Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В.П. -
Наростання кризи тоталітаризму у Східній Німеччині. Антитоталітарна демократична революція

Перебудова в СРСР, горбачовська зовнішня політика сприяли переможній антито-талітарній революції у НДР та об'єднанню Німеччини. На відміну від інших соціалістичних країн, НДР не страждала від постійних дефіцитів. Однак Свобода і Правда тут також виявилися найбільшим дефіцитом. З роками розроблена СЄПН концепція "соціалізм у кольорах НДР", що не виходила та й не могла вийти за рамки командно-адміністративної системи, остаточно втратила свою привабливість. НДР дедалі більше відставала в економічному розвитку від ФРН. На кінець 1989 р. зовнішня заборгованість Східної Німеччини, головним чином Західній Німеччині, становила 50 млрд., а внутрішня — сягнула 220 млрд. марок. Незмінними атрибутами режиму були жорстка цензура й репресивна діяльність повсюдної "штазі". Відбувалося цілковите відчуження влади від народу.

Першим імпульсом до активізації боротьби проти тоталітаризму стали результати виборів 7 травня 1989 р. до місцевих органів влади, явно сфальсифіковані владними структурами. Ніхто не вірив, що 98,85 % всіх голосів були подані за єдині списки Національного фронту НДР. Групи інакодумців стали об'єднуватися в широкий рух — "Новий форум", якому влада відмовила в реєстрації під приводом антиконституційності. У відповідь німці масово почали "голосувати ногами", тобто втікати до ФРН. Цьому сприяло відкриття угорсько-австрійського кордону. У керівництві СЄПН виникли гострі незгоди з приводу ситуації, що склалася. Унаслідок цього Е. Хонеккер, який наполягав на рішучих діях проти антитоталітарного демократичного руху, J 8 жовтня 1989 р. був усунений з посад Генерального секретаря та голови Державної Ради. Новим лідером країни став

Егон Кренц. Партійне та державне керівництво НДР розраховувало, що давно апробована перестановка кадрів усередині партійно-державної номенклатури дасть можливість усе залишити на своїх місцях. Однак перша рокіровка не спрацювала. 4 листопада відбулася грандіозна півмільйонна маніфестація в Берліні. її учасники вимагали політичних прав і свобод, різко засуджували керівництво. 7—8 листопада в повному складі пішли у відставку уряд і Політбюро ЦК СЄПН. Ніщо вже не могло зупинити наростання анти-тоталітарної демократичної революції. У багатьох містах НДР проводилися масові маніфестації та мітинги антито-талітарного характеру. І влада почала відступати. У ніч з 9 на 10 листопада було відкрито кордон з ФРН, упала Берлінська стіна. Стали відомими злочини та корупція верхівки, діяльність репресивного органу "штазі", який здійснював нагляд та контроль буквально за кожною дорослою людиною. 6 мільйонів чоловік були занесені в досьє "штазі". Однією з форм протесту проти антинародної політики партії був масовий вихід із СЄПН. Якщо в січні 1989 р. вона налічувала 2,3 млн. членів, то на кінець року — вдвічі менше. 13 листопада уряд очолив Г. Модров. З грудня новий склад Політбюро на чолі з Е. Кренцом пішов у відставку. Сама СЄПН під тиском реформаторів спішно перефарбовувалася, перейменувалася спочатку в СЄПН-ПДС, а потім у ПДС (Партія демократичного соціалізму) і заявила про кардинальні зміни у своїй платформі. Тепер вона будуватиме демократичний соціалізм, який тоді широко популяризувався горбачовським керівництвом в СРСР і був нічим іншим, як спробою врятувати режим, закамуфлювати його демократичними гаслами.

Однак ситуація об'єктивно спростувала ці спроби. Виник цілий ряд нових опозиційних партій та рухів. Крім "Нового форуму" уже на початку 1990 р. широкого впливу набули "Демократичний прорив", "Ініціатива за мирні права людини", "Об'єднані ліві" та ін. Усі вони ставили своєю метою усунення від влади СЄПН-ПДС, заперечували соціалістичний шлях розвитку, активно виступали за відновлення державної єдності Німеччини. Специфіка антитоталітарної демократичної революції в НДР полягала в тому, що вирішення проблеми ліквідації тоталітарного комуністичного режиму здійснювалося через реалізацію ідеї об'єднання Німеччини.

Об'єднання Німеччини
Внутрішньонімецькі проблеми першої половини 90-х років
Завершення "ери Коля"
Повернення соціал-демократів до влади
Зовнішня політика уряду Г. Шрьодера
Німецько-українські стосунки
Соціально-економічний розвиток Німеччини наприкінці XX — на початку XXI ст.
Німеччина і світ
Розділ 12. КРАЇНИ ПІВНІЧНОЇ ЄВРОПИ
Політичний та економічний розвиток у перші повоєнні роки