Інвестування - Мойсеєнко І. П. - Показники оцінки майнового стану

До показників оцінки майнового стану належать:

Сума господарських засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Цей показник дає узагальнену вартісну оцінку активів, що перебувають на балансі підприємства. Це облікова оцінка, що не збігається із сумарною ринковою оцінкою активів підприємства. Зростання цього показника свідчить про нарощування майнового потенціалу підприємства.

Частка активної частини основних засобів. Відповідно до нормативних документів під цим розуміють машини, устаткування, транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці, зазвичай, розцінюється як сприятлива тенденція.

Коефіцієнт зносу. Показник характеризує частку вартості основних засобів, що залишилася до списання на витрати в наступних періодах. Доповненням цього показника до 100 % (чи одиниці) є коефіцієнт придатності.

Коефіцієнт відновлення показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів складають нові основні засоби.

Коефіцієнт вибуття показує, яка частина основних засобів, з якими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула через старіння і з інших причин.

Аналіз фінансової стійкості підприємства

Після загальної характеристики фінансового стану і його зміни за звітний період наступним важливим завданням є дослідження показників фінансової стійкості підприємства. Відповідь на питання про те, які показники відбивають сутність фінансової стійкості, пов'язана, насамперед, з балансовою моделлю, що має такий вигляд:

Таким чином, співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів, величин власних і позикових джерел їх формування визначає стійкість фінансового стану підприємства. Забезпеченість запасів і витрат джерелами їх формування є сутністю фінансової стійкості, тоді як платоспроможність виступає її зовнішнім проявом.

Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовується кілька показників, що відбивають різний ступінь охоплення різних видів джерел:

• Наявність власних оборотних коштів дорівнює різниці величини джерел власних коштів і величині основних засобів і вкладень:

(постійного) капіталу підприємства. Власний капітал і довгострокові кредити і позики є стабільними джерелами фінансування діяльності підприємства. Обидва напрямки фінансової стійкості випливають із загальної формули стійкості, тобто з умови: ^ + 2 < Іс + КТ, яка означає, що вкладення капіталу в основні засоби і матеріальні запаси не повинні перевищувати величини перманентного капіталу.

У ході аналізу для характеристики різних аспектів фінансового стану застосовуються як абсолютні показники, так і фінансові коефіцієнти, що являють собою відносні показники фінансового стану.

Відносні показники фінансового стану

Відносні показники фінансового стану поділяються на:

• Коефіцієнти розподілу. Вони застосовуються в тих випадках, коли вимагається визначити, яку частину той чи інший абсолютний показник фінансового стану складає від підсумку його групи абсолютних показників. Ці коефіцієнти та їхні зміни за звітний період відіграють велику роль у ході попереднього ознайомлення з фінансовим станом за порівняльним аналітичним нетто.

• Коефіцієнти координації. Вони використовуються для вираження відносин різних, власне кажучи, абсолютних показників фінансового стану.

Найчастіше пропонується надлишкова кількість показників. Для точної і повної характеристики фінансового стану підприємства і тенденцій його зміни досить порівняно невеликої кількості фінансових коефіцієнтів. Важливо лише, щоб кожний з цих показників відбивав найбільш істотні сторони фінансового стану.

Найбільш повна класифікація відносних показників фінансового стану подана нижче.

Класифікація фінансових коефіцієнтів за економічним змістом

Система відносних фінансових коефіцієнтів за економічним змістом може бути поділена на ряд характерних груп:

1. Показники оцінки рентабельності підприємства.

2. Оцінка ефективності управління:

Відносні фінансові показники можуть бути виражені як у відсотках, так і в коефіцієнтах. Показники ділової активності наочніше представляти в коефіцієнтах. Середня вартість активів і пасивів за період (наприклад, за рік), розраховується як середня хронологічна за місячними чи квартальними даними, а якщо в розпорядженні фінансового аналітика є лише річний баланс, то застосовується спрощений прийом: середня із суми даних на початок і кінець року.

4. Оцінка ринкової стійкості:

4.4. Коефіцієнт маневреності дорівнює відношенню власних оборотних коштів підприємства до загальної величини джерел власних коштів. Він показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати цими коштами. Високі значення коефіцієнта маневреності позитивно характеризують фінансовий стан, однак яких-небудь сталих у практиці нормальних значень показника не існує. Іноді рекомендується 0,5.

4.5. Одним з головних відносних показників стійкості фінансового стану є коефіцієнт забезпеченості власними засобами (Д0)9 який дорівнює відношенню величини власних оборотних коштів до вартості запасів і витрат підприємства. Його нормальне значення на основі статистичних усереднень має такий вигляд:

4.6. Важливу характеристику структури засобів підприємства дає коефіцієнт майна виробничого призначення, що дорівнює відношенню суми вартостей (взятих у балансі) основних засобів, капітальних вкладень, устаткування, виробничих запасів і незавершеного виробництва до підсумку балансу (Кп. ім). На основі даних господарської практики нормальним вважається таке обмеження показника:

4.7. Для характеристики структури джерел коштів використовується коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів, який дорівнює відношенню величини довгострокових кредитів і позикових засобів до суми джерел власних засобів під-іриємства і довгострокових кредитів і позик.

4.8. Коефіцієнт короткострокової заборгованості виражає частку короткострокових зобов'язань підприємства в загальній сумі зобов'язань.

4.9. Коефіцієнт автономії джерел формування запасів і витрат показує частку власних оборотних коштів у загальній сумі основних джерел формування запасів і витрат.

4.10. Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших пасивів виражає частку кредиторської заборгованості й інших пасивів у загальній сумі зобов'язань підприємства.

5. Оцінка ліквідності активів підприємства:

Три відносних показники ліквідності розрізняються набором ліквідних засобів, розглянутих як покриття короткострокових зобов'язань.

6.1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (КОЛ) дорівнює відношенню величини найбільш ліквідних активів до суми найбільш термінових зобов'язань і короткострокових пасивів. Кал показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство зможе погасити найближчим часом. Нормальне обмеження цього показника таке:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу.

5.2. Для обчислення коефіцієнта критичної ліквідності (К^ чи проміжний коефіцієнт покриття) до складу ліквідних засобів у чисельник відносного показника включаються дебіторська заборгованість та інші активи. ККД відбиває прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасного розрахунку з дебіторами. Оцінка нижньої нормальної границі виглядає так:

Коефіцієнт критичної ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, рівний середній тривалості одного обороту дебіторської заборгованості.

5.3. Якщо до складу ліквідних засобів включаються також запаси і витрати (за винятком витрат майбутніх періодів), то ви-

ходить, що коефіцієнт поточної ліквідності (Ктл чи коефіцієнт покриття) дорівнює відношенню вартості всіх оборотних коштів підприємства до величини короткострокових зобов'язань. Він показує платіжні можливості підприємства, оцінювані за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами і сприятливої реалізації готової продукції, але й продажу у випадку нестатку інших елементів матеріальних оборотних коштів.

Нормальним для нього вважається обмеження: Кмл ≥ 2. Кмл характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, рівний середній тривалості одного обороту всіх оборотних коштів.

Вибір необхідних коефіцієнтів виробляється аналітиком. Ці показники відповідають інтересам різних зовнішніх користувачів. Так, для постачальників сировини і матеріалів найбільш цікавий коефіцієнт абсолютної ліквідності. Банк, що кредитує підприємство, більше уваги приділяє коефіцієнту критичної ліквідності. Покупці і власники акцій оцінюють фінансову стійкість підприємства за коефіцієнтом поточної ліквідності.

Ознаками хорошого балансу з погляду підвищення ефективності можна назвати такі відомі показники:

— коефіцієнт поточної ліквідності 2,0;

— забезпеченість підприємства власним оборотним капіталом і 0,1;

— має місце зростання власного капіталу;

— немає різких змін в окремих статтях балансу;

— дебіторська заборгованість відповідає розмірам кредиторської заборгованості;

— у балансі відсутні "хворі" статті (збитки, прострочена заборгованість банкам і бюджету);

— у підприємства запаси і витрати не перевищують величину мінімальних джерел їх формування.