Митні інформаційні технології - Пашко П.В. -
Загальна характеристика електронної пошти

Загальна характеристика електронної пошти

Із середини 70-х років комп'ютерні системи почали використовуватися як середовище для зв'язку між людьми. Попередниками сучасних систем обробки повідомлень і комп'ютерних систем телеконференцій були мережі типу ARPA та Електронна інформаційна система обміну, які забезпечували обмін текстовою інформацією між людьми у межах локальної модемної структури. З часом з'явилась необхідність взаємодії із зовнішніми системами обробки повідомлень.

Перші спроби показали, що для індивідуальних систем цю проблему можна вирішити за допомогою шлюзів. Проте велика різноманітність систем обробки потребувала створення великої кількості шлюзів. Тому постало питання кардинального розв'язання цієї проблеми шляхом розробки універсальних стандартів для комп'ютерних систем опрацювання повідомлень. Роботи в цьому напрямі розпочато в 1979 р. Міжнародною федерацією обробки інформації (IFIP) і підтримано Міжнародною координаційною комісією з телеграфії і телефонії (МККТТ) та паралельно Міжнародною організацією зі стандартизації (МОС).

Системи транспортування повідомлень між людьми за допомогою комп'ютерів називають електронною поштою. Далі будемо враховувати, що термін "електронна пошта" (ЕП) належить до прикладного рівня систем обробки повідомлень. В електронній пошті транспортна служба має справу з файлами, які обробляються комп'ютерами, а не з паперами, які транспортуються за допомогою різних технічних засобів (машин, потягів, літаків), як це відбувається в класичних поштових системах. Тому електронну пошту визначили як службу поштового зв'язку, в якій доставка повідомлень здійснюється електронними методами за допомогою комп'ютерів.

Для користувачів електронна пошта — цілком нова служба зв'язку, яка забезпечує більш надійне та якісне обслуговування порівняно зі звичайною поштовою службою.

У контексті проблем систем обробки повідомлень можна виокремити три групи завдань: транспортування, переприймання й адресацію.

Однією з головних особливостей більшості систем обробки повідомлень (СОП) є асинхронна природа зв'язку між користувачами. Ця особливість забезпечує низку переваг:

— асинхронний зв'язок не потребує присутності учасників. Це дуже важливо для користувачів, які перебувають у різних часових поясах, коли зв'язок за допомогою телефону не
можливий або незручний;

— з технічного погляду асинхронна передача дає змогу використовувати принцип комутації повідомлень (.КП) до найвищих протокольних рівнів семирівневої моделі. Переваги методу комутації повідомлень — високий ступінь використання ресурсів і можливість перетворення форматів, кодів та ін. Ці
властивості дають змогу забезпечити функціонування систем опрацювання повідомлень за високого рівня неоднорідності систем на нижніх рівнях протоколів.

Другою особливістю систем опрацювання повідомлень є можливість ефективних двосторонніх (1 : 1) і багатосторонніх (1: N, N: N) зв'язків. Передача повідомлень одночасно до багатьох користувачів забезпечується за допомогою спеціальних механізмів — формування адреси на конверті або служби розподільних листів.

Третя важлива особливість полягає в тому, що система опрацювання даних — це одна з головних складових системи автоматизації установ, яка забезпечує обмін повідомленнями, що генеруються, обробляються, передаються, приймаються та архівуються за допомогою електронних систем.

Описуючи системи опрацювання даних, використовують базові терміни. Враховуючи специфічну функцію, розглянемо більш докладно поняття шлюз.

Шлюз — це устаткування, необхідне для з'єднання двох мереж, що помітне їх користувачам (на відміну від мосту, наявність якого, як правило, непомітна). Введення шлюзу доцільне, коли необхідно врахувати одну або декілька перелічених нижче розбіжностей між мережами, які він з'єднує.

Відмінність адресації. Якщо адресація в мережах, що з'єднуються, визначається різними організаціями, тоді шлюз може бути потрібним для перетворення адрес повідомлень, які через нього проходять.

Відмінність способів оплати. Якщо в мережах, що з'єднуються, реалізовано різні способи оплати (наприклад, локальна мережа, в якій оплата не проводиться, може з'єднуватися з глобальною мережею, в якій оплачується передача кожного пакета), тоді шлюз може використовуватись для перевірки повноважень користувачів та обліку використання ресурсів.

Відмінність протоколів. Якщо в мережах реалізовано різні протоколи, тоді в шлюзі можна здійснити необхідні перетворення протоколів (якщо це можливо) або запобігти спробам користувача однієї мережі скористатись засобами, які недоступні в другій мережі, і видати відповідні повідомлення.

Розрізняють три типи шлюзів, що становлять систему для з'єднання різнорідних мереж.

Адресний шлюз з'єднує мережі з різними просторами адрес/імен. Зазвичай такі шлюзи використовуються між мережами з однаковими протоколами нижніх рівнів (починаючи з транспортного), але з різними правилами адресації та присвоювання імен.

Протокольний шлюз, з'єднуючи мережі з різними протоколами на всіх рівнях, забезпечує перетворення сервісних елементів однієї мережі в сервісні елементи другої. Елементи, які не можуть бути перетворені, ігноруються.

Шлюз форматів забезпечує перетворення форматів різних стандартів систем електронної пошти, первинних кодів (ASCII, EBDIC) тощо. Вони мають бути повністю прозорими для користувачів.

У деяких випадках шлюзи підтримують комбінацію перелічених вище служб.

Інші терміни стосуються питань, пов'язаних з адресацією.

Ім'я (ідентифікатор) однозначно визначає ресурс (хто, що), який належить до специфічної системи координат, що формується певним простором імен. Наприклад, ім'я користувача "Коваленко" однозначно ідентифікує персону, яка пов'язана з простором імен у певній обчислювальній системі.

Простір імен може бути плоским або ієрархічним. Плоский простір імен потребує наявності центральної системи для того, щоб уникнути конфліктів під час використання імен, тоді як в ієрархічному іменному просторі управління може бути розподіленим. Ієрархічний простір імен можна використовувати для відображення організаційної або топологічної структури систем.

Адреса визначає місце розташування ресурсу (де) у деякій системі координат, що формується певним адресним простором. Аналогічно до простору імен адресний простір може бути плоским або ієрархічним.

Шлях указує на те, як знайти ресурс. У системі обробки повідомлень використовуються два різних методи маршрутизації:

маршрутизація від джерела — відправник визначає весь шлях проходження повідомлення від одержувача (при цьому він використовує інформацію про структуру мережі та лінії між вузлами);

внутрішня маршрутизація — відправник не визначає маршрут доставки повідомлення одержувачу. Разом з тим має діяти система відображення "адресного маршруту", для того щоб у кожному проміжному вузлі шлях до наступного вузла визначався автоматично.

Міжнародний стандарт електронної пошти Х.400
Структура електронної пошти Х.400
Архітектура Х.400-систем
Схеми фізичної реалізації електронної пошти Х.400
X.400-система і довідкова Х.500-служба
Протокол SMTP
Модель протоколу
Формат поштового повідомлення (RFC-822)
Дисципліни роботи й команди протоколу
Адресація в SMTP-системах