатів аналізу

Внутрішній, зовнішній

Ступінь охоплення об'єктів аналізу

Суцільний, вибірковий

Зміст програми аналізу

Комплексний, тематичний

Сфера застосування

Виробничий, фінансовий, стратегічний

Зміст аналізу

Загальноекономічний, техніко-економічний

Методика вивчення об'єктів

Порівняльний, трендовий, факторний, маржинальний, функціонально-вартісний, ситуаційний та ін.

За видом економічної діяльності виокремлюють аналіз:

– сільського господарства, мисливства та лісового господарства;

– рибного господарства;

– промисловості;

– будівництва;

– оптової й роздрібної торгівлі, торгівлі транспортними засобами;

– готелів і ресторанів;

– транспорту і зв'язку;

– фінансової діяльності;

– операцій з нерухомості, здавання в оренду, аналіз послуг юридичним особам;

– державного управління;

– освіти;

– охорони здоров'я та соціальної допомоги;

– колективних, громадських та особистих послуг.

Крім цього, аналіз може бути глибшим, детальнішим у разі

вивчення окремих складових економічної діяльності або більш загальним і охоплювати декілька видів діяльності. Наприклад, аналіз можна здійснювати не тільки в цілому по промисловості, а й за її галузями: добувна промисловість (видобування енергетичних, неенергетичних матеріалів), обробна (харчова, легка промисловість, виробництво деревини та виробів з дерева, хімічна та нафтохімічна промисловість, машинобудування тощо). Іноді виникає потреба у вивченні сукупності видів діяльності, що дає змогу вивчати їх у взаємозв'язку та єдності. Серед таких, зокрема, можна назвати паливно-енергетичний, агропромисловий, військово-промисловий комплекси. Проте у будь-якому разі при проведенні аналітичних процедур керуються спеціальними методиками, методами, програмами дослідження, які враховують специфіку виробництва, реалізації продукції, робіт, послуг вказаних вище галузей економічної діяльності.

Залежно від спрямованості у часі дослідження аналіз буває ретроспективний (наступний, історичний) і перспективний (попередній, прогнозний). Ретроспективний аналіз пов'язаний із вивченням господарських процесів діяльності, що вже відбулися, тобто він спрямований у минуле і вивчає факти й результати за операціями, процесами, які вже здійснилися. Для ретроспективного аналізу використовуються традиційні, добре розроблені методики, які вимагають від працівників аналітичної служби більше уваги, ніж професіоналізму і вміння передбачати ситуацію та інтуїції.

На відміну від ретроспективного перспективний аналіз виходить із потреби планування чи прогнозування господарських операцій у майбутньому. Звичайно, він проводиться ще до здійснення вказаних операцій.

Кожен з названих видів аналізу має свої переваги і недоліки. Так, ретроспективний аналіз точніший, оскільки ґрунтується на даних господарських операцій, що дійсно мали місце на практиці і знайшли відповідне відображення у бухгалтерських документах і звітах. Проте можливості вказаного аналізу, попри його точність (спирається на фактичні, документально зафіксовані дані), обмежені. Так, значимість аналітичних результатів у поточній діяльності недостатня, а трудомісткість проведення досить висока, оскільки потребує залучення великої кількості фахівців та використання значного обсягу інформації.

Крім того, ретроспективний аналіз можна проводити тільки після завершення певного звітного періоду. Це обмежує його дієвість внаслідок відсутності можливості оперативного втручання у діяльність суб'єкта господарювання, а також за-діяння невикористаних резервів, що не сприяє зміні ситуації на краще ще до закінчення звітного періоду.

Перспективний аналіз набагато важливіший для забезпечення успішної господарської діяльності підприємства у майбутньому. Це пояснюється тим, що він передує її здійсненню і базується на прогнозних, очікуваних результатах з урахуванням впливу факторів, які будуть діяти як у середині підприємства, так і зовні. При цьому вихідною інформаційною базою для складання прогнозів слугують дані ретроспективного аналізу, від об'єктивності яких залежить обґрунтованість, точність і результативність перспективного аналізу.

