Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В.П. -
Запровадження сталінської моделі соціалізму

У ряд ВФ доклав чималих зусиль для подолання міжнародної ізоляції Болгарії, в якій вона опинилася в роки війни, і для укладення мирного договору з державами антигітлерівської коаліції. Однак між СРСР, Англією і США виникли серйозні розбіжності щодо мирного договору з Болгарією. Західні держави намагалися передати частину болгарської території Греції. Проте на Паризькій мирній конференції лише за підтримки СРСР Болгарії вдалося зберегти свою територіальну цілісність. У лютому 1947 р. Болгарія отримала довгоочікуваний мирний договір. Зовнішні кордони відновлювалися такими, якими вони були на 1 січня 1941 р. Договір, з погляду міжнародного права, не порушував болгарський суверенітет.

Підписаний 18 березня 1948 р. договір про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу між СРСР і НРБ закріпив статус Болгарії як найвірнішого радянського сателіта у Східній Європі. Яскравим прикладом залежності комуністичних правителів Болгарії від волі Москви було покірне виконання сталінських директив щодо македонського питання. Оголосивши про існування особливої македонської нації і македонської мови, Сталін під час зустрічі з Тіто і Димитровим 5 червня 1946 р. зажадав надати Пірінській Македонії (південно-західна частина Болгарії) культурну автономію з перспективою передачі цього краю Югославії. Під час перепису населення 1946 р. все місцеве населення краю, крім турків, євреїв і циганів, зареєстровано як македонців. На X пленумі ЦК БРП(к) у серпні 1946 р. було ухвалено рішення про "запровадження македонської свідомості", а в 1947 р. Димитров погодився запровадити у школах Пірінської Македонії обов'язкове вивчення македонської мови і македонської історії, під якою розуміли історію самостійного етносу, організувати для державних службовців обов'язкові курси македонської мови. Викладачами мали стати вчителі з югославської Македонії. Вони спробували прибрати до своїх рук справу освіти в регіоні, але зустріли опір з боку місцевого населення.

Запровадження сталінської моделі соціалізму

У 1948 р. етап "народної демократії", що трактувався як спроба пошуків нового суспільного устрою, завершився встановленням радянської моделі комуністичної диктатури. Другий з'їзд ВФ (лютий 1948 р.) затвердив нові програму та статут, які замість колишньої коаліційності передбачали єдність та індивідуальне членство в організації, вводили виборність керівництва й ліквідовували принцип паритетного представництва. Відтепер основним завданням фронту мало стати "виховання болгарського народу в дусі ідей соціалізму". Реорганізація ВФ мала на меті уніфікацію політичного життя країни під керівництвом БРП(к). Інші партії були приречені на зникнення з політичної арени. Улітку 1948 р. власті заарештували опозиційних лідерів соціал-демократів та їхніх прихильників, інша ж частина цієї партії об'єдналася з БРП(к), визнавши її програму і статут. Союз "Звено" та Радикальна партія на початку 1949 р. заявили про саморозпуск. Проте комуністи не зважилися на ліквідацію авторитетної серед болгарського селянства БЗНС. Однак, змушена пристосуватися до нової ситуації, спілка прийняла соціалізм як програмну мету й визнала керівну роль компартії в політичному й громадському житті країни.

Вирішальною подією, що завершила встановлення влади комуністичної партократії, був V з'їзд БРП(к), що відбувся у грудні 1948 р. У звітній доповіді Г. Димитров заявив, що радянська влада і народна демократія є двома формами диктатури пролетаріату, що існують загальні закономірності переходу до соціалізму, котрі є обов'язковими для Болгарії. Підтримавши сталінські соціологічні догми щодо шляхів побудови соціалізму, V з'їзд визначив подальший розвиток країни за радянською моделлю. Йшлося насамперед про прискорений розвиток важкої промисловості на шкоду добробуту населення, яке тяжіло до традиційних галузей харчової і легкої промисловості та сільського господарства. Затверджений з'їздом п'ятирічний план на 1949—1953 pp. передбачав швидке зростання промислового виробництва: на його розвиток виділялось 83 % капіталовкладень. Мізерний залишок призначався на реконструкцію підприємств, що виробляли предмети споживання. З'їзд ухвалив спеціальну резолюцію з ідеологічних питань, яка не допускала плюралізму у галузі культури, мистецтва тощо. Рішенням з'їзду БРП(к) було перейменовано на Болгарську комуністичну партію (БКП).

Ціною величезних зусиль до кінця 50-х років у країні були створені нові галузі промисловості: металургійна, енергетична, хімічна, машинобудівна. З'явилися нові заводи і комбінати, зокрема такі гіганти, як Креміковський металургійний комбінат у Софії, металургійний комбінат у Перніку, нафтохімічний в Бургасі, азотно-туковий у Старій Заторі. Кількість зайнятих у промисловості робітників і службовців збільшилась у порівнянні з 1939 р. більше як у п'ять разів. Болгарія перетворилася з відсталої аграрної країни на індустріально-аграрну державу. Водночас такий курс призвів до занепаду традиційних для Болгарії галузей народного господарства, передусім сільгоспвиробництва і легкої промисловості. Це, своєю чергою, спричинило уповільнення темпів економічного розвитку, й, зрештою, змінилося відставанням і застоєм.

Соціалістична перебудова сільського господарства виявилась найскладнішим завданням переходу від капіталізму до соціалізму. В Болгарії існували глибокі традиції приватної власності на землю, тому болгарські комуністи не зважилися на її націоналізацію у 1947 р. Використовуючи інтерес селянства до кооперативного руху, який існував у Болгарії ще за часів капіталізму, БКП розгорнула широку агітацію за об'єднання селянських господарств у виробничі кооперативи — ТКЗГ, проте більшість селян зайняла негативну чи вичікувальну позицію щодо цього питання.

Уже у 1950 р. компартія висунула завдання масового кооперування села. На відміну від радянських колгоспів, члени ТКЗГ поряд із заробітною платою отримували деякий час платню за внесений земельний пай, що дало можливість залучити до кооперативного руху середнє селянство. Розпочалося масове створення кооперативів, до яких нерідко заганялися цілі села й райони. При цьому порушувався принцип добровільності, використовувались методи тиску, примусу й залякування. Протести й заворушення селян, що супроводжувалися захопленням громадського майна, реманенту, худоби, призвели до того, що в 1951 р. багато ТКЗГ розпалось. У другій половині 50-х років адміністративні заходи держави посилились. У 1959 р. кооперативні господарства вже мали у своєму розпорядженні 92 % земельних угідь і виробляли більшу частину сільгосппродукції. Болгарія стала другою після СРСР країною, що завершила "соціалістичну перебудову сільського господарства".

Становлення тоталітарної держави
Болгарія в 60—80-х роках. Назрівання кризи
Демократична революція 1989 р. Руйнування тоталітарних структур
Успіхи й труднощі перехідного періоду
"Новий час" болгарської історії
Прозахідна орієнтація зовнішньої політики
Розділ 6. ВЕЛИКА БРИТАНІЯ
Наслідки війни для Англії. Внутрішня та зовнішня політика лейбористів
Соціальні рухи 1945 — 1951 pp. Специфіка англійської правової держави
Консерватори при владі