Історія України - Юрій М.Ф. -
2. Хрущовська "відлига"

Після смерті Сталіна 5 березня 1953 р. у Москві точилася боротьба за владу, в ході якої зійшов зі сцени Лаврентій Берія. До влади прийшов Микита Хрущов. Великим досягненням Хрущова як політичного діяча була відмова від авторитарних методів у політиці. Почалася ліквідація таборів, стали повертатися сотні тисяч жертв репресій. Але Хрущов був сином сталінської епохи, тому часто використовував старі методи. Так, починаючи з 1957 р., проводилася посилена антирелігійна акція, закривались сотні храмів.

З початку 1954 року почалася велика пропагандистська кампанія у зв'язку з трьохсотріччям Переяславської ради. Єдиним здобутком цієї кампанії було рішення 12 лютого 1954 р. Президії Верховної Ради СРСР про перехід Криму від РРФСР до УРСР.

Короткий період ревізії політики сталінського періоду був використаний в Україні для висунення культурно-національних вимог.

Значно зросла кількість українців у складі керівних органів УРСР. Ставилося питання чистоти української мови, вилучення засмічень і кальок з російської мови; реабілітації заборонених діячів; заповнення "білих плям" у літературі й театрі. Було створено Міністерство вищої освіти УРСР, засновано Академію будівництва й архітектури в Києві, Спілку Журналістів України.

Восени 1961 року партія прийняла третю програму, яка проголошувала можливість побудови комунізму за 20 років, тобто до 1980 року. Відомим свого часу було гасло, що оголосив Хрущов на партійному з'їзді: "Партія урочисто клянеться: Нинішнє покоління буде жити при комунізмі!". Програмою партії передбачалось широке запровадження громадських засад у всі сфери життя, проте багато з цього виявилось нежиттєздатним.

Економічні проблеми.

Вирішивши, що роки, проведені в Україні зробили його спеціалістом у сільському господарстві, Хрущов вдався до широких заходів для поліпшення ситуації на селі. Щоб поліпшити стан сільського господарства, було проведено ряд перетворень. Колгоспам нав'язувалися нові технології, нові культури (так, передбачалось перейти до впрошування великої кількості кукурудзи на загальній площі близько 28 млн ґа), розорювалися цілинні-землі, обмежувалося присадибне господарство. В 1958 ропі було ліквідовано МТС. Колгоспи й радгоспи були змушені викупляти техніку. Ціни на сільгосппродукцію було заморожено, у той час як на запчастини, мінеральні добрива, комбікорми - зростали.

Незважаючи на докорінні зміни та грандіозні експерименти, урядові не вдалося добитися заплановано на збільшення сільськогосподарської продукції. В 1954-1959 рр[ зростання сільгоспвиробництва складало щорічно понад 7%. Врожайність зернових в Україні зросла за період 1950-1955 рр. з 20,5 млн т до 32,5 млн т.

У січні 1959 року на Позачерговому XX з'їзді КП України перший секретар Микола Підгорний заявив, що Україна виконає завдання семирічки в сільському господарстві за п'ять років, а окремі колгоспи ще раніше. Проте, починаючи з 1958 р., в сільському господарстві почався спад. З 1958-го по 1964рік обсяг валової продукції у сільському господарстві України зріс всього на 3 %. За цей же період на 8 % впало виробництво продукції тваринництва. Посуха 1963 року посилила скруту з забезпеченням населення продовольством.

Було зроблено деякі послаблення в ціноутворенні та податковій політиці. Однією з найважливіших реформ "великого десятиліття" була заміна галузевого управління промисловості територіальним. На зміну міністерствам прийшли територіальні ради народного господарства (раднаргоспи). Цією реформою намагалися зменшити тиск центру на підприємства. Проте реформа не дала значного ефекту, підприємства могли здобути самостійність лише в умовах ринку. В 1965. році, коли раднаргоспи були ліквідовані, наводилось багато прикладів їх неефективності.

Одним із останніх нововведень Хрущова став поділ партійного апарату за виробничим принципом (на промислові та сільські обкоми й райкоми). Це була остання спроба реформувань. У жовтні 1964 "року Хрущова було звільнено від обов'язків першого секретаря ЦК КПРС і голови Ради Міністрів СРСР.

Початки дисидентського руху.

З1955 р. в Україні починається рух протесту проти режиму. Основні документи цього руху поширювалися самвидавом. Перший документ - "Відкритий лист до ООН", що його передали в 1955 році українські політичні в'язні мордовських таборів,

Молоде покоління українських інтелектуалів, насамперед письменників, своєю творчістю протестували проти пануючої задушливої атмосфери, боролися за українські культурні цінності, національну свободу й людську гідність.

Члени українською правозахисного руху та громадянського опору виступали також в обороні інших народів, зокрема, проти дискримінації євреїв, кримських татар. Окремою формою протесту було створення підпільних груп, які мали на меті домогтися не тільки демократичних прав, але й самостійності України.

Відомими стали тільки групи, що були розкриті органами безпеки і над якими відбувався суд. Наприкінці 1950-х років у західних областях України виникло кілька нелегальних організацій: Об'єднана партія України, Українська Робітничо-Селянська Спілка (УРСС) у порівнянні з іншими групами мала дещо ширшу основу. Створена в 1958 році групою юристів під проводом Левка Лук'яненка, ця організація вперше у повоєнній-історії склала ґрунтовну програму, де йшлося про легальну боротьбу за вихід України з СРСР. Україна мала "стати абсолютно ні від кого не залежною державою". Щодо внутрішнього ладу, передбачалися "самостійність України з широко розвиненим соціалістичним державним устроєм" та "завоюванням демократичних прав". Спілка мала намір перетворитися на. партію, але перед її другим з'їздом було заарештовано ініціаторів, а саму організацію розгромлено. Л .Лук'яненка було засуджено до смертної кари, яку пізніше було замінено п'ятнадцятирічним ув'язненням.

3. "Період застою"
4. Перебудова
5. На шляху до незалежності
6. Україна після проголошення незалежності