Основи охорони праці - Березуцький В.В. -
1.1. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном

1.1. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном

Сучасний стан охорони праці в Україні можна охарактеризувати як такий, що викликає серйозне занепокоєння. Створення безпечних умов праці - це невід'ємна частина соціально-економічного розвитку держави, складова державної політики, національної безпеки та державного будівництва, одна з найважливіших функцій органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад, підприємств.

Певних висновків щодо ситуації з охорони праці в Україні в перші два роки нинішнього століття можна дійти на підставі даних табл. 1.1.

Із наведених у таблиці 1.1 даних бачимо, що стан із травматизмом та смертельними випадками значно не змінюється, а набуває деякої "стабілізації" у порівнянні з минулими роками. Але кількість травмованих і загиблих викликає стурбованість про майбутнє нашої країни та дієздатної частини населення. У країні, де немає війни або інших військових подій, гинуть і травмуються люди. Підприємства працюють ледь-ледь, але починають набирати оберти, і зі зростанням виробництва відбудеться відповідне збільшення випадків виробничих аварій та травматизму.

Суперечна ситуація, у якій нині опинилися підприємства (коли, з одного боку, треба підвищувати рівень випуску виробів, а з іншого, вони змушені працювати у складних економічних умовах), не дає змоги суттєво поліпшити стан умов та безпеки праці.

За оперативними даними, в лютому 2002 року на виробництві в Україні смертельно травмовано 100 працівників, що на 21 особу більше, ніж за аналогічний період минулого року. Травматизм знижено на підприємствах машинобудівної промисловості (-4), металургійної (-6), на об'єктах будівництва (-1). Проте допущене зростання смертельного травматизму у вугільній промисловості: з 12 випадків за лютий 2001 року до 22 смертельних випадків у тому ж місяці 2002 року, в агропромисловому комплексі - з 18 до 21, у гірничорудній промисловості - з 1 до 6, в енергетиці — з 1 до 6, житлово-комунальному господарстві - з 2 до 3, соціально-культурній сфері та торгівлі - з 7 до 14. Збільшилася кількість загиблих на підприємствах десяти областей та м. Києва. З них найбільше в м. Києві - 12 проти 1 у 2000 році, у Вінницькій області - 5 проти 0, Дніпропетровській - 9 проти 6, Житомирській - 1 проти 0, Київській - 3 проти 2, Луганській - 13 проти 4, Миколаївській - бороти З, Одеській - 6 проти 3, Тернопільській - 2 проти 1, Херсонській - 2 проти 0, Хмельницькій - 3 проти 2, Чернівецькій - 1 проти 0.

Таблиця 1.1. Динаміка виробничого травматизму по областях України

Області
2000 рік2001 рікРізниця
УсьогоСмертельнийУсьогоСмертельнийУсього

+/-
Смертельний

+/-
Вінницька5994163137+32-4
Волинська4752257123+96+1
Дніпропетровська2364113258096+216-17
Донецька1210033013557240+1457-90
Житомирська2602338929+129+6
Закарпатська1161812217+6-1
Запорізька9415710055+66-2
Івано-Франківська2093119018-19-13
Київська4664539233-74-12
Кіровоградська4272756131+134+4
Луганська53521006551200+1199+100
Львівська99345105840+65-5
Миколаївська3613835924-2-14
Одеська4635153564+72+13
Полтавська7233073132+8+2
Рівненська2481823219-16+1
Сумська7104181037+100-4
Тернопільська1631920622+43+3
Харківська8185687958+61+2
Херсонська6763470234+260
Хмельницька4433849736+54-2
Черкаська32239322220-17
Чернівецька971010810+110
Чернігівська2263339338+167+5
м. Київ7035561551+88-4
м. Севастополь63108412+21+2
АР Крим5235447447-49-7
Україна308411378345561325+3715-53

У таблиці 1.2 наведено відомості про стан травматизму зі смертельними наслідками у різних галузях народного господарства у 2000-2001 рр.

Зростання кількості випадків виробничого травматизму в невиробничій сфері, будівництві, хімічній промисловості, на транспорті та агропромисловому комплексі значним чином зумовлене збільшенням рівня промислового виробництва в цих галузях, але без адекватного вжиття роботодавцями заходів з охорони праці та безпечного ведення робіт.

Як свідчить аналіз, основними причинами аварій та травмування працівників є незадовільна організація робочих місць і виконання робіт, порушення трудової і технологічної дисципліни, безвідповідальне ставлення керівників виробництва і безпосередніх виконавців до дотримання вимог безпеки праці.

Таблиця 1.2. Відомості про стан виробничого травматизму зі смертельними наслідками на підконтрольних Держнаглядохоронпраці підприємствах і в організаціях за 2000-2001 рр.

Галузь20002001+/-
Вугільна316294-22
Гірничорудна та нерудна4837-11
Нафтогазодобування і геологія118-3
Енергетика5650-6
Будівництво100112+12
Котлонагляд, підйомні споруди2923-6
Машинобудування5261+9
Металургія6664-2
Хімія2651+25
Транспорт87106+19
Зв'язок54-1
Газ промисловий69+3
Житлокомунгосп та побутове обслуговування5349-4
Агропромисловий комплекс366374+8
Деревообробна, легка, текстильна промисловість1112+1
Невиробнича сфера93124+31
Разом13251378+53

1.2. Концепція управління охороною праці в Україні
1.2.1. Загальні положення
1.2.2. Державна політика управління охороною праці
1.2.3. Реформування у сфері управління охороною праці
Органи державного управління охороною праці
Завдання та функції управління охороною праці
1.3. Мета та завдання дисципліни "Основи охорони праці"
1.3.1. Мета дисципліни
1.3.2. Завдання вивчення дисципліни
1.3.3. Перелік дисциплін, знання яких потрібне студентам для засвоєння курсу "Основи охорони праці"