Історія української преси - Животко А.П. - "Ukrainische Rundschau"

У квітні 1901 р. за редакцією молодого журналіста Сембратовича почав у Відні виходити часопис німецькою мовою під модерною в той час назвою "Strahlen". Виходив тричі на місяць. Присвячений був українським справам в Австрії та Росії. Проіснував щось з півроку. Натомість також у Відні Р. Сембратович почав видавати інформативний двотижневик під назвою "Ruthenische Revue".

Найбільше уваги в цьому часописі присвячено було польському пануванню на українських землях та забороні українства 1876 р. під Росією. Тут же переклади творів українських письменників, їх характеристика тощо. Часопис зацікавив чужинців. Передруки з нього почали з'являтися в чужинецькій пресі (німецькій, французькій, італійській, іспанській, шведській, норвезькій, ба, навіть часом в японській).

З відгуків досить згадати хоч би такі імена: Г. Брандес, Ж. Жорес, Момзен, Бернстерне Бернсон та інших. Б. Бернсон, між іншим, писав: "З усіх починів сучасного життя Ваш почин видається мені найграндіознішим. Піднести до рівня свідомого культурного народу 30 мільйонів українців, збудити їх від вікового гніту — це повинно одушев-ляти! З того часу, як мене це почуття захопило, до появи "Ruthenische Revue" я нічого не знав про це, моє життя стало багатшим, моя віра в людство посилилась. Я уважно слідкую за Вашим словом. Воно таке свіже, нове, справедливе і різке, — це захоплює".

В р. 1904 "Ruthenische Revue" провело анкету в зв'язку з указом 1876 p.. Відгукнулися згаданий Б. Бернсон, проф. Кембріджського університету О. Броунінґ, шведський посол до парламенту А. Гедін, проф. А. Леруа-Болиє, соціолог Ф. Опенгаймер, Ф. Герц, І. Гижйо і багато інших.

"Ukrainische Rundschau"

Наприкінці 1905 p. P. Сембратович на 30-му році життя вмер. Спадкоємцем "Ruthenische Revue" став місячник "Ukrainische Rudschau", який придбав у світі ще більше признання. До співпраці стали посли західноукраїнських земель: С. Дністрянський, О. Колесса, Є. Левицький та В. Кушнір. В. Кушнір був і редактором впродовж всього часу існування часопису. Почали з'являтися тут праці визначніших представників українського журналістичного, наукового, культурного та громадсько-політичного життя. Це були такі співробітники: Ю. Рома-нчук, О. Турянський, В. Щурат, І. Крип'якевич, М. Кордуба, С. Дністрянський, Б. Лепкий, М. Лозинський, І. Макух, Д. Дорошенко та інші, з чужинців — Б. Бернсон, Маріяно де Кавія, С. Ляндау, д-р І. Фекете де Нагнівані та інші.

З самого початку часопис висилався даром світовим редакціям, дипломатам і письменникам. Помітний був інтерес до цього і серед ширших кругів чужинців, що можна бачити з передплат. Наприклад, сама Німеччина дала понад 200 передплатників. Були вони і в інших країнах.

З метою пожвавити інформаційну службу з почину В. Кушніра почав виходити ще один орган, а саме "Ukrainische Korrespodenz". Проіснували обидва ці органи до першої світової війни. В час війни заступив їх новий органу під назвою "Ukrainische Nachrichten", який виходив з вересня 1914 до 1916 рр. за редакцією О. Бачинського і В. Біберовича.

Українська преса західноукраїнських земель перед першою світовою війною. Загальний стан.

На початках XX ст. аж до першої світової війни розвиток української преси на західноукраїнських землях йшов прискореним темпом. Разом із тим відбувався дальший процес розгалуження і спеціалізації та народження нових органів на провінції. Виявляється це таким числовим образком. На західноукраїнських землях

Були тут органи, присвячені питанням господарським, правничим, педагогічним, часописи для дітей, жіночі, просвітні, мистецькі, релігійні і врешті сатирично-гумористичні.