Інформаційні технології та моделювання бізнес-процесів - Томашевський О.М. -
2.5. Призначення і структура класифікаторів

Опис класифікаційних угруповань, кодових позначень та найменувань об'єктів міститься в документі, який називається класифікатором.

Класифікатор - офіційний документ, що містить систематизований перелік назв і кодів класифікаційних угруповань або об'єктів класифікації

Класифікатор є чітким вираженням класифікації і кодування. Сукупність класифікаторів утворює систему класифікації і кодування (основа для аналізу та моделювання інформаційних потоків, складова частину інформаційного забезпечення автоматизованих ІС).

Класифікатори інформації можуть створюватися системним або локальним способом.

При системному способі інформація класифікується з урахуванням вимог різних рівнів організації (підприємство, міністерство, відомство, тощо), при локальному - в межах одного підприємства, організації або установи.

Побудова системи класифікації і кодування потребує додержання принципу взаємно-однозначної відповідності класифікованій номенклатурі (набору кодових позначень чи найменувань виробів). Тобто, для кожної позиції номенклатури призначено лише одне певне місце у класифікаторі. Кожний код повинен позначати лише один об'єкт класифікації. Розроблені коди мають бути єдиними для задач планування, обліку, економічного аналізу, регулювання і та ін., а також переважно цифровими.

Система класифікації і кодування повинна мати необхідний резерв для внесення нових номенклатур без зміни структури класифікатора.

Важливою вимогою є стабільність кодів. При цьому коди номенклатур об'єктів, які були вилучені з ІС, протягом певного часу не повинні присвоюватися новим позиціям (наприклад, табельний номер працівників, код виробу, і т.п.). Позиціям, які щойно виникли, коди присвоюються за рахунок резерву.

Система кодування має забезпечити змогу виявляти помилки, що виникають при вводі або записі кодів, програмним способом. Цього можна досягти внесенням до коду контрольного розряду.

Сумісність кодів для різних рівнів управління забезпечується засобами Єдиної системи класифікації та кодування техніко-економічної інформації (ЄСКК). Використання уніфікованої системи документації (УСД) та ЄСКК дає змогу забезпечити інформаційну, термінологічну, ідентифікаційну єдність показників і взаємозв'язок АІС різних сфер та рівнів управління.

Розділами ЄСКК є:

o структура управління народним господарством (класифікатори галузей, підприємств, органів державного управління);

o продукція, послуги (загальнодержавний класифікатор промислової і сільськогосподарської продукції);

o технологія виробництва;

o населення (класифікатори кадрів, посад, професій, розрядів);

o територія (класифікатори країн, регіонів, областей, районів);

o фінансові кошти і бухгалтерський облік (БО) (класифікатор платіжного обороту);

o природні ресурси (класифікатор корисних копалин);

o показники, нормативи, одиниці фізичних величин;

o інші дані.

З метою впорядкування системи стандартизації і класифікації в Україні з 1993 р. розпочато розробку 18-ти національних класифікаторів: 1) видів економічної діяльності;

2) форм власності;

3) організаційно-правових форм господарювання;

4) професій;

5) нормативних документів;

6) відходів;

7) валют;

8) держав світу;

9) корисних копалин та підземних вод;

10) управлінської документації (державний);

11) системи позначень одиниць вимірювання обліку;

12) послуг зовнішньоекономічної діяльності;

13) основних фондів;

14) об'єктів адміністративно-територіального устрою України;

15) видів науково-технічної діяльності;

16) класифікатор продукції та послуг (державний);

17) товарів зовнішньоекономічної діяльності;

18) будівель і споруд (державний).

При формуванні вказаних класифікаторів використовується, як правило, ієрархічна система класифікації з серійно-порядковою системою кодування. Діючими класифікаторами на сьогоднішній день в Україні є: ЄДРПОУ - єдиний державний реєстр підприємств, організацій України; СПОДУ - система позначень органів державного управління; СПАТО - система позначень автономій, територій, областей; ЗКТЕП - загальнодержавні класифікатори техніко-економічних показників.

Зазначимо, що інтеграція України в до світової спільноти потребує узгодження класифікаторів з міжнародними, такими як: патентна класифікація; класифікація промислових зразків; класифікація товарів і послуг, тощо.

Міжнародна патентна класифікація (Internationalpatent classification). Страсбурзьку угоду про Міжнародну патентну класифікацію було укладено в 1971 р. 29-ю державами. Класифікатор підрозділяє всю область техніки на 8 розділів, класи, підкласи, рубрики, підрубрики і близько 69000 пунктів. Кожна з цих рубрик супроводжується символом, який привласнюється національним чи регіональним відомством промислової власності, що публікує патентний документ. Кожні 5 років вносяться зміни. Кількість договірних держав Угоди становить 53.

Міжнародна класифікація промислових зразків (International classification for industrial designs under the Locarno Agreement). Локарнську угоду про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків було укладено 8 жовтня 1968 року (зі змінами від 28 вересня 1979 року). Класифікатор складається з 32 класів і 223 підкласів, що охоплюють різні види товарів. Вона також включає алфавітний перелік товарів із вказівкою класів і підкласів, до яких належать товари. Перелік містить близько 6600 найменувань для різних видів товарів. Число договірних держав Угоди становить 42.

Міжнародна класифікація товарів і послуг (International classification of products and services under the Nice Agreement). Складається з переліку 45-ти класів на основні види товарів і послуг, з яких 34 класи призначені для товарів і 11 класів - для послуг, а також алфавітного переліку товарів і послуг. Класифікатор створено на підставі Ніццької угоди про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків, яку було укладено 15 червня 1957 року (переглянутої 14 липня 1967 року у Стокгольмі та 13 травня 1977 року у Женеві, а також зі змінами від 28 вересня 1979 року). Загальна кількість договірних держав Угоди становить 72. Користується класифікатором понад 100 країн.

Універсальна десяткова класифікація, УДК (Universal Decimal classification), міжнародна бібліотечно-бібліографічна класифікація, розроблена Міжнародним бібліографічним інститутом у 1895-1905 рр. на основі "Десяткової класифікації" американського бібліотекаря Дьюї. Сучасну назву отримала в 2-му виданні (1927-1932 рр.). Удосконалення УДК координується Міжнародною федерацією з документації у відповідності з спеціальними правилами. УДК - ієрархічна комбінаційна класифікація, що включає 3 частини: основні таблиці, таблиці визначників (типових рубрик) і алфавітно-предметний покажчик.

Глибока деталізація основних таблиць і значні можливості введення нових рубрик за допомогою визначників дозволяють вважати УДК одним з найбільш розвинутих універсальних класифікаторів. 2000 року Книжкова палата України видала україномовну версію УДК.

Резюме

Обов'язкова вимога до інформації полягає в наявності її носія, джерела і приймача, а також встановленого каналу зв'язку між ними. Інформація є одним з видів ресурсів, які використовуються людиною в трудовій діяльності. Одним з найпоширеніших видів інформації є економічна інформація, яка характеризує процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг.

Логічне структурування інформації пов'язане з необхідністю її зберігання, обробки чи передачі та виділяє наступні елементи в залежності від їх функціонального призначення та особливостей: символ, реквізит, показник, інформаційне повідомлення, інформаційний масив, інформаційний потік, інформаційна підсистема, інформаційна система.

Для забезпечення повноцінного і ефективного обміну інформацією як всередині інформаційної системи, так і між різними інформаційними системами, автоматизації роботи з даними різних типів, необхідно уніфікувати та стандартизувати форму представлення інформації без зміни її змісту, для чого служить система класифікації і кодування, причому кодування є засобом вираження елементів класифікації.

Опис класифікаційних угруповань, кодових позначень та найменувань об'єктів міститься в документі, який називається класифікатором.

Ключові слова

Інформація, інформаційний шум, інформаційний ресурс, комунікація, економічна інформація, структура інформації, символ, реквізит, номенклатура, повідомлення, інформаційний потік, поле, запис, файл, база даних, кодування, штрих-код, класифікація, ієрархічний метод, фасетний метод, класифікатор.

Запитання і завдання для обговорення та самоперевірки:

► Які є види інформації?

► Що таке інформаційний шум?

► Назвіть найважливіші характеристики інформації.

► У чому полягає принципова відмінність між інформаційним ресурсом і матеріальними ресурсами?

► Що таке вхідна і вихідна інформація і яка її роль в характеристиці системи?

► Як поділяється інформація за ступенем стабільності?

► Які операції можна здійснювати над інформацією?

► Як класифікується інформація за режимом доступу?

► Що таке економічна інформація та які її основні властивості?

► Роль і місце економічної інформації в системі управління.

► Які є елементи логічного структурування економічної інформації?

► Що таке реквізит-основа і реквізит-ознака?

► Що розуміється під структурою даних?

► Елементи фізичного структурування економічної інформації.

► Опишіть реляційну модель даних.

► Що таке алфавіт, довжина і структура коду?

► Де застосовується система штрих-кодів?

► Які є вимоги до класифікації інформації? Що таке класифікатор?

3. Інформаційні технології: властивості, вимоги, цілі
3.1. Етапи розвитку інформаційних технологій
3.2. Властивості інформаційної технології і вимоги до неї
3.3. Декомпозиція цілей інформаційної технології
3.4. Структура інформаційної технології. Декомпозиція інформаційного процесу
Інформаційно-технологічна система
Інформаційно-технологічні процеси (ІТП)
Технологічні операції (ТО)
Технологічні модулі
3.5. Інформаційна технологія автоматизації процесу аналізу інформації з використанням програмного забезпечення