Цінність перспективного аналізу полягає у тому, що він дає інформаційну базу для дослідження можливих варіантів розвитку підприємства, відпрацювання методів досягнення найбільш бажаних результатів, планування майбутньої діяльності, визначення завдань і своєчасного прийняття управлінських рішень, спрямованих на попередження негативних наслідків, а не на їх усунення й ліквідацію, як це, здебільшого, має місце при ретроспективному аналізі. У ході перспективного аналізу виявляються фактори, які суттєво впливатимуть на діяльність підприємства та її фінансові результати у майбутньому, а також ступінь цього впливу.

Не зважаючи на те, що висновки, зроблені за результатами перспективного аналізу, мають імовірнісний характер, без такого прогнозування неможливо здійснити ні оперативне, ні тактичне, ні стратегічне планування діяльності підприємства. Завдяки цим позитивним характеристикам перспективний аналіз широко використовується у розвинених зарубіжних країнах, де розроблено сучасне науково-методичне, кадрове, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення досліджень.

На жаль, в Україні цей вид аналізу, незважаючи на його значимість, ще не набув достатнього визнання і поширення. Основними причинами цього є нестабільність соціально-економічного і політичного стану, законодавчої бази, нестача необхідних наукових методик, кваліфікованих кадрів аналітиків достовірної інформації та технічних засобів її зведення, оброб ки. Все це утруднює складання обґрунтованих прогнозів і проведення аналітичних досліджень діяльності суб'єктів господарювання.

За строком прогнозування, особливостями господарської діяльності та управління економічний аналіз поділяється на оперативний, тактичний і стратегічний. Оперативний аналіз – аналіз поточної діяльності підприємства, в рамках якого відбувається контроль цієї діяльності. Цей вид аналізу здійснюється повсякденно і не потребує застосування складних методів дослідження. Основною вимогою до нього є оперативність, оскільки щоденна виробнича ситуація достатньо передбачувана.

Тактичний аналіз – це аналіз господарської діяльності підприємства на короткострокову перспективу. Він менш детальний, ніж оперативний. Тактичний аналіз підпорядкований конкретизації поставлених завдань через систему планів та їх ресурсного забезпечення за різними напрямами: затрати часу, матеріально-технічних, трудових, інформаційних ресурсів тощо.

Стратегічний аналіз – аналіз господарської діяльності підприємства на довгострокову перспективу. Він проводиться в умовах високого рівня невизначеності щодо кількісних і якісних характеристик майбутньої діяльності підприємства і потребує урахування великої кількості ризиків, які можуть виникнути на його шляху. Виходячи з цього, слід зазначити, що аналіз можливих стратегій розвитку підприємства досить складний, здійснюється за допомогою математичних, статистичних методів і не містить такої деталізації, як оперативний чи тактичний аналізи.

Основне завдання стратегічного аналізу полягає в наданні таких результатів дослідження, на базі яких здійснюється вибір стратегії та обґрунтування політики залучення й ефективного розміщення ресурсів підприємства.

Просторова ознака слугує основою для розподілу аналізу на внутрішньогосподарський і міжгосподарський. Внутрішньогосподарський аналіз здійснюється на рівні підприємства і його структурних одиниць – виробничих підрозділів, а саме відділень, цехів, бригад. Міжгосподарський аналіз охоплює декілька підприємств. Це дає змогу визначити середні дані, зробити узагальнення, порівняння, групування показників господарської діяльності підприємств, організацій на територіальному рівні (район, область, країна) та за видами економічної діяльності. Крім цього, за допомогою міжгосподарського аналізу можна вивчити наявні проблеми, а також перейняти передовий досвід інших підприємств, що допоможе знайти додаткові резерви для підвищення ефективності виробництва власного підприємства.

За користувачами результатів аналізу може бути внутрішній і зовнішній аналіз. Внутрішній аналіз здійснюється за ініціативою і на матеріалах самого підприємства з метою використання його результатів у плануванні, складанні виробничої програми, розробці стратегії господарської діяльності та в управлінні. Зовнішній аналіз може проводитися безпосередньо зовнішніми користувачами або на їх замовлення. У ролі останніх можуть виступати представники вищестоящої організації, фінансових, податкових органів, громадських організацій, незалежні аудитори, акціонери, потенційні інвестори. Основними інформаційними джерелами при цьому є дані фінансової і статистичної звітності.

Ступінь охоплення об'єктів дослідження – ознака, що дає змогу виділити суцільний і вибірковий (несуцільний) аналіз. Суцільним аналізом називається аналіз, при якому дослідженням охоплюються всі без винятку об'єкти, в результаті чого визначаються резерви, формулюються висновки, робляться пропозиції щодо підвищення ефективності господарювання.

Вибірковий аналіз ґрунтується на вивченні не всіх, а лише певної частини об'єктів, відібраних у випадковому порядку. Випадковість відбору гарантує незалежність вибірки від суб'єктивізму, упереджує умисність, тенденційність виконавців.

Завданням такого аналізу є одержання достовірних і надійних узагальнюючих характеристик всієї сукупності об'єктів на основі певної їх частини. Так, вибірковий аналіз використовується у різних видах економічної діяльності. У промисловості його застосовують при вивченні і контролі якості виробленої продукції, використання обладнання та устаткування; у сільському господарстві – при аналізі врожайності і втрат врожаю; в торгівлі – при дослідженні попиту населення, цін на ринку тощо.

Відбір об'єктів при несуцільному аналізі може здійснюватися різними способами. Одним із найпоширеніших є спосіб основного масиву. Він полягає у відборі найбільших об'єктів дослідження, що мають аналогічні з іншими, але, можливо, більш яскраво виражені характеристики.

Перевагою вибіркового аналізу порівняно з суцільним є те, що він потребує менше затрат коштів і часу. Це дає змогу використовувати детальнішу програму та оперативніше отримувати результати аналітичного дослідження. У деяких випадках (масове великомасштабне виробництво, заготівля, реалізація продукції) вибірковий аналіз єдино можливий, наприклад при вивченні якості продуктів, виробів, сировини (молоко, зерно, деталі, бавовна тощо).

Завдяки такій ознаці, як зміст програми аналіз буває комплексний і тематичний. Комплексний аналіз (загальний) – аналіз, мета якого полягає у всебічному, комплексному вивченні господарської діяльності підприємства як єдиного комплексу. Наприклад, аналіз фінансового стану підприємства має комплексний характер, тому що він включає дослідження ліквідності, платоспроможності, рентабельності та стану підприємства на ринку цінних паперів.

Тематичний аналіз охоплює тільки окремі напрями діяльності підприємства або рішення спеціальних завдань, здебільшого, ті, які найбільш проблемні і важливі в конкретний період часу, наприклад аналіз розміщення та функціонування збутової мережі або аналіз грошових та інших розрахунків підприємства. Актуальними питаннями, які потребують детального вивчення, є також використання паливно-енергетичних ресурсів, вторинних матеріальних ресурсів, формування витрат і собівартість житлово-комунальних послуг, продуктивність праці та рентабельність виробництва.

Залежно від сфери застосування аналіз поділяється на виробничий, фінансовий і стратегічний.

Виробничий аналіз охоплює сферу виробництва, реалізації продукції, робіт, послуг і призначений для пошуку невикористаних резервів підвищення їх ефективності.

Фінансовий аналіз вивчає фінансову діяльність, тобто операції, процеси, пов'язані зі зміною розміру і складу капіталу господарських структур, для зміцнення їх фінансового стану.

Стратегічний аналіз допомагає визначити мету, завдання, обсяги і структуру виробництва, асортимент продукції, робіт, послуг на перспективу, розробити відповідні прогнози і скласти науково обґрунтовані плани. В результаті цього аналізу отримують необхідні дані для прийняття зважених управлінських рішень.

За змістом економічний аналіз поділяється на загальноекономічний (фінансово-економічний, статистико-економічний, соціально-економічний, економіко-екологічний, маркетинговий, інвестиційний) і техніко-економічний.

Загальноекономічний аналіз спрямований на вивчення узагальнюючих вартісних показників господарської діяльності і здійснюється за даними періодичної звітності. Вплив технічних, технологічних факторів, якості продукції на вказані показники в економічному аналізі розглядається, але детально не розкривається.

Техніко-економічний аналіз поглиблює загальноекономічний, допомагаючи детально вивчати та оцінювати технічний рівень підприємства та його вплив на економічні показники. До проведення цього аналізу залучаються, крім працівників економічної служби, представники технічного підрозділу служби підприємства (інженери, технологи та ін.).

Отже, загальноекономічний і техніко-економічний аналіз – це два взаємозв'язаних напрями.

Фінансово-економічний аналіз призначений для вивчення фінансових результатів діяльності, фінансового стану суб'єктів господарювання з метою пошуку резервів їх покращання. Цей аналіз виконує фінансова служба підприємства, фінансово-кредитні організації.

Статистико-економічний аналіз здійснюється статистичними органами для дослідження масових суспільних економічних явищ і процесів на різних рівнях: підприємство – район – область – країна; або: підприємство – вид економічної діяльності – сектор економіки.

Соціально-економічний аналіз полягає у вивченні взаємозв'язку і взаємозалежності соціальних та економічних явищ і процесів, у визначенні впливу соціальних факторів на результати господарювання. Цей аналіз можуть робити фахівці економічної та соціологічної служб, статистичних органів.

Економіко-екологічний аналіз ставить завдання вивчити взаємозв'язки і взаємозалежності між економічними та екологічними явищами і процесами з метою пошуку резервів, а також розробки заходів щодо покращання навколишнього середовища, раціонального використання ресурсів на це. Здійснюється економічною службою підприємств, органами охорони навколишнього середовища.

Маркетинговий аналіз спрямований на дослідження ринків збуту продукції, зокрема на кон'юнктуру ринку продукції, сировини і матеріалів, на вивчення попиту, пропозиції, рівня конкурентоспроможності виробленої продукції, можливостей її збуту, комерційного ризику тощо. Цей аналіз здійснює служба маркетингу (на великих підприємствах) або окремі працівники (на малих підприємствах).

Інвестиційний аналіз вивчає операції із вкладення майнових, інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або соціального ефекту, виявляє можливості залучення капіталу, інвестиційну привабливість підприємств, видів економічної діяльності, регіонів, а також інвестиційний клімат, розробляє та оцінює інвестиційні програми підприємства. Аналіз здійснюється експертами-аналітиками економічної служби.

За методикою вивчення об'єктів аналіз поділяється на порівняльний, факторний, маржинальний, функціонально-вартісний та ін.

Порівняльний аналіз полягає у зіставленні узагальнених, а також часткових економічних і техніко-виробничих показників видів економічної діяльності, підприємств, організацій та їх внутрішніх підрозділів з метою виявлення найкращих результатів і розповсюдження передового досвіду. При порівняльному аналізі зіставляються фактичні показники з плановими, з показниками відповідних періодів минулих років, інших підприємств, з нормативними даними. В результаті виявляються відхилення цих показників і встановлюються їх причини.

Трендовий аналіз – аналіз спрямування зміни економічних показників, яка визначається шляхом обробки звітних і статистичних даних, з метою визначення на основі цього стійких тенденцій економічного зростання чи спаду.

Факторний аналіз є розділом математичної статистики, який використовується в багатовимірному аналізі з метою виявлення впливу різноманітних факторів на зміну показника, який вивчається. При цьому кількісно оцінюється сила та достовірність цього впливу.

Маржинальний аналіз – це метод фінансового аналізу, який досліджує взаємозв'язок витрат виробництва (з розподілом їх на постійні і змінні) та прибутку. Він призначений для обґрунтування і прийняття зважених управлінських рішень щодо обсягу виробництва, реалізації окремих видів продукції, робіт, послуг, їх собівартості та ціни.

Функціонально-вартісний аналіз ставить за мету вибрати оптимальний варіант, що забезпечує повноцінне виконання об'єктом, який аналізується (виробом, технологічним процесом, формою управління чи організації виробництва тощо), своїх основних функцій при мінімальних витратах.

Ситуаційний аналіз становить оцінку можливих змін у діяльності підприємства з урахуванням пливу діючих зовнішніх факторів, тобто таких, на які підприємство вплинути практично не може. Мета ситуаційного аналізу – виявлення проблем і можливостей, які можуть виникнути у майбутній діяльності підприємства.

3.3. Зв'язок економічного аналізу з іншими науками і навчальними дисциплінами
НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ
Розділ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ
4.1. Основні вимоги до організації економічного аналізу
4.2. Етапи проведення економічного аналізу
4.3. Організація аналітичної роботи на підприємстві
4.3.1. Мета, завдання аналітичної служби підприємства
4.3.2. Функції аналітичної служби
4.3.3. Чисельність і склад аналітичної служби
4.3.4. Виконавці економічного аналізу
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2017
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru