Історія України - Юрій М.Ф. -
5. На шляху до незалежності

16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР абсолютною більшістю голосів (лише 3 проти) прийняла Декларацію про державний суверенітет України. У преамбулі Декларації відзначалось, що Верховна Рада Української PCP проголошує державний суверенітет України спираючись на волю народу, прагнучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, шануючи права всіх народів, дбаючи про розвиток народу України.

Проголошувалися верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади республіки в межах, незалежність і повноправність у зовнішніх відносинах. Територія України в існуючих кордонах проголошувалася недоторканною. У частині документу, де характеризувалася економічна самостійність України, підкреслювався намір створити власні банки, цінову, фінансову, митну й податкову системи. УРСР мала-самостійно формувати державний бюджет, а за необхідності - запровадити власну грошову одиницю. Проголошувався намір держави забезпечувати національно-культурне відродження українського народу, функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя. У Декларації вказувалося, що Україна має право на власні збройні сили, внутрішні війська та органи державної безпеки. Проголошувався намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не братиме участь у військових блоках і додержуватиметься трьох неядерних принципів;не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї.

Проголошення незалежності.

19серпня 1991 року громадяни СРСР були здивовані відсутністю телевізійних програм. З інтервалом в одну годину центральне телебачення передавало випуск новин, де диктори зачитували заяву радянського керівництва, постанову № і Державного комітету з надзвичайного становища СРСР (ЦКНС) та інші документи, в яких оголошувалось, що ДКНС створено в зв'язку з неможливістю за станом здоров'я виконувати Горбачовим Михайлом Сергійовичем обов'язків президента СРСР і переходом повноважень президента до віце-президента СРСР Янаєва Геннадія Івановича, з метою подолання глибокої кризи, хаосу та анархії, що загрожують житло та безпеці громадян СРСР. виходячи з результатів всенародного референдуму про збереження СРСР, керуючись життєвими інтересами народів нашої Батьківщини. До його складу ввійшли: Бакланов О.Д., Крючков ВЛ. - голова КДБ СРСР, Попов B.C. - прем'єр-міністр СРСР, Пут Б.К. - міністр внутрішніх справ С PC Р, Стародубцев В.А. - голова Селянського союзу, Тізяков А. І., Язов Д Т. - міністр оборони СРСР, Янаєв Г.І. - в.о. президента СРСР.

Президент СРСР М.Горбачов тоді перебував на відпочинку в Криму, на урядовій дачі Форос. Через кілька днів мало відбутись підписання нового союзного договору, який значно обмежував повноваження центру.. у

19 серпня зранку, в присутності першого секретаря ЦК Компартії України Станіслава Гуренка генерал армії Варенников попередив голову Президії Верховної Ради УРСР Леоніда Кравчука про позицію Збройних сил. Заколотники перекинули під Київ повітрянодесантну бригаду.

О 16-й годині по українському телебаченню та радіо; виступив Л .Кравчук, заявивши, що Верховній Раді невідомі всі події в потрібен час, щоб у всьому розібратися. Кравчук запевнив, що в республіці не буде встановлюватися надзвичайний стан, і першочерговим завданням влади є захист демократії, законності та конституційного порядку. Кравчук зроби в натяк на добрий стан здоров'я М. Горбачова, якого він не так давно бачив під час відпочинку в Криму. Ввечері 19 серпня заступник голови Верховної Ради Борис Гриньов заявив, що відбувся військовій переворот, його організатори - державні злочинці.

На позачерговій сесії Верховної Ради було поставлене питання проголошення незалежності. Леонід Кравчук та його перший заступник Іван Плющ заявили про вихід з Комуністичної партії.

24 серпня Верховна Рада приймає "Акт проголошення незалежності України": "Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла над Україною в зв'язку з державним переворотом у СРСР19серпня 1991 продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом 00И та іншими міжнародно-правовими документами, - здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної держави - Україна. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення

Референдум та вибори президента.

Було вирішено провести референдум про незалежність України й одночасно вибори президента. На посаду президента було висунуто сім кандидатів: Володимир Гриньов - заступник голови Верховної Ради, професор-фізик; Леонід Кравчук - голова Верховної Ради, в минулому - заввідділом пропаганди ЦК КП України; Левко Лук'яненко - голова Української республіканської партії, юрист, колишній політв'язень (27 років відбув за свої переконання в тюрмах і таборах), народний депутат; Леопольд Табурянський -г. народний депутат, голова дніпропетровського кооперативу "Олімп", голова малочисельної Народної партії; Олександр Ткаченко - міністр сільського господарства, колишній секретар райкому КПУ на Київщині (зняв свою кандидатуру на користь Л. Кравчука); В'ячеслав Чорновіл - голова Львівської облради, журналіст, колишній політв'язень; Ігор Юхновський - академік, народний депутат, голова опозиційної "Народної Ради" в парламенті України. Головна боротьба за президентське крісло розгорнулася між Л. Кравчуком та В.Чорноволом. і

Передвиборна програма Кравчука базувалася на принципах "п'ятьох Д": Державність, Демократія, Добробут, Духовність, Довіра.1 грудня народ зробив свій вибір. Понад 90 % громадян України проголосували за незалежність держави, а 61 % віддали свої голоси Леоніду Кравчуку, вбачаючи в ньому гідного президента своєї.дер-жави..5 грудня на урочистому засіданні Верховної Ради він прийняв присягу Президента.

6. Україна після проголошення незалежності