Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В.П. -
Економічний розвиток Канади у 90-ті роки XX — на початку XXI ст.

На парламентських виборах 1997 р. впевнену перемогу знову здобули ліберали, що свідчило про підтримку виборцями дій уряду Жана Кретьєна в галузі економіки, політики, соціальної сфери у попередні чотири роки. Уряд знову очолив Жан Кретьєн. У лютому 1998 р. було затверджено програму дій у сфері економічної та соціальної політики до 2001 р. її основними постулатами були "стратегія однакових можливостей" і "створення безпечного суспільства". Під першим малося на увазі сприяння розвиткові вищої освіти і наукових досліджень, під другим — удосконалення і поліпшення сфери соціальної політики.

Витрати, передбачені на реалізацію ініціатив уряду в соціально-економічній політиці, згруповані у дві великі програми, наближалися до 80 % федеральних видатків.

Економічний розвиток Канади у 90-ті роки XX — на початку XXI ст.

Характерною ознакою 90-х років став процес приватизації державної власності, що супроводжувався глибокими змінами у канадській економіці. Спад і стагнація початку 90-х років змінилися пожвавленням уже в 1992—1995 рр.* Особливо активним було зростання виробництва у 1997 p., що стало наслідком здешевлення кредиту. Темпи росту ВВП у 1998 р. перевищували 4 %. З 10 % (1995) до 8,5 % (1998) зменшився рівень безробіття.

На економічний розвиток Канади впливали чинники, які повсюдно створювали сприятливий клімат для активізації бізнесу. По-перше, канадська економіка "відкритого типу" зазнавала сильного впливу процесів глобалізації світового господарства. По-друге, канадські фірми після підписання угоди між США і Канадою про вільну торгівлю і приєднання до неї Мексики (1994) дістали ширший доступ на ринки. По-третє, раціонально і вміло використовувався механізм державного регулювання економіки для здійснення структурних перетворень в обробній галузі промисловості і проведенні "політики канадизації". Разом з тим, держава залишалася великим власником у таких галузях, як енергетика, транспорт, зв'язок. Зростав обсяг приватних капіталовкладень. За даними 1996 р. зріс потік іноземних інвестицій. Обсяг вкладень у канадську економіку становив 180 млрд. канадських доларів, причому майже 120 млрд інвестиційних надходжень належали фірмам США. Основна маса національних і зарубіжних капіталів вкладалася в такі галузі, як електроніка, фармацевтична промисловість, нові конструкційні матеріали. Прямі канадські інвестиції за рубежем перевищили 170 млрд. дол. Замикаючи "сімку" за обсягом виробництва ВВП і посідаючи сьоме місце за загальним обсягом витрат на технологічні нововведення, Канада займає четверте місце у світі за такими важливими показниками, як наукоємність виробництва і конкурентоспроможність економіки. Починаючи з 1997 р. знижувався рівень безробіття.

Наприкінці XX ст. у країні зберігався високий рівень приросту ВВП: у 1999 р. він становив 4,5 %, а в 2000 р. — 4,4 %. На початку XXI ст. темпи економічного зростання дещо уповільнились. Однак за прогнозами спеціалістів у 2003 р. приріст ВВП сягатиме 3 %.

Сучасна Канада

Канада — член великої "сімки", високорозвинута індустріально-аграрна країна, значення якої у світовому співтоваристві зростає. Це й зрозуміло. Серед західних країн тільки США випереджають Канаду за обсягом продукції добувної промисловості, проте й вони поступаються своєму північному сусідові за виробництвом та експортом багатьох видів сировини і напівфабрикатів. За рівнем продуктивності суспільної праці і технічної оснащеності виробництва Канада поступається лише США. А в лісозаготівельній, деревообробній і целюлозно-паперовій, азбестовій промисловості, окремих галузях кольорової металургії, будівництві і господарській діяльності в умовах півночі її технологія не має собі рівних у світі.

Для сучасної Канади характерний високий рівень життя населення. Середньорічний дохід на одну людину в Канаді вже у 1986 р. становив 12993 долари. А це головний показник соціальної стабільності. За показниками рівня Й тривалості життя, стану здоров'я, грамотності тощо Канада, відповідно до Програми людського розвитку ООН, у 2000 р. сьомий раз підряд вийшла на перше місце серед 174 країн за індексом людського розвитку. Це високе визнання світовим співтовариством успіхів Канади в соціальній сфері.

Завдяки своїй плідній діяльності на міжнародній арені Канада домоглася лідерства в багатьох сферах міжнародних відносин. Саме канадський міністр закордонних справ Л. Пірсон у 1956 р. запропонував утворити спеціальні сили ООН для підтримки миру, за що йому була присуджена Нобелівська премія миру. До середини 80-х років з території Канади була повністю виведена ядерна зброя, розміщена там у 1964 р. Після 11 вересня 2001 р. Канада активно включилася у боротьбу з міжнародним тероризмом. її збройні сили брали безпосередню участь в операції "Незламна воля" в Афганістані.

