Електронна комерція - Шалева О.І. -
Тема 9. Організаційно-правове забезпечення електронної комерції. Ефективність електронної комерції

9.1. Нормативно-правове забезпечення системи електронної комерції

У юридичному аспекті електронна комерція - це укладення в електронній формі низки підприємницьких угод щодо купівлі-продажу, постачання, розподілу продукції, страхування, перевезення вантажів або пасажирів, банківських угод тощо. Тому передовсім потрібна особлива законодавча регламентація електронної комерції, яка поєднувала б застосування традиційних базових юридичних норм і правил та створення нових правових інститутів та процедур.

Першим кроком у галузі розвитку міжнародного права щодо регулювання електронної комерції став прийнятий Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН у 1997 р. Типовий закон "Про електронну торгівлю" (так званий Типовий закон ЮНСІТРАЛ). Даний документ призначений першочергово для використання державами як основи для розробки національного законодавства. Даний міжнародний документ заклав правові основи діяльності в сфері електронної торгівлі, дав визначення основним поняттям, визнав юридичну і доказову силу за документами в електронній формі, визначив вимоги, що пред'являються до електронного підпису.

Для розвитку Типового закону "Про електронну торгівлю" держави-учасниці ООН розробили проект міжнародної Конвенції "Про електронні угоди", основним завданням якої є вироблення єдиних і обов'язкових правил встановлення порядку укладення електронних угод та їх виконання.

Європейським Союзом була прийнята Директива "Про деякі аспекти електронної торгівлі на внутрішньому ринку". Основним завданням її є забезпечення умов належного функціонування міжнародної електронної комерції між державами-членами ЄС.

Іншим важливим документом є Директива ЄС "Про правові основи Співдружності для використання електронних підписів". Даний документ найбільш повно врегулював відносини у сфері використання електронних підписів. Мета прийняття цього законодавчого акта - забезпечити ведення бізнесу через Інтернет.

В нашій державі початок правового регулювання діяльності у сфері високих технологій було закладено прийняттям Закону України "Про Національну програму інформатизації". Тоді ж була схвалена Концепція Національної програми інформатизації та прийнято Закон України "Про затвердження завдань Національної програми інформатизації на 1998-2000 роки". Наступним кроком став Указ Президента України від 2000 р. "Про заходи по розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпеченню широкого доступу до цієї мережі в Україні". Постановою НБУ у 1999 р. затверджено Правила організації захисту електронних банківських документів. У 2003 р. прийнято Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг", який визначає поняття електронного документа та електронного документообігу, закріплює світові тенденції щодо визнання юридичної сили електронного документа, вказує на права та обов'язки суб'єктів електронного документообігу, їх відповідальність. У 2006 р. було розроблено проект Закону України "Про електронну торгівлю". Цей закон має встановити засади використання новітніх технологій у різних галузях суспільного життя України. Насамперед, це стосується фінансових та юридичних взаємовідносин юридичних і фізичних осіб з банківськими установами, технологій електронної торгівлі товарами та послугами тощо.

9.2. Системи електронного документообігу в електронній комерції

Протягом останніх 10-ти років електронний документообіг осів значне місце у різних сферах діяльності. Концепція використання електронних файлів для збереження та обміну даними, електронної звітності, електронної комерції широко використовуються для взаємодії між фізичними та юридичними особами.

Згідно ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" електронним документом є документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, зокрема з електронним цифровим підписом автора.

Електронним документообігом (обігом електронних документів (ЕОД)) називають сукупність процесів створення, обробки, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності і у разі потреби з підтвердженням факту їх одержання.

Поширені такі формати електронних документів:

1. формати відкритого тексту (plaintext) - формати програм Microsoft (Word, Exel), програма "Acrobat", формат PDF;

2. формати графічних зображень (TIFF, GIF, JPEG, pict, bmp);

3. формат структурованого тексту (SGML);

4. формат XML для зберігання структурованих ієрархічних даних незалежно від характеристик програмно-технічних засобів;

У міжнародній практиці поширені системи електронного обміну даними, які забезпечуються такими інформаційними системами:

o системи управління електронними документами -

EDMS;

o системи автоматизації ділових процесів -Workflow;

o системи організації групової роботи - Groupware;

o автоматизовані системи контролю виконання документів;

o електронні архіви.

Найважливішими стандартами і специфікаціями, що застосовуються у системах електронного документообігу є:

o сервіс мережі;

o сервіс систем управління інформацією:

o сервіс застосувань;

o стандарти архітектури і подання документів;

o графічні стандарти;

o кодування шрифтів;

o стандарти пошуку.

9.1. Нормативно-правове забезпечення системи електронної комерції
9.2. Системи електронного документообігу в електронній комерції
9.3. Методи визначення ефективності електронної комерції
9.4. Напрями оцінки ефективності електронної комерції
Частина 2 .Практикум
Тема 1. Суть, зміст, значення та тенденції розвитку електронної комерції
Тема 2. Основні категорії Internet та інструментарій електронної комерції
Тема 3. Організація і технологія роботи Internet - магазину
Тема 4. Організація продажу товарів через іnternet-аукціони
Тема 5. Організація оптового продажу товарів та послуг через віртуальні торговельні майданчики