Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В.П. -
Економічний розвиток ФРН 70 — 80-х років

Після того як виявилося, що високопоставлений чиновник з адміністрації В. Брандта є агентом східнонімецької секретної служби — "штазі", 4 травня 1974 р. західнонімецький лідер змушений був піти у відставку. Канцлером став Гельмут Шмідт, який у цілому продовжував внутрішню та зовнішню політику свого попередника.

Початок нового витка гонки озброєнь і конфронтації у другій половині 70-х років та економічна криза 1974—1975 pp. похитнули становище "малої коаліції". Криза вимагала радикальних заходів, спрямованих на оздоровлення економіки. Однак соціал-демократи, заявляючи про назрілі соціальні реформи, не поспішали скорочувати асигнування на соціальні потреби. У сфері зовнішньої політики непростим для уряду Щмідта було рішення 1979 р. про розміщення американських ракет середнього радіуса дії в Західній

Німеччині. В очах широкого загалу це не сприяло миру, до того ж назрівав розкол усередині "малої коаліції". ВДП вимагала більш рішучих, навіть непопулярних дій з метою виправлення економічної ситуації, на що соціал-демократи йшли обережно, з оглядкою, оскільки розуміли, що це може призвести до звуження їхньої соціальної бази. Союзники ФРН по НАТО побоювалися, що Шмідт не буде послідовним у виконанні "подвійного" рішення Північноатлантичного альянсу. Великі підприємці, своєю чергою, були стурбовані нерішучістю Шмідта щодо скорочення витрат на соціальні потреби та надання пільг приватним капіталовкладенням. Після виходу з уряду чотирьох міністрів, які представляли ВДП, "мала коаліція" розпалася. У жовтні 1982 р. до влади прийшла коаліція ХДС/ХСС/ВДП на чолі з Гельмутом Колем. А 6 березня 1983 р. вона виграла вибори в бундестаг.

Соціальний рух

У програмі СДПН 1959 p., прийнятій в Бад-Годесберзі, основоположними категоріями цивілізованого суспільства проголошувалися свобода, справедливість, братство, моральне удосконалення суспільства і беззастережна підтримка уряду. Соціал-демократи вилучили з програми вимоги усуспільнення засобів виробництва. У програмі проголошується "захист і заохочення приватної власності". У вересні — жовтні 1968 р. конституювала себе Німецька комуністична партія (НКП), яка традиційно виступала за соціалістичне перетворення суспільства. Продовжували існувати нечисленні неонацистські організації. У 1980 р. їх налічувалося близько 75. Час від часу давали про себе знати терористичними актами "революційні осередки" РАФ.

Страйки найманої робочої сили мали суто економічний характер. Однією із найболючіших соціальних проблем Німеччини стали мільйони "гастарбайтерів", місце яких у правовому громадянському полі не мало чіткого визначення. А їх кількість разом з сім'ями сягнула 5 млн. чоловік.

Економічний розвиток ФРН 70 — 80-х років

Світові економічні труднощі першої половини 70-х років не обминули ФРН. Економічна криза 1974 р. викинула на вулицю І млн. 115 тис. робітників. Валовий національний продукт скоротився на 4 %, а промислове виробництво — на 7,5 %. У 1976 р. депресія змінилася поступовим виходом із кризи й піднесенням, яке тривало до 1979 р. Цьому сприяло, зокрема, збільшення німецького експорту. Проте уже в 1980 р. нова економічна криза, що тривала до 1982 p., завдала чималих втрат автомобільній, сталеплавильній та хімічній промисловості.

З 1983 р. почалося нове економічне піднесення, що тривало майже до кінця XX ст. Основними важелями виходу із кризи стали значні капіталовкладення, застосування робототехніки в пріоритетних галузях, збільшення особистого споживання, експорт товарів високої якості. За темпами зростання виробництва продукції ФРН вийшла на друге місце у світі. У самій економіці відбулися серйозні структурні зрушення. Пріоритетними стали такі наукомісткі галузі, як мікроелектроніка та робототехніка. Середньорічні темпи промислового зростання були на рівні 4—5 %. Зовнішньоторговельний оборот збільшився на 14 %, а позитивне сальдо торгового балансу становило 135 млрд. марок (1989). Державний бюджет 1989 р. становив 763,1 млрд. марок, а військові витрати — лише 55 млрд. марок.

Економіка ФРН була багатогалузевим індустріальним комплексом з підприємствами, оснащеними найновішою технікою — майже безлюдні заводи нафтопереробки, нафтохімії, АЕС. За обсягом валового національного продукту ФРН посіла третє місце у світі, високим був рівень життя. Хоча в ФРН ніколи не було націоналізації, державна власність досить значна (чверть усіх засобів виробництва). Це залізниці, вищі навчальні заклади, електростанції, що виробляли 40 % усієї електроенергії, тощо. Державний сектор давав значну частину сировини, зокрема 76 % алюмінію. У цьому секторі було зайнято понад 5 млн. працівників. Більш як 700 тис. працівників задіяно у військовій галузі, де виготовляли продукцію такі відомі компанії, як "Мессершміт-Бйоль-ков-Блом" та "Краус-Маффей", котра продукувала взяті на

озброєння в НАТО танки "Леопард". У 1989 р. валовий національний продукт ФРН становив 1 трильйон 320 млрд. дол. З них 700 млрд. (53% ВНП) йшло на оплату праці.

Наростання кризи тоталітаризму у Східній Німеччині. Антитоталітарна демократична революція
Об'єднання Німеччини
Внутрішньонімецькі проблеми першої половини 90-х років
Завершення "ери Коля"
Повернення соціал-демократів до влади
Зовнішня політика уряду Г. Шрьодера
Німецько-українські стосунки
Соціально-економічний розвиток Німеччини наприкінці XX — на початку XXI ст.
Німеччина і світ
Розділ 12. КРАЇНИ ПІВНІЧНОЇ ЄВРОПИ