Складною залишається квебекська проблема. Однак у настроях франкомовних жителів Канади останнім часом проявляються нові, позитивні, нюанси. Так, на додаткових парламентських виборах у березні 1995 р. у Квебеку переконливу перемогу здобув представник Ліберальної партії, а кандидат від сепаратистського Квебекського блоку зазнав поразки. А це означає, що серед франкомовних квебекців зростає кількість противників сепаратизму, що й засвідчив проведений ЗО жовтня 1995 р. референдум з питання незалежності Квебеку. 50,6 % жителів провінції заявили, що хотіли б залишитися у складі Канади.

Українці в Канаді. Канадсько-українські стосунки

За статистичними даними 1981 р. в Канаді проживало 754 тис. українців, тобто 3,1 % населення країни, хоча канадська преса у 1989 р. повідомляла, що кількість українців у Канаді фактично сягає одного мільйона. Основна частина українського населення мешкає у провінціях Онтаріо, Альберта, Манітоба та Саскачеван. 76 % українців мешкає в містах. Українська етнічна група сформувалася в Канаді як іммігрантська. Після Другої світової війни вона збільшувалася. До середини 1950-х років до Канади прибуло 35 тис. українців із таборів для "переміщених осіб". Понад 9 тис. чоловік прибуло до країни в 1961 — 1981 pp. У кількісному відношенні українців переважають тільки британці, французи, німці та італійці.

Завдяки своїй працелюбності українці здобули повагу в канадському суспільстві. Високий їх відсоток серед управлінської та інтелектуальної еліти (заданими 1981 р. 26 865 українців були менеджерами, 58 820 — юристами, вчителями та ін.). У 1980 р. канадець українського походження Роман Гнатишин був призначений генерал-губернатором.

Інтегрувавшись у канадське суспільство, українці не забувають про своє походження. Для їхнього національного самовираження в демократичній Канаді є всі умови. У дванадцяти університетах запроваджені українознавчі програми. Досить поширені курси українознавства, що охоплюють вивчення української мови, культури, мистецтва, історії та географії. У десятках шкіл українська мова вивчається як предмет. Чимало таких шкіл, зокрема недільних, патронуються греко-католицькою церквою, етнічними організаціями, такими як Українське національне об'єднання, Спілка української молоді та ін.

Чільним об'єднанням українських громадських, політичних та культурних організацій, церков є Конгрес українців Канади. Осередками культурного розвитку українців у Канаді виступають різноманітні "фундації". Найбільша з них — Українська фундація ім. Тараса Шевченка, заснована у Вінніпезі 1936 р. У 1987—1988 pp. вона володіла фондом у 3,5 млн. дол., які витрачаються на різні культурні заходи.

З проголошенням незалежності України українська діаспора Канади надає суттєву підтримку становленню і розбудові своєї етнічної батьківщини. Канада стала першою країною світу, що визнала незалежність України після пам'ятного 1 грудня 1991 р. А колишній дисидент Левко Лук'яненко, засуджений радянською системою до смертної кари за виборювання незалежності України, був призначений повпредом України в Канаді. Між Канадою і Україною налагоджуються і розвиваються зв'язки в багатьох галузях суспільного життя. 31 березня 1994 р. у Києві міністри закордонних справ Канади (А. Уеллет) і України (А. Зленко) підписали Спільну декларацію про особливе партнерство між Канадою і Україною. З 1991 по 1998 р. завершено 60 спільних канадсько-українських проектів — з питань переходу до ринкової економіки, в галузі демократизації та розвитку управління, з проблем ядерної безпеки тощо. Розвиткові канадсько-українських стосунків сприяють взаємні візити лідерів країн. Під час канадського візиту президента України Л. Кучми у жовтні 1994 р. підписано Угоду про дружбу і співробітництво між обома країнами. У січні 1999 р. в Україні з візитом перебував прем'єр-міністр Канади Жан Кретьєн. Тоді ж було підписано сім канадсько-українських міжурядових документів. У листопаді 1999 р. представники обох країн підписали угоду про співпрацю у запуску комерційних супутників.

Сучасна Канада
Українці в Канаді. Канадсько-українські стосунки
Розділ 10. ЛАТИНСЬКА АМЕРИКА
Латинська Америка в перше повоєнне десятиріччя
Латинська Америка у другій половині 50-х — 60-х роках
Латиноамериканська економічна інтеграція
Економічний та політичний розвиток у 60-х — першій половині 70-х років
Нові тенденції на латиноамериканському субконтиненті у 80-х—на початку 90-х років
Латинська Америка у 90-ті роки ХХ-го — перші роки XXI ст.
Характерні особливості розвитку великих латиноамериканських країн на сучасному етапі