Теорія економічного аналізу - Купалова Г.І. - 10.1.2. Відносні величини

Не менш важливе значення у проведенні аналітичних досліджень, порівняно з іншими показниками, мають відносні показники, які дають змогу здійснити порівняльну оцінку абсолютних величин і прослідкувати зв'язок між економічними явищами та процесами. Відносні величини – це показники, які відображають кількісні співвідношення двох величин. Як правило, це відношення середніх або отриманих раніше відносних показників до абсолютних.

Відносний показник розраховується як частка від ділення однієї величини, яка здебільшого називається поточною, або звітною, на іншу, базисну величину, взяту за базу порівняння (основа відносної величини). Базисна величина прирівнюється до одиниці або числа, кратного 10,100,1000,10 000 і т. п. Звітна величина виражається як кратне відношення (коефіцієнт), яке показує, у скільки разів поточна величина більша (менша) від базисної.

Залежно від того, яке числове значення має основа порівняння, результат може бути вираженим або у формі частки від одиниці, процента, або у формі проміле, продециміле тощо (табл. 10.1).

Таблиця 10.1. Одиниці виміру і база порівняння відносних величин

Одиниця виміру

База порівняння

Позначення

Коефіцієнт

1,0

Процент

100,0

%

Проміле

1 000,0

0/00

Продециміле

10 000,0

0/000

Просантиміле

100 000,0

0/0000

Якщо базисна величина прирівнюється до одиниці, то відносна величина є коефіцієнтом і показує, у скільки разів поточна величина більша (менша) від базисної. Розрахунок коефіцієнтів застосовується в тих випадках, коли порівнювальна величина значно більша за базову (більше як у 2–3 рази).

Якщо різниця між поточною і базисною величинами незначна, то використовують процентні числа, тобто за базу порівняння беруть 100%. У разі, коли базисну величину беруть за 1000, відносні показники виражаються у проміле (0/00). Наприклад, частка міських жителів з вищою освітою дорівнює 350/00. Це означає, що на кожну 1000 міських жителів припадає 35 осіб з вищою освітою. Демографічні коефіцієнти (народжуваності, смертності, природного та механічного приросту населення) теж обчислюються у розрахунку на 1000 населення.

Інколи відносні показники розраховують на 10 000, 100 0000 одиниць. Зокрема, кількість ліжко-місць у закладах охорони здоров'я розраховують на 10 000 населення.

Крім того, відносні показники можуть виражатися у формі іменованих величин. Так, показник віддачі основних засобів у торгівлі розраховують шляхом ділення обсягу товарообігу на середньорічну вартість основних засобів. Цей показник відображає, скільки гривень товарообігу припадає на кожну гривню основних засобів.

Є велика кількість різноманітних відносних величин. Наприклад, відносних показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, нараховується більше двохсот. Залежно від способу розрахунку і пізнавального значення відносні показники поділяються на дві групи:

1) відношення між однойменними показниками:

– динаміки;

– структури;

– виконання договірних зобов'язань;

– порівнянь;

2) відношення між різнойменними показниками:

– координації;

– інтенсивності.

Розглянемо ці показники детальніше. Величини першої групи виражаються у процентах або в коефіцієнтах і мають різноманітне призначення. Так, відносні показники динаміки характеризують зміну суспільних явищ і процесів у часі, виявляють напрям та вимірюють інтенсивність розвитку. Розрізняють відносні показники динаміки з постійною базою порівняння (базисні показники), коли показники ряду порівнюють з однією і тією ж величиною (базисною), і зі змінною базою, коли показники кожного періоду відносять до показника попереднього періоду (ланцюгові показники). Щоб розрахувати відносні показники динаміки, необхідно мати у розпорядженні дані не менше ніж за два періоди або моменти часу. Відносні показники динаміки представляють у вигляді коефіцієнтів, темпів зростання та інших показників динаміки.

Приклад. Реалізація товарів магазином становила в січні 989 тис. грн, в лютому – 1050 і в березні – 1175 тис. грн.

Відносні показники динаміки:

– базисні (база – рівень реалізації у січні):

К лютий/січень = 1050 : 989 ž100 = 106,2 (%);

К березень/січень =1175: 989 ž 100 = 118,8 (%);

– ланцюгові:

К лютий/січень = 1050 : 989 ž 100 = 106,2 (%);

К березень/січень = 1175 : 1050 ž 100 = 111,9 (%).

Детальніше показники динаміки розглядаються в п. 10.4 "Побудова рядів динаміки".

Відносні показники структури характеризують склад суспільного явища і відображають частку, яку становлять окремі частини в усьому явищі. Вони визначаються шляхом відношення абсолютної величини кожної частини сукупності до абсолютної величини всієї сукупності і виражаються, як правило, у процентах (база порівняння бере за 100) або у частках одиниці (база порівняння дорівнює 1)

або:

Наведемо приклад розрахунку відносних величин структури (табл. 10.2).

Відносні показники структури однієї і тієї ж сукупності за різні відрізки часу дають змогу прослідкувати структурні зміни, завдяки чому вони широко використовуються в аналізі господарської діяльності, зокрема для вивчення складу: товарообороту за асортиментом, витрат виробництва, фонду оплати праці, працівників підприємства за різними ознаками (стать, вік, стаж роботи, освіта).

Наведемо для прикладу дані, що характеризують зміни у структурі валового внутрішнього продукту України за 1995, 2000, 2006 роки (табл. 10.3).

Таблиця 10.2. Структура суб'єктів Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за видами економічної діяльності, на 1 січня 2006 р.

Вид економічної діяльності

Одиниць

Процент до підсумку

Оптова й роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту

278 097

26,0

Операції з нерухомістю та послуги

247 170

23,1

Промисловість, будівництво, транспорт і зв'язок

218 623

20,4

Державне управління, освіта та охорона здоров'я

101 824

9,5

Сільське господарство, мисливство та лісове господарство

85 824

8,0

Інші види економічної діяльності

139 167

13,0

Всього

1 070 705

100,0

Таблиця 10.3. Структура валового внутрішнього продукту України у 1995,2000 і 2006 роках за категоріями доходу,%

Категорія доходу

1995

2000

2006*

Оплата праці найманих працівників

43,5

42,3

49,4

Податки за винятком субсидій на виробництво та імпорт

19,1

16,8

13,5

Валовий прибуток, змішаний дохід

37,4

40,9

37,1

Всього

100,0

100,0

100,0

* За попередніми даними.

Дані табл. 10.3 показують зміни у структурі ВВП, які відбулися за період 1995–2006 pp. У 2006 р. порівняно з 1995 р. знизилися частка податків за винятком субсидій на виробництво та імпорт (на 5,6 процентних пункту), валового прибутку і змішаного доходу (на 0,3 процентних пункту) та зросла частка оплати праці найманих працівників (на 3,9 процентних пункту).

Відносні показники виконання договірних зобов'язань відображають рівень виконання суб'єктом господарювання зобов'язань, передбачених у договорах. Вони розраховуються шляхом співвідношення обсягу фактично виконаних зобов'язань (обсяг фактичної поставки товарів, наданих послуг) та обсягу зобов'язань, передбачених в угоді (обсяг поставки товарів, надання послуг згідно з укладеною угодою) і подаються у формі коефіцієнтів, процентів:

Слід зазначити, що відносні показники виконання договірних зобов'язань в умовах ринкової економіки прийшли на зміну показників виконання плану та планового завдання, які за умов планово-адміністративної економіки відображалися у статистичній звітності і найчастіше використовувалися на практиці для оцінки рівня господарювання.

Приклад. У першому кварталі підприємство повинно було згідно з укладеною угодою поставити продукцію на суму 275 тис. грн, а фактично поставило на 243 тис. грн. Відносна величина виконання договірних зобов'язань дорівнює 88,4% (243 : 275 ž 100 = 88,4 (%).

Відносні показники порівнянь характеризують кількісні співвідношення однойменних величин, що стосуються різних об'єктів, територій, але представлені за один і той самий період. Вони виражаються в коефіцієнтах або відсотках. Наприклад, можна порівняти обсяг промислової продукції, інвестицій, величину посівних площ, чисельність населення за районами, областями, країнами тощо. Для прикладу наведемо таку таблицю (табл. 10.4).

Поряд з відносними показниками однойменних величин в економічному аналізі активно використовуються відносні показники різнойменних величин, а саме показники координації та інтенсивності. Відносні показники координації характеризують співвідношення між окремими частинами сукупності.

При цьому одну частину сукупності беруть за основу (базу) порівняння і знаходять відношення до неї всіх інших частин. Отже, показники координації відображають, у скільки разів порівнювана величина більша (менша) за величину, взяту за базу порівняння.

Таблиця 10.4. Очікувана тривалість життя при народженні, 2004 р.

Назва країни

Тривалість життя, років

Відношення тривалості життя в Україні до країн світу

чоловіки

жінки

чоловіки

жінки

Україна

62,2

74,0

Російська Федерація

59,0

72,0

1,05

1,03

Австралія

78,0

83,0

0,76

0,89

Австрія

76,0

82,0

1,03

0,90

Бельгія

75,0

81,0

1,01

0,91

Болгарія

69,0

76,0

1,09

0,97

Греція

77,0

82,0

0,90

0,90

Ізраїль

78,0

82,0

0,99

0,90

Індія

61,0

63,0

1,28

1,17

Канада

78,0

83,0

0,78

0,89

Китай

70,0

74,0

1,11

1,00

Німеччина

76,0

82,0

0,92

0,90

Південна Африка

47,0

49,0

1,62

1,51

США

75,0

80,0

0,63

0,93

Франція

76,0

83,0

0,99

0,89

Японія

79,0

86,0

0,96

0,86

Приклад. На початок року чисельність працівників підприємства з вищою освітою становила 76 осіб, а з середньою освітою – 228 осіб. Отже, якщо за базу порівняння взяти чисельність працівників з вищою освітою, то можна розрахувати відносний показник координації і зробити висновок про те, що на трьох працівників з середньою освітою припадав один працівник з вищою освітою (228 : 76 = 3,0 : 1,0).

Відносні показники інтенсивності відображають ступінь поширення явища, яке вивчається, в тому чи іншому середовищі за допомогою різнойменних, але взаємопов'язаних абсолютних показників. Відносні показники інтенсивності відображають кількість одиниць однієї сукупності, що припадає на одиницю іншої сукупності. Вони розраховуються шляхом ділення абсолютної величини досліджуваного явища на абсолютну величину, що характеризує обсяг середовища, де розвивається або поширюється це явище. Виражаються завжди іменованими числами і включають у назву найменування виміру обох порівнювальних ознак. Так, часто на 10 000 населення розраховуються такі відносні величини інтенсивності: чисельність лікарів, лікарняних ліжок, число підприємств роздрібної торгівлі, громадського харчування, число посадкових місць у них. Серед відносних показників інтенсивності можна назвати також щільність населення на 1 км2 території, щільність поголів'я тварин на 100 га сільськогосподарських угідь, виробництво різних видів продукції на одну особу та ін.

Приклад. На кінець року кількість торговельних підприємств області становила 12 459. Чисельність населення області дорівнювала 963,6 тис. осіб. Отже, на кожні 10 000 осіб у цій області припадає 129,3 підприємств торгівлі: 12 459 : 963 600 х 10 000 = 129,3 (підприємства на 10 000 населення).

10.1.3. Середні величини
10.2. Групування
10.3. Табличний метод
10.4. Побудова рядів динаміки
10.5. Графічний метод
10.6. Балансовий метод
10.7. Метод деталізації
10.8. Порівняння
10.9. Методи порівняльної комплексної оцінки
НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru