Історія України - Юрій М.Ф. -
Тема 8. Литовсько-польська доба

1. Боротьба за українські землі

Після 1340 р. за спадок галицько-волинських князів розгорілась боротьба між претендентами, включаючи Любарта, галицьких бояр та сусідні держави. У 1340 та 1349 рр. поляки двічі захоплювали Львів. У 1366 році було укладено договір, згідно з яким за Любартом залишилась Волинь, а Галичина - за Польщею. Коли королем Польщі став Людовік Угорський (1370 -1380), він поставив у Галичині свого намісника - Володислава Опольського, а згодом передав її під владу угорських воєвод.

Ще в 1320-х роках литовський князь Гедимін заволодів Берестейщиною. У 1350-хроках син Гедиміна Ольгерд захопив Чернігівщину. У 1362 році Ольгерд, після того, як заволодів Києвом, вирушив походом проти татар і розбив трьох татарських ханів - господарів Подільської землі біля Синіх Вод. Він поставив правителями Поділля своїх племінників - князів Коріатовичів (їм приписують заснування Кам'янця-Подільського).

За Кревською унією (1385 р.) Польща й Литва об'єдналися в єдину державу, а великий литовський князь Ягайло одружився з польською королевою Ядвігою (донькою Людовіка). У 1387 р. польські війська, очолювані Ядвігою, витіснили угорців з Галичини та остаточно приєднали край до Польщі.

У1392 році двоюрідний брат Ягайла Вітовт став правителем Литви (після його смерті владу над Литвою мав знову перебрати Ягайло). Вітовт повів рішучу боротьбу з автономією українських земель. У 1393 році він пішов походом на Поділля. Князь Федір, останній з Коріатовичів, який тоді правив, зазнав поразки й утік до Закарпаття, де отримав округ від угорського короля. Вітовт ліквідував також автономію Волинського князівства.

Вітовт передав західну частину Поділля з Кам'янцем Ягайлові, а той у свою чергу в 1395 р. віддав її одному з наймогутніших феодалів

Польщі - краківському воєводі Спитку. Коли ж у битві з татарами на Ворсклі (серпень 1399 р.) Вітовт зазнав поразки, Снитко, який був там як союзник литовського князя, загинув. Вдова Спитка відпродала Поділля королю.

У 1410 році українські загони брали участь у Грюнвальдській битві, самі тільки подоляни виставили цілих три хоругви. Вдячний Вітовтові за допомогу у війні з Тевтонським орденом Ягайло в 1411 році віддав йому Поділля. Вітовт продовжив також приєднання земельна півдні, пересунувши кордони Литви до Чорного моря. Відразу після смерті Вітовта в листопаді 1430 року в Кам'янці виникла змова, а польський гарнізон зайняв замок.

На Великдень 1431 р. Ягайло оголосив війну новому правителю Литви Свидригайлу, яка тривала до 1435 р. У вересні 1435 р. у битві лід литовським містом Вількомир Свидригайло зазнав остаточної поразки. В цій битві загинули 13 українсько-білоруських князів, та ще 42 потрапили в полон. Свидригайло зрікся престолу, проте йому довічно було залишено князівство Волинь.

2. Початок грабіжницьких нападів на українські землі

З XV ст. величезної шкоди розвитку українських земель стали завдавати постійні напади сусідів: татар, молдаван, турок. З 1433 р. по 1469 р. тільки на "руські землі" Польського королівства було здійснено близько 10 татарських нападів. Спочатку переважно нападали волзькі татари - з Великої Орди, пізніше Кримське ханство перетворюється на головне вогнище агресії проти українських земель. Після того, яку 1475 р. воно стало васалом Туреччини, напади татар стали систематичними.

У1482 р. Менглі-Прей здійснив напад на Київську землю, захопив і зруйнував Київ та Житомир. Небачених розмірів досягли напади в 1488-1491 роках, особливо в 1489 р. У 1492 р. була заснована турецька фортеця Тягин (сучасні Бендери), пізніше на Дніпрі збудовано "Чорну фортецю" - Кара-Кермен та Ачі-Кале (Очаків). У 1496 році син Менглі-Прея, за висловом літописця, полонив "усю Волинську землю мало не до кінця".

У 1497р. закінчився термін перемир'я між Польщею і Туреччиною, яке султан відмовився продовжувати. У1498 році відбувся великий напад татар разом з турками й волохами на Поділля й Галичину: в травні 40-тисячна армія переправилась через Дністер на захід від Кам'янця і рушила на Червону Русь. У липні татари спалили Брацлав, а далі кинулись пустошити Поділля і Волинь. За даними літописів, нападники забрали з собою в неволю близько ста тисяч "ясиру" (полонених). Після 1498 року турецькі загони беруть активну участь у нападах на українські землі.

Татарські напади відбувались За второваними "шляхами" - водорозділами річок, тому що татари намагались якнайшвидше просунутись вглиб, потім різко відступити назад, не витрачаючи часу на водні переправи. Татари намагались напасти несподівано: швидко вдиралися в країну, ставили кіш (табір) де-небудь у безпечному й затишному місці й розпускали по всьому краю були (дрібні загони), які грабували й полонили людей, запалювали хати і швидко повертались до табору, а звідти вже всі разом з награбованим добром і полоненими повертались до Криму. Вторгнення нападників в Україну відбувалися по Чорному, Кучманському, Муравському та Волоському (або Покутському) шляхах.

За підрахунками сучасного дослідника Ярослава Дашкевича, Україна втратила від нападів у XV - 1-й половині XVII ст. близько 2 -2.5 млн чол. Полонених гнали як отару до Криму, підганяючи нагаями, знесилених добивали або кидали на голодну смерть. Хто ж доходив до Криму, тих виводили в Кафі (тепер Феодосія) на торг і продавали в неволю. У народі складено багато сумних пісень про долю невільників.

Проте декому усміхалася доля. Історичною постаттю стала Настя Лісовська (1505-1566), що походила з Рогатина. У1520 р. татарський загін захопив її в полон. Вона потрапила до султанського гарему й через деякий час стала султаншею. Ця видатна жінка зробила все, щоб запобігти війнам Туреччини з її рідним краєм. Проте на татарські напади вказівки султанського двору великої сили не мали, вони жодного року не припинялись.

1. Боротьба за українські землі
2. Початок грабіжницьких нападів на українські землі
3. Зміни в устрої українських земель
4. Місцеве самоврядування
5. Розвиток феодалізму
6. Розвиток сільського господарства
7. Ремесла та промисли
8. Торгівля
9. Духовне життя
10. Вихід козацтва на історичну арену.