Історія України - Світлична В.В. -
10.3. Духовне життя суспільства

Недоліки у сфері культури

У Радянському Союзі на момент його розпаду накопичилося багато негараздів в освіті, науці, літературно-художній творчості. Так, за даними ЮНЕСКО, у кінці 80-х рр. СРСР за рівнем освіти посідав 28 місце у світі, а за інтелектуально-моральним рівнем - 57 місце. На стані культури негативно позначилися залишковий принцип її фінансування, відсутність демократії, заідеологізованість, партійно-державний диктат. У глухому куті перебували національні культури.

Відродження мови

Із проголошенням незалежності України відродження національної культури стало державною справою. Для українців чи не вперше відкрилася перспектива вільного розвитку і набуття престижності своєї мови і культури.

У жовтні 1989 р. було прийнято "Закон про мови в Українській РСР", спрямований на захист національної мови, забезпечення її всебічного розвитку і функціонування у всіх сферах життя суспільства. Українську мову в республіці проголошено державною.

Конституція України затверджує за українською мовою статус державної мови, а також гарантує вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Стан освіти

Для забезпечення духовного і соціально-економічного розвитку держави реформується система освіти. Реорганізується вся структура вищої і середньої спеціальної освіти. Здійснюється перехід на чотириступеневу освіту: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр. Поряд з державними створюються навчальні заклади інших форм власності, за рахунок чого зростає їхня кількість та якість освітніх послуг.

Нова модель освіти передбачає диференціацію, гуманізацію, індивідуалізацію навчально-виховного процесу, переорієнтацію всієї сфери освіти на пріоритетний розвиток особистості.

Проте загальний стан економіки обмежує фінансування освіти, що є серйозним гальмом у її розвитку. Відомо, що в Україні видатки на підготовку одного спеціаліста у вузах у 5-6 разів менші, ніж у розвинених країнах.

Наука

Недостатнє фінансування обумовило кризові явища в науці: відтік кваліфікованих вчених із наукової сфери в інші структури і за кордон, втрата провідних позицій з ряду фундаментальних досліджень, відставання від Заходу за рівнем наукових розробок. При цьому понад 90% нових технологічних розробок не запроваджуються у виробництво.

Художня культура

Позитивні і негативні риси переплелися у сфері художньої культури.

Утвердження демократії сприяє оновленню літератури і мистецтва, гарантує плюралізм, свободу творчості, вільний розвиток усіх художніх стилів і жанрів. Поступово створюються умови, які заохочують громадян України до української мови і української культури: урізноманітнюються радіо- і телепрограми, проводяться фестивалі і конкурси естрадної української музики і пісні, діють виставки нових напрямів сучасного українського мистецтва. (Виконуючи вправу № 35, назвіть відомих Вам діячів сучасної української літератури та мистецтва, відомі Вам твори сучасної вітчизняної культури, фестивалі та конкурси). Створено ряд державних програм: "Модернізація культурно-дозвільної мережі", "Комплексна програма естетичного виховання населення України", "Концептуальні основи розвитку української культури" та інші.

Однак збереження залишкового принципу фінансування вкрай негативно позначається на культурних процесах, обумовлює руйнівні наслідки у сфері духовності. Художня культура опинилася в жорстоких лещатах фінансової залежності. її комерціалізація призвела до того, що на нас ринув каламутний потік низькопробної масової культури.

Тільки здійснення широкої програми заходів, спрямованих на забезпечення відповідної матеріальної бази, посилення уваги всього суспільства зможуть забезпечити збереження і подальший розвиток національної культури.

Відродження релігії і церкви

Будівництво незалежної Української держави, стрімкі зміни в суспільстві сприяли активізації релігійного життя.

У кінці 80-х рр. було легалізовано заборонену комуністами в 1946 р. Українську греко-католицьку церкву (УҐКЦ), визнаним лідером якої став Кардинал Любачівський.

Українська православна церква в процесі своєї перебудови виявилася розколотою на:

-" Українську автокефальну православну церкву (УАПІД);

-> Українську православну церкву Київського патріархату (УП Ц-КП); Українську православну церкву Московського патріархату (УПЦ-МП).

Між цими церквами, особливо між УАЛЦ і УПЦ-КП, з одного боку, та УПЦ-МП, з іншого боку, склалися напружені, ворожі стосунки. Яскравим проявом цієї ворожнечі стали сутички під час поховання у червні 1995 р. патріарха УПЦ-КП Володимира (Романюка). Разом з тим, серед віруючих і частини духовенства посилюється прагнення до створення єдиної православної церкви в Україні.

Серед населення України поширюється вплив протестантизму, іудаїзму, ісламу. Усього ж в Україні діє 105 релігійних об'єднань, діалог між якими здійснюється в рамках Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій. Держава спрямовує свої зусилля на те, щоб представники всіх конфесій були повноправними учасниками громадського життя.

Свобода совісті стала важливим елементом життя незалежної України. Сотні тисяч людей повертаються до релігії, здобуваючи завдяки їй риси духовності і моралі. Головним завданням у контексті побудови вільної незалежної України є повернення людям віри в добро, справедливість, честь і порядність.

Візит Папи Римського в Україну

У червні 2001 р. відбувся державний візит в Україну глави Держави Ватикан, глави Католицької церкви Папи Римського Івана Павла II. Україна стала 123-ю країною, яку відвідав Понтифік. Згідно з програмою візиту відбулися зустрічі Папи і Президента України з представниками політичних, культурних, наукових та ділових кіл, зустрічі Папи з представниками Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій, з громадськістю. Іван Павло II відслужив божественні літургії за римським і візантійським обрядами у Києві та Львові.

Візит Понтифіка, незламного поборника прав і гідності людини, безкомпромісного противника тоталітаризму, нетерпимості і дискримінації, став закликом до порозуміння, до процесів єднання. Папа закликав не зводити рахунки з минулим, а разом дивитися в майбутнє, спільно розвивати діалог культур і цивілізацій. Україна, за словами Папи, має виразне європейське покликання, підкріплене християнськими коренями культури, і тому треба сподіватися, що ці корені допоможуть зміцнити національну єдність і далі розвивати незалежну Україну.

10.4. Зовнішня політика України