Історія України - Юрій М.Ф. -
1. Епоха великого переселення народів

1. Епоха великого переселення народів

У час найбільшого розширення території Римської імперії римляни міцно утвердилися в Північному Причорномор'ї. Відчутним був уплив Риму на господарський розвиток навколишніх племен, які почали вдосконалювати землеробську техніку, розвивати ремесла, внутрішньо-племінну та міжплемінну торгівлю.

Починаючи з другої половини II ст. н.е., землеробське населення Лісостепу України потрапляє до сфери впливу провінційно-римської культури. Про це свідчать пам'ятки черняхівської культури (II-V ст.), основними носіями якої були слов'янські племена.

В середині II ст. н.е. багато племен Європи прийшло до руху - почалось так зване Велике переселення народів. З південного побережжя Балтійського моря східно-германські племена готів, гепідів, тайфалів, вандалів, ругів та ін. розпочали мандрівку в південному та південно-східному напрямках. На початку III ст. готські загони з'явилися на римському кордоні, розпочавши період довгих і кровопролитних скіфських воєн. Готи очолили антиримську коаліцію з різних племен, до якої входили і слов'яни. В IV ст. готи створюють велетенський союз племен - "державу Германаріха". Зі скандинавських саг відома столиця цієї держави - Данпарстад (тобто "Дніпровське місто").

Панування готів виявилось недовгим. Близько 375 року племена гуннів, що прийшли з-за Дону, вщент розгромили готів. Германаріх, якому було тоді 110 років, з розпачу помер, за іншими даними - вбив себе мечем.

Питання про етнічну приналежність гуннів є дискусійним до цього дня. Переважна більшість вчених вважає гуннів вихідцями з Центральної Азії, потомками племен хунну, що мешкали на території сучасної Монголії, і, переслідувані іншими племенами, перейшли через степи і пустелі та зайняли територію Волзько-Уральського межиріччя. В 360-370 роках гунни розбили аланів, потім зруйнували грецькі міста на Боспорі, а згодом вдарили в спину готам.

Окремі дослідники вважають, що гунни були слов'янами. За допомогою одних лише писемних джерел достовірно це питання вирішити не вдається.

Близько 400-го року гунни переселились на територію Середнього Подунав'я, де утворили могутню державу. Після смерті вождя Аттіли в 453 р. гунська держава занепадає. Окремі племена (в т.ч. тюркомовні болгари) залишають Подунав'я та заселяють степи Північного Причорномор'я.

У 558 р. до Північного Причорномор'я прийшли авари, які досі проживали на півночі від Аральського моря. В 60-ті роки VI ст. авари переселяються в Середнє Подунав'я, де створюють свою державу - Аварський каганат.

Степові простори на півночі від Каспійського та Азовського морів у VI ст. увійшли до держави тюрків. Пізніше сформувалася нова держава-Хозарський каганат. Близько 670 року хозари розбили болгар, що кочували в Передкавказзі та Приазов'ї. В 679 році болгарська орда переходить на південний берег Дунаю та починає, в союзі зі слов'янами, підкорення Балкан. Виникає Болгарське царство.

2. Анти та склавини

У першій половині та в середині І тисячоліття н.е. на території України проживали слов'янські племена, які в письмових джерелах згадуються під іменами антів та ославите.

Готський історик VI ст. Йордан писав, що багатолюдне плем'я венетів у його час було відоме піц трьома іменами: венетів, антів, склавинів.

Склавини заселяли від Мурманського озера (Балатон) до Данастра (Дністер), а на північ-до Віскли (Вісли). Анти - "від Данастра до Данапра, там, де Понтійське море утворює луку".

За свідченням історика середини VI ст. Прокопія Кесарійського, анти і склавини спілкувались однією мовою, в них бус однаковий побут, спільні звичаї та вірування. Відмінності між склавинами та антами носили лише етнографічний характер. В той же час це були окремі племена, які мали власних вождів, окреме військо, вели незалежну зовнішню політику та у У-УІ ст. відігравали відчутну роль у міжнародних відносинах того часу. Академік Михайло Грушевський вважав антів предками українців.

Йордан писав, що готський король Вінітарій (який визнавав владу гуннів) приблизно у кінці IV ст. напав на антів. У першій битві він зазнав поразки, але потім йому вдалося перемогти. Для постраху антів він наказав розіп'ята вождя антів Божа (або Буса) з синами та 70 старійшинами. Анти були союзниками гуннів, тому гунський цар Баламбер пішов походом і розгромив Вінітарія.

Пізніше анти зіткнулися з кочовою ордою аварів. Візантійські історики розповідають про посольство антів на чолі з Мезамиром до аварського кагана. Мезамир був людиною сміливою і гордою, він різко відповів на слова кагана, і той наказав убити Мезаміра. В 602 році аварський каган наказав своїм воєначальникам знищити антів. Після цього ми вже не зустрічаємо письмових свідчень про антів. Проте анти не зникли безслідно, їхні потомки заселили величезні простори Південно-Східної Європи.

Вчені вважають, що вже в ІІ-IV століттях всередині черняхівської культури формується у групування слов'ян, відоме під іменем антів. Антам в V - VII ст. належить пеньківська археологічна культура (охоплює середню течію Прута, Дністра, Південного Бугу, Дніпра та верхів'я Сіверського Дінця). Склавинам належать пам'ятки празько-корчакської археологічної культури (займає територію від Ельби та Одера на заході до Дніпра на сході, від Дунаю на півдні до Прип'яті на півночі).

У відомому літописі "Повість минулих літ", складеному на початку XII ст., мова йде про боротьбу проти обрів (аварів) у часи "Іраклія царя" (правив у Візантії в 610-641 рр.) слов'янського племені дулібів. На деякий час аварам вдалося підкорити дулібів. Літописець передав згадки про те, що авари запрягали у вози дулібських жінок і їздили на них. Згодом слов'яни відновили незалежність та створили Дулібсько-Волинське об'єднання державного типу, про яке є згадки в західноєвропейських джерелах та у творах арабських авторів ІХ-Х ст., а Аварський каганат припинив своє існування. Літописець записав: "Були сі обри тілом великі, а розумом горді, і погубив їх бог: померли всі, і не зісталось ні одного, так що виникло прислів'я: "загинули, як обри".

2. Анти та склавини
3. Господарство та побут слов'ян
4. Вірування
Тема 6. Київська Русь
1. Питання походження Русі
2. Утворення Київської держави
3. Перші Рюриковичі
4. Русь за Володимира
5. Ярослав Мудрий
6. Розвиток феодалізму