Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В.П. -
Насадження тоталітаризму

Одним із перших соціально-економічних проектів, здійснених урядом П. Гроза, було прийняття закону про аграрну реформу. Великі земельні ділянки (більш як 50 га) конфісковувались і за символічну плату передавались на правах приватної власності безземельним і малоземельним селянам. Королівські землі та зразкові ферми конфіскації не підлягали. Землю отримали 913 тис. чоловік. На базі конфіскованої сільгосптехніки створювалися машинопрокатні пункти, що допомагали селянам обробляти землю. Діяльність уряду дедалі виразніше набувала класового, ідеологічного характеру.

Усвідомлюючи згубність шляху, на який повертали країну комуністи, король Михай зажадав відставки уряду. Із заявою про непредставницький характер кабінету П. Гроза й необхідність його реорганізації виступило керівництво "історичних" партій. Король, своєю чергою, оголосив страйк, відмовляючись підписувати урядові декрети, які без цього не мали чинності. Михай наполягав на введенні до складу уряду представників "історичних" партій. Цього ж вимагали Англія та США, невизнання якими уряду П. Гроза ставило під сумнів можливість укладення майбутнього мирного договору. Зважаючи на складність внутрішньої та зовнішньої ситуації, комуністи та їхні союзники вдалися до маневрування. На початку 1946 р. в уряд було введено по одному представникові від "історичних" партій. Це заспокоїло Захід, і в лютому 1946 р. Англія та США визнали уряд Гроза.

В умовах загострення політичної боротьби комуністи посилили ідеологічну обробку населення. На загальнонаціональній конференції (жовтень 1945 р.) КПР на чолі з генсеком Георге Георгіу-Деж висунула привабливі лозунги: індустріалізація, електрифікація, ліквідація неграмотності, зміцнення народно-демократичного ладу тощо.

Лозунгова демагогія широко використовувалась комуністами у їхній пропагандистській кампанії напередодні листопадових парламентських виборів 1946 р. Використовуючи нечіткість й аморфність програм "історичних" партій, внутрішню боротьбу в керівництві націонал-лібералів, комуністам вдалося створити новий виборчий блок — Блок демократичних партій (БДП) і домогтися висунення кандидатів на виборах до парламенту єдиним списком. Це давало їм можливість здійснювати контроль над виборчим угрупованням і гарантувало місця, виборені закулісними методами. У передвиборній програмі БДП переважали загальнодемократичні лозунги: підвищення добробуту населення, "зміцнення демократичного режиму в рамках конституційної монархії", забезпечення громадянських свобод — свободи слова, друку, зборів, релігійного віросповідання тощо. Недосконалість виборчого закону й використання різноманітних заходів (виключення із виборчих списків так званих реакціонерів і небажаних елементів, монополізація прихильниками БДП керівництва виборчими дільницями, що забезпечило можливість маніпуляції виборчими бюлетенями) дали змогу комуністам та їхнім союзникам здобути "переконливу перемогу" (майже 80 % мандатів). За такої ситуації вони почали відкрито здійснювати свої стратегічні плани.

Насадження тоталітаризму

Навесні — влітку 1947 р. зусиллями комуністів та їхніх союзників був встановлений державний контроль над промисловістю, банківською сферою, ціновою політикою, транспортом, зовнішньою та внутрішньою торгівлею. У сільському господарстві запроваджено обмеження на вільну купівлю-продаж землі, а також прогресивний податок, що перешкоджало розвиткові товарного виробництва й душило справжнього господаря на землі. Ці заходи мали анти капіталістичний характер і означали відмову комуністів та їхніх найближчих союзників від загальнодемократичної передвиборної програми.

Курс КПР на соціалізацію румунського суспільства викликав серйозні суперечності в самому БДП. Першою виступила ліберальна буржуазія. 24 травня 1947 р. лідер лівого крила НЛП Г. Татареску направив королю, членам уряду й керівництву БДП, а також американським та англійським представникам меморандум, у якому засуджував діяльність уряду П. Гроза. Татареску критикував уряд за втручання в господарське життя, шо створювало "атмосферу невпевненості", вимагав відмови від односторонньої орієнтації країни на Радянський Союз. Після цього демаршу Татареску та його прихильники негайно були віднесені до табору реакції. Упевнившись у своїх силах, комуністи взяли курс на ліквідацію політичних опонентів і встановлення диктатури КПР. Було анульовано 36 мандатів представників "історичних" партій, багатьох депутатів, а також керівників НЦП і НЛП — заарештовано. Влітку 1947 р. обидві партії звинуватили у змові й розпустили, а їхніх керівників та багатьох членів віддали під суд. Водночас відбувалося масове вигнання представників так званих правих сил із СДП, "Фронту землеробів" та інших угруповань, що входили до Блоку демократичних партій. Наступ на плюралізм в економіці та політиці тривав.

Встановивши контроль над економікою та державним управлінням, знехтувавши програмою, якою вона на певний час спокусила своїх союзників, компартія тепер ослабляла й розколювала їх з метою остаточної ліквідації противників тоталітаризму. Цьому сприяло й бідування основної маси люм-пенізованого населення. Щоденна норма чорного хліба становила 300 грамів на одну людину. Близько 6 тис. підприємств не працювали. Посилення державного контролю за такої ситуації виглядало в очах обивателя переконливо.

У серпні 1947 р. уряд провів дискримінаційну грошову реформу, згідно з якою 20 тис. старих лей обмінювалися на один новий. Кожен робітник міг обміняти 3 млн. лей, селянин — 5 млн. лей (на всіх членів сім'ї), а промисловцям і торговцям дозволялося обмінювати суму, рівну двомісячній зарплаті робітників і службовців. Унаслідок цього величезні суми були заблоковані в банках або анульовані, а точніше конфісковані державою. Із 49 трлн лей, що перебували в обігу, було обмінено 28 трлн. Грошова реформа виявилася згубною для ринкової економіки і, насамперед, — фінансової системи. Вона була розрахована на підрив підприємництва у країні.

Обмеживши демократичні принципи в економічній галузі, комуністи знехтували демократичними принципами і в політичній сфері. У листопаді 1947 р. останні представники

НЛП були виведені зі складу законодавчого корпусу. Комуністи очолили міністерство закордонних справ, фінансів, промисловості й торгівлі. 24 грудня, в переддень Різдвяних свят, до їх рук перейшло військове міністерство. ЗО грудня прем'єр-міністр П. Гроза та лідер КПР Г. Георгіу-Деж під час аудієнції в короля змусили його підписати акт про зречення. Того ж дня парламент проголосив Румунію Народною республікою.

У лютому 1948 p., після ґрунтовної чистки, КПР поглинула залишки СДП. Утворилася Румунська робітнича партія (РРП). Прийнята у квітні 1948 р. конституція законодавчо закріпила диктатуру пролетаріату. Упродовж наступних років компартія Румунії дедалі більше втрачала ознаки політичного руху й зрощувалася з державою, уособлюючи вже не "частину народу", а адміністративну силу, одну з найбільш ортодоксальних у Європі.

Найбільш відчутним і болісним заходом у процесі насадження тоталітаризму було прийняття контрольованим комуністами парламентом (11 червня 1948 р.) закону про націоналізацію промислових підприємств, шахт, банків тощо. Водночас ініційовано "вигнання" іноземного капіталу з країни. Ті ж процеси адміністрування торкнулися й села. У середині 1949 р. РРП розпочала його кооперування. Перетворення на селі зводились до формування трьох форм сільгосппідприємств: державних сільських господарств, державних МТС і с ільгосп кооперативі в. Позиція щодо селянства, сформульована як "зближення з бідняком, тісний союз із середняком і безкомпромісна боротьба з куркульством", вступала в суперечність з основними стратегічними завданнями перетворення села, пов'язаними з переходом до інтенсивного машинного землеробства і великого сільськогосподарського виробництва. Оголосивши неактуальним перехід землі в суспільну власність, РРП водночас успадкувала радянський досвід. Активно популяризуючи його, вона здійснювала, таким чином, політику введення нових форм кріпацтва. Заборонялися продаж, купівля і оренда землі. Репресивна політика щодо заможних селян виявлялась не лише в їх експропріації, а й неможливості в подальшому влитися у "нове колгоспне життя" (відповідно до статуту колективних господарств куркулі до них не приймалися). Відтак, наприкінці 1940-х років шляхом одержавлення приватної

власності було створено економічну базу тоталітаризму. Боротьба румунських комуністів за демократію завершилася знищенням останньої й поворотом країни на шлях комуністичної диктатури.

Будівництво соціалізму по-румунськи
"Епоха Чаушеску". Криза 80-х років
Демократична революція 1989 р.
Складний шлях до ринку й демократії
Курс на переміни і збагачення (1996—2000 pp.)
Зовнішня політика
Розділ 16. СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ
Післявоєнна реконверсія. Внутрішня політика
Формування зовнішнього курсу США
Післявоєнні соціальні проблеми і президентські вибори 1948 